ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р.
№ 1/246-05-6090
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської I.П.,
розглянувши
касаційну скаргу
Одеської митниці (далі Митниця)
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
06.09.05
у справі
№ 1/246-05-6090
господарського суду
Одеської області
за позовом
фірми "Транспортна компанія ХАЛОНГ" (далі Фірма)
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Престон-трейд" (далі
Товариство),
Митниці
про
визнання договору недійсним, визнання фірми володільцем
вантажу, анулювання митних декларацій, зобов'язання припинити
митне оформлення вантажу, зобов'язання залишити на відповідальне
зберігання вантажу
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
Немерцалова С.В. (за дов. б/н від 01.12.07);
- відповідачів:
Товариства:
Берестенко О.В. (за дов. б/н від 18.12.06);
Митниці:
Шатіло В.А. (за дов. № 8/27-01/12283 від 19.12.06).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 21.12.06 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 20.07.05 господарського суду Одеської області
(суддя Гарник Л.Л.) позовні вимоги Фірми задоволено.
Визнано недійсним контракт від 06.01.05 № 01/IМР- Halong в
частині поставки згідно специфікацій за номерами: № 126 від
12.06.05; № 127 від 12.06.05; № 135 від 15.06.05; № 145 від
22.06.05; № 144 від 22.06.05; № 142 від 22.06.05; № 141 від
22.06.05; № 143 від 22.06.05; № 139 від 22.06.05; № 138 від
22.06.05; за коносаментами ZIMUNGB977952, CMABENP22561,
CMABENP22554, CMAENP22508, NGPBEFF07009, NGPBEFF06984,
NGPBEFF07007, CMABENP22500, 8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440.
Фірму визнано володільцем вантажу за коносаментами ZIMUNGB
977952, CMABENP22561, CMABENP22554, CMABENP22508, NGPBEFF07009,
GPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500, 8NGBODS3A3435,
8NGBODS3A3440.
Товариство зобов'язано припинити митне оформлення вантажу за
коносаментами ZIMUNGB 977952, CMABENP22561, CMABENP22554,
CMABENP22508, NGPBEFF07009, GPBEFF06984, NGPBEFF07007,
CMABENP22500, 8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440.
Товариство зобов'язано залишити на відповідальне зберігання в
Одеському морському порту вантаж за коносаментами ZIMUNGB 977952,
CMABENP22561, CMABENP22554, CMABENP22508, NGPBEFF07009,
GPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500, 8NGBODS3A3435,
8NGBODS3A3440.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ціна,
визначена специфікаціями, перевищує ту, що була попередньо
узгоджена сторонами контракту, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов
до висновку про можливість визнання такого контракту недійсним з
підстав невідповідності положенням чинного законодавства. Щодо
зобов'язання Товариства припинити митне оформлення вантажу та
залишити його на відповідальне зберігання в Одеському морському
порту, то місцевий суд на підставі ст. 216 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
визнав такі вимоги обгрунтованими з огляду на
необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків
недійсності правочинну. Також, вирішуючи спір по суті суд першої
інстанції прийшов до висновку про звільнення Митниці від
відповідальності, оскільки позовні вимоги в останній редакції не
містять до неї вимог, а тому не були предметом розгляду.
Постановою від 06.09.05 Одеського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого -Жекова В.I.,
суддів -Картере В.I., Пироговського В.Т.) рішення від 20.07.05
господарського суду Одеської області змінено, позовні вимоги Фірми
задоволено частково.
Вимоги Фірми щодо анулювання митних декларацій задоволено.
Анульовано митні декларації імпорт 40 № 500060000/5/203694, №
500060000/5/203722, № 500060000/5/203761, № 500060000/5/203762,
№500060000/5/203763,№ 500060000/5/203764, № 500060000/5/203765, №
500060000/5/203766, № 500060000/5/203770, № 500060000/5/203771.
Пункт 5 резолютивної частини рішення від 20.07.05
господарського суду Одеської області скасовано, у задоволенні
позову Фірми, в частині зобов'язання Товариства залишити на
відповідальне зберігання в Одеському морському порту вантажу за
коносаментами ZIMUNGB 977952, CMABENP22561, CMABENP22554,
CMABENP22508, NGPBEFF07009, GPBEFF06984, NGPBEFF07007,
CMABENP22500, 8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440 -відмовлено.
Заходи по забезпеченню позову, прийняті ухвалою
господарського суду Одеської області від 12.07.05, скасовано.
В решті рішення від 20.07.05 господарського суду Одеської
області залишено без змін.
При винесенні постанови суд апеляційної інстанції прийшов до
висновку, що Одеський морський порт не є стороною у справі, а
матеріали справи не свідчать про його згоду щодо отримання вантажу
на відповідальне зберігання.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Митниця звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.07.05
господарського суду Одеської області та постанову від 06.09.05
Одеського апеляційного господарського суду скасувати, та ухвалити
по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
Фірмі відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та
процесуального права.
Скаржник зазначає, що попередніми судовими інстанціями не
було взято до уваги міжнародний нормативний акт, що підлягав до
застосування щодо спірних правовідносин, а саме: Конвенцію ООН про
договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80.
Крім того, у своїй касаційній скарзі Митниця доводить, що
відповідно до вимог чинного законодавства невиконання чи неналежне
виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді
визнання угоди недійсною.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Фірма щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить касаційну скаргу Митниці залишити без задоволення, а
оскаржені рішення та постанову без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що касаційна скарга Митниці № 8/27-01/2691 від 29.07.05
знаходиться на розгляді у Вищому господарському суді України
вдруге.
Вперше вказана касаційна скарга надійшла до Вищого
господарського суду України 29.11.05 та ухвалою від 05.12.05
призначалась до розгляду, проте з урахуванням клопотання Митниці
від 19.01.06, ухвалою від 27.01.06 Вищого господарського суду
України касаційна скарга Митниці № 8/27-01/2691 від 29.07.05 разом
зі справою було направлено до Вищого адміністративного суду
України за підвідомчістю.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 01.11.06
Вищого адміністративного суду України Митниці було відмовлено у
відкритті касаційного провадження у Вищому адміністративному суді
України, а справу повернуто до Вищого господарського суду України.
З урахуванням наведених обставин, ухвалою від 04.12.06 Вищого
господарського суду України касаційна скарга Митниці була прийнята
до провадження, а учасників судового процесу було зобов'язано
надати уточнення обгрунтувань касаційних вимог та заперечень на
них.
Як вбачається з матеріалів справи, жоден процесуальний
документ, винесений Вищим господарським судом України та Вищим
адміністративним судом України в порядку касаційного розгляду
скарги Митниці № 8/27-01/2691 від 29.07.05 оскаржений до
Верховного Суду України не був.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини
( 995_004 ) (995_004)
1950 року, ратифікованої Верховною Радою України
(Закон України від 17.07.17 № 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
), кожній
особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при
визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і
безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
регламентовано, що однією з основних засад судочинства є
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду,
крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
ніхто не може бути позбавлений права на
участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом
порядку в суді будь-якого рівня.
З урахуванням наведеного, а також того, що ухвала від
04.12.06 про порушення провадження у даній справі є чинною, справа
підлягає розгляду в установленому законом процесуальному порядку.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення
попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову
оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, 07.07.05 Фірма звернулась до господарського
суду Одеської області із позовною заявою до Товариства та Митниці,
в якій, з урахуванням уточнень від 18.07.05, просила: визнати
недійсним контракт від 06.01.05 № 01/IMP- Halong в частині
поставки згідно специфікацій за номерами № 126 від 12.06.05, № 127
від 12.06.05, № 135 від 15.06.05, № 145 від 22.06.05, № 144 від
22.06.05, № 142 від 22.06.05, № 141 від 22.06.05, № 143 від
22.06.05, № 139 від 22.06.05, № 138 від 22.06.05, за коносаментами
ZIMUNGB977952, CMABENP22561, CMABENP22554, CMAENP22508,
NGPBEFF07009, NGPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500,
8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440; визнати Фірму володільцем вантажу за
коносаментами ZIMUNGB977952, CMABENP22561, CMABENP22554,
CMAENP22508, NGPBEFF07009, GPBEFF06984, NGPBEFF07007,
CMABENP22500, 8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440; анулювати митні
декларації імпорт 40 № 500060000/5/203694, № 500060000/5/203722, №
500060000/5/203761, № 500060000/5/203762, № 500060000/5/203763, №
500060000/5/203764, № 500060000/5/203765, № 500060000/5/203766, №
500060000/5/203770, № 500060000/5/203771; зобов'язати Товариство
припинити митне оформлення вантажу за коносаментами ZIMUNGB977952,
CMABENP22561, CMABENP22554, CMAENP22508, NGPBEFF07009,
GPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500, 8NGBODS3A3435,
8NGBODS3A3440; зобов'язати Одеський морський порт забезпечити
зберігання вантажу, який прибув за коносаментами ZIMUNGB97795,
CMABENP22561, CMABENP22554, CMAENP22508, NGPBEFF07009,
GPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500, 8NGBODS3A3435,
8NGBODS3A3440 в контейнерах.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими
інстанціями встановлено, що 06.01.05 між Товариством (Продавець)
та Фірмою (Покупець) укладено контракт № 01/IMP-Halong (далі
Контракт), відповідно до умов якого Товариство продає, a Фірма
придбає товари народного споживання на умовах поставки CIF порт
Одеса або порт Iллічівськ.
