ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 44/226 ( rs138602 ) (rs138602)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
державного підприємства "Донецька залізниця"
на рішення
господарського суду Донецької області
від 26.09.2006р.
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний
завод"
про
стягнення плати за користування вагонами в серпні 2005 року
по станції Кринична в сумі 107 848, 80 грн.
за участю представників:
позивача: Фролова О.В. -дов. від 20.10.2006р. №Н-01/2511;
Ширяєва О.О. - дов. від 21.10.2005р. №Н-01/3265
відповідача: Лазіка Ю.В. -дов. від 03.01.06р. №508/14;
Чеботаєва Т.В. -дов. від 18.01.06р. №507/14
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до
господарського суду Донецької області з позовною заявою про
стягнення з відкритого акціонерного товариства "Ясинівський
коксохімічний завод" плати за користування вагонами у серпні 2005
року по станції Кринична в сумі 107848,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неповною, 56 212,60 грн. без ПДВ
замість 146 086,60 грн., оплатою відповідачем відомостей плати за
користування вагонами в серпні 2005 року, що суперечить вимогам
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та договору про
експлуатацію залізничної під'їзної колії на станції Кринична №
7/143 від 19.03.01 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2006
р. зі справи №44/226 ( rs138602 ) (rs138602)
, яке в порядку апеляційного
провадження не переглядалось, в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано необгрунтованістю позовних вимог та
хибним розумінням позивачем терміну "маршрут", використаного в
контексті п.1 наказу Міністерства транспорту України від 10.06.99
року №302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до Таблиці 1
Ставок плати за користування вантажними вагонами залізниць", а
також пропуском позивачем строку позовної давності, з посиланням
на ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
статті 18, 119, 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
Правила перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджені
наказом Міністерства транспорту України №334 ( z0566-02 ) (z0566-02)
від
28.05.02р. (далі -Правила).
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької
області від 26.09.2006р. у даній справі, ДП "Донецька залізниця"
звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення скасувати та позовні вимоги
задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що рішення винесено з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 257, 258, 526, 925 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 18, 71
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п.2.5 р.1 "Правил
планування перевезень вантажів", п.1, 4, 5 р.17 Правил.
У відзиві ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" на касаційну
скаргу, останній просить рішення господарського суду Донецької
області від 26.09.2006р. зі справи №44/226 ( rs138602 ) (rs138602)
залишити
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарським судом відповідно до умов
договору укладеного між сторонами у даній справі про експлуатацію
залізничної під'їзної колії на станції Кринична № 7/143 від
19.03.01 року., в серпні 2005 року ДП "Донецька залізниця" на
під'їзну колію ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" зі станції
Кринична подавалися потяги кількістю від 46 до 60 вагонів
спрямування зі станції Кринична до станції Маріуполь-сортувальний
або Сартана Донецької залізниці.
Облік часу перебування вагонів у відповідача здійснювався
станцією Кринична за відомостями плати за користування вагонами,
згідно яких протягом серпня 2005 року нарахована плата за
користування вагонами 146 086,60 грн. (без ПДВ).
Зазначені відомості підписані відповідачем з зауваженнями, за
змістом яких нарахована сума 89 874 грн. (без ПДВ) не визнається,
оскільки згідно пункту 1 наказу Міністерства транспорту України
від 10.06.99 року № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до
Таблиці 1 Ставок плати за користування вантажними вагонами
залізниць" на 29 відправлених поїздів позивач має отримати знижку
50% плати за користування вагонами, оскільки відправлення
здійснювалося маршрутами.
Внесена ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" плата за
користування вагонами у серпні 2005 року (без податку на додану
вартість) складає 56 212,60 грн., що становить 38,48% від
загальної суми нарахувань ДП "Донецька залізниця".
Наказ Міністерства транспорту України від 10.06.99 року № 302
( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до Таблиці 1 Ставок плати за
користування вантажними вагонами залізниць", як вірно встановлено
господарським судом, не ставить в залежність від планування
перевезень вантажів маршрутами надання чи ненадання знижки по
платі за користування вагонами, зайнятими для навантаження
маршрутів, так само як і від виду маршруту.
Вагони, за користування якими плата нарахована за спірними
відомостями, були сформовані відповідачем, передані позивачеві та
прийняті останнім для перевезення і відправлення на станції
Маріуполь-сортувальний та Сартана Донецької залізниці у складі
маршрутів, що підтверджено матеріалами справи.
Згідно п. 2 Правил маршрутом відправника вважається поїзд
встановленої маси або довжини, сформований відправником на
залізничній під'їзній колії призначенням на одну станцію або з
розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням
кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Виходячи зі змісту Правил, облікові підлягають усі маршрути,
що задовольняють вимогам пунктів 2 та 4 Правил.
Згідно статті 18 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у
випадку необхідності одночасно з місячним замовленням подаються
плани перевезень маршрутами.
З огляду на зазначене, посилання позивача на необхідність
планування маршрутів та істотної різниці між технічним маршрутом
та маршрутом відправника при визначенні розміру знижки за
користування вагонами, господарським судом правильно визнано
необгрунтованим, оскільки планування маршрутів відправником є його
правом, а не обов'язком.
Місцевим господарським судом також встановлено, що
відповідачем в порушення вказаних вище норм права сплачено 38,48%,
замість необхідних 50%, а недоплата складає 20 196, 84 грн., з
огляду на що вимоги ДП "Донецька залізниця" щодо внесення плати за
користування в серпні 2005 року в частині 20 196,84 грн. суд
визнав обгрунтованими та правомірними, однак відмовив у
задоволенні позову з огляду на пропуск скороченого строку позовної
давності з урахуванням поданої відповідачем в порядку ч.4 ст.267
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
заяви про застосування спеціального
шестимісячного строку позовної давності для вимог позивача.
Такі висновки суду 1-ї інстанції колегія визнає правомірними,
оскільки відповідно до приписів ст. 137 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
позови залізниць до вантажовідправників,
вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту (в
даному випадку ст. 119 Статуту внесення плати за користування
вагонами) можуть бути подані до суду протягом 6 місяців.
Зазначений шестимісячний термін обчислюється, крім стягнення
штрафу, в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала
підставою для подання позову.
Аналогічний порядок пред'явлення позову встановлений і в ст.
315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Що ж до посилань заявника касаційної скарги на ст. 258, 925
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якими встановлено спеціальну позовну
давність в 1 рік до вимог, які випливають із умов договору
перевезення вантажу, то колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до приписів ч.2 ст. 9 цього ж кодексу особливості
регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути
передбачені законом, в даному випадку це Статут залізниць України
та господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
, який покликаний
регулювати господарські відносини між суб'єктами господарювання.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
та неправильного застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, та не заперечує
правильність і законність оскаржуваного судового акту, який
відповідає чинному законодавству України і обставинам справи,
підстав для скасування якого колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області від
26.09.2006р. у справі № 44/226 ( rs138602 ) (rs138602)
залишити без змін.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський