ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 42/123б
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Торос", м. Маріуполь
на постанову
та постанову
від 04.09.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду
від 26.06.2006 р. господарського суду Донецької області
у справі
№ 42/123б господарського суду Донецької області
за заявою
Жовтневої МДПI м. Маріуполя
до
ТОВ "Торос", м. Маріуполь
про
банкрутство
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.06.2006
р. за заявою Жовтневої МДПI м. Маріуполя порушено провадження у
справі № 42/123б про банкрутство ТОВ "Торос" в порядку ст. 52
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Закон).
Постановою господарського суду Донецької області від
26.06.2006 р. (суддя Попов О.В.) визнано ТОВ "Торос" банкрутом на
підставі ст. 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру строком
на 3 місяця до 26.09.2006 р., ліквідатором банкрута призначено
Жовтневу МДПI м. Маріуполь та зобов'язано ліквідатора вчинити
певні дії.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.09.2006 р. (судді: М'ясищев А.М. -головуючий, Акулова Н.В.,
Геза Т.Д.) апеляційну скаргу банкрута залишено без задоволення, а
постанову господарського суду Донецької області від 26.06.2006
р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ТОВ "Торос"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р. і постанову
господарського суду Донецької області від 26.06.2006 р. та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку заявника касаційної скарги, судом першої та
апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема ст. 52 Закону, ст. 93 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Стаття 52 Закону передбачає особливості банкрутства
відсутнього боржника.
Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до
боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути
подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього
боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи
відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником
протягом року до органів державної податкової служби згідно із
законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської
звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про
відсутність підприємницької діяльності боржника.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може
бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а
також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника.
При винесені постанови про визнання ТОВ "Торос" банкрутом як
відсутнього боржника за ст. 52 Закону суд першої інстанції
виходив, зокрема, з того, що керівні органи боржника за
місцезнаходженням відсутні, що підтверджується актом від
05.06.2006 р., складеним Жовтневої МДПI м. Маріуполя.
Також, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу боржника,
суд апеляційної інстанції посилався на те, що доказів знаходження
за юридичною адресою, вказаною в установчих документах товариства,
скаржник не надав та надана ініціюючим кредитором довідка
Маріупольського МРЕВ УДАI № 9/15-4978 від 15.10.2004 р. свідчить
про відсутність у боржника транспортних засобів, довідка міського
БТI м. Маріуполя № 35314 від 02.11.2005 р. -про відсутність
нерухомого майна, довідка Управління міського майна міської ради №
07-4/1368 від 09.11.2005 р. -про не укладення договорів оренди на
нежитлові приміщення, які входять до складу комунальної власності,
а довідка Маріупольського міського управління земельних ресурсів №
2005/4882 від 10.11.2005 р. -про відсутність земельних ділянок.
Однак, згідно зі ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням
повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та
фізичних осіб -підприємців.
Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей
Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб -підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають
внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб -підприємців, були внесені до нього, то такі відомості
вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з
третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців,
не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі
з третьою особою.
У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних
органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням суд має
керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд
України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі №
Б48/12-05.
Вказані відомості не були витребувані та досліджені судами, у
зв'язку з чим не можна вважати, що судами дана правильна юридична
оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним
нормам матеріального права висновок щодо визнання боржника
банкрутом відповідно до ст. 52 Закону.
За таких обставин справи оскаржувані постанови судів першої
та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та
обгрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а
справа -направленню на новий розгляд. При новому розгляді справи
суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути
справу відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 52 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 34, 43, 111-5, 111-7,
111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Торос" задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.09.2006 р. та постанову господарського суду Донецької області
від 26.06.2006 р. у справі № 42/123б скасувати.
3. Справу № 42/123б передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко