7/30 Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - 21.12.2006 Прийняття

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 21.12.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

14.12.2006 року оголошувалась перерва до 21.12.2006 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і зобов’язання відповідача її звільнити.

Позов обгрунтований тим, що згідно державного акту на право постійного користування землею позивач є користувачем земельної ділянки для промислового добування кварцитів.

Під час розгляду справи, позивач неодноразово доповнював і змінював позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006 року в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Горизонт" було відмолено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 року вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 року у справі № 7/30 Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 27.09.2006 року за № 85, в якій просить вказану постанову скасувати, посилаючись на те, що судом не повно з’ясовані всі обставини справи та не надано їм належної правової оцінки.

Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнята у незаконному складі колегії суддів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 року у справі № 24/174 не вбачає з підстав зазначених у відзиві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, та як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2001 року виконкомом Васильківської селищної ради Дніпропетровської області прийнято рішення № 272 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Горизонт" у постійне користування земельної ділянки в розмірі 40,5 га, яка знаходиться під виробничими та промисловими площами.

14.12.2001 року товариству видано державний акт серії І-ДП № 002869 на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Рішенням 5-ї сесії двадцять четвертого скликання Васильківської селищної ради від 08.11.2002 року № 52-5/ХХІV вищезазначене рішення виконкому скасовано за наслідками розгляду протеста прокурора від 24.10.2002 року № 3-16-02 у зв'язку із порушенням виконкомом селищної ради вимог ст.ст.9,19 діючого на момент прийняття рішення Земельного кодексу України (2768-14) та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки надання земельних ділянок у користування віднесено до виключної компетенції селищної ради, а не її виконавчих органів.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2004 року (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2005р.) у справі № 8/407(А12/14) Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" зобов'язано повернути Васильківській селищний раді примірник державного акту на право постійного користування землею І-ДП № 002869 від 14.12.2001 року, виданого згідно рішення Васильківської селищної ради № 272 від 14.11.2001 року і зареєстрованого Васильківською селищною радою 11.12.2001 року за № 61.

З вказаного вище, вбачається, що судові інстанції в своїх рішеннях підтвердили факт відсутності у позивача права користування спірними земельними ділянками.

Отже, питання про припинення права користування земельною ділянкою позивачем вже вирішувалося у судовому порядку.

Згідно п.3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України в випадку припинення діяльності підприємства, установи чи організації, селянського господарства, право користування, земельною ділянкою або його частиною припиняється.

Як встановлено господарськими судами, на підставі рішення Васильківської селищної ради від 26.11.2003 року №188-13/ХХІV "Про надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення" 20.12.2003 року між Васильківською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,2622га.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації № 91-р від 10.02.2003 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" 21.04.2004 року між Васильківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 33,3 га.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що позивач не є стороною оспорюваного договору, позивач не має права на спірну земельну ділянку, тому його інтереси оспрюваними угодами не порушуються і він є неналежним позивачем у даній справі.

У касаційній скарзі зазначає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнята у незаконному складі колегії суддів.

Але це твердження скаржника є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи (арк. спр. 110 том 5) розпорядженням заступника голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду склад судової колегії було змінено, а саме: справу № 7/30 було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя –Л.В.Чоха, судді: В.Г.Головко, О.М.Лисенко.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 року у справі № 7/30 залишити без змін.