Судовими інстанціями встановлено, що згідно пункту 1.1
Контракту сторони домовились, що кожна поставка оформлюється у
специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Контракту.
На підставі матеріалів справи попередніми судовими
інстанціями встановлено, що на виконання умов Контракту Продавцем
здійснена поставка товару на загальну суму 155 714,00 доларів США
згідно специфікацій за номерами: № 126 від 12.06.05; № 127 від
12.06.05; № 135 від 15.06.05; № 145 від 22.06.05; № 144 від
22.06.05; № 142 від 22.06.05; № 141 від 22.06.05; № 143 від
22.06.05; № 139 від 22.06.05; № 138 від 22.06.05 за коносаментами
ZIMUNGB977952, CMABENP22561, CMABENP22554, CMAENP22508,
NGPBEFF07009, NGPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500,
8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440. При цьому встановлено, що поставка
здійснена Продавцем у строки, обумовлені Контрактом, між тим
Покупець відмовився від оплатити товару, обгрунтовуючи відмову
неможливістю його оплати.
При вирішенні спорі по суті судовими інстанціями встановлено,
що ціна, визначена специфікаціями за номерами: № 126 від 12.06.05,
№ 127 від 12.06.05, № 135 від 15.06.05, № 145 від 22.06.05, № 144
від 22.06.05, № 142 від 22.06.05, № 141 від 22.06.05, № 143 від
22.06.05, № 139 від 22.06.05, № 138 від 22.06.05, та коносаментами
ZIMUNGB977952, CMABENP22561, CMABENP22554, CMAENP22508,
NGPBEFF07009, NGPBEFF06984, NGPBEFF07007, CMABENP22500,
8NGBODS3A3435, 8NGBODS3A3440, перевищує обумовлену Контрактом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з
господарського договору та інших угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать. Майново-господарські зобов'язання, які виникають
між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів,
є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, господарські договори укладаються за
правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням
особливостей, передбачених цим кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що при укладенні господарського договору сторони
зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії
договору. < /P>
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути
на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання
господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю
або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання
рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з
моменту його виконання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує,
що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна
мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені
ним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені,
зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)
вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність
правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або
інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним (оспорюваний правочин).
Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від
28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише
на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній
справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті
обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та
настання визначених юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною,
господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з
якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання
відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону,
додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за
угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас розгляд справи повинен відбуватись з додержанням
принципів диспозитивності та змагальності учасників судового
процесу, передбачених ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до підстав та предмету позову.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що за загальним правилом невиконання чи неналежне
виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді
визнання угоди недійсною. У такому разі зацікавлена сторона має
право вимагати розірвання договору або застосування інших
передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди
недійсною. Водночас законом можуть передбачатися випадки, коли
порушення законодавства допущені під час виконання договору, є
підставою для визнання його недійсним.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вказує, що за змістом ст. 65 Конвенції Організації Об'єднаних
Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від
11.04.80 (Україна приєдналася до цієї Конвенції Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 23.08.89 № 7978-XI ( 7978-11 ) (7978-11)
), якщо на підставі договору продавець повинен визначити форму,
розміри чи інші дані, що характеризують товар, і якщо він не
складе такої специфікації або в погоджений строк, або в розумний
строк після одержання запиту від продавця, останній може без шкоди
для будь-яких інших прав, які він може мати, сам скласти цю
специфікацію згідно з такими вимогами покупця, які можуть бути
відомі продавцю. Якщо продавець сам складає специфікацію, він
повинен детально інформувати покупця про її зміст та встановити
розумний строк, протягом якого покупець може скласти іншу
специфікацію. Якщо після одержання повідомлення від продавця
покупець не зробить цього у встановлений таким чином строк,
специфікація, складена продавцем, буде обов'язковою.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено,
що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по
суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в
контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у
даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в
комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія
суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка
доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Одеської митниці № 8/27-35/6130 від 03.11.05
задовольнити частково.
Рішення від 20.07.05 господарського суду Одеської області та
постанову від 06.09.05 Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 1/246-05-6090 господарського суду Одеської області
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
I.Ходаківська