ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 36/195 ( rs384275 ) (rs384275)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Полянського А.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу
ДП "Донецька залізниця"
на постанову
від 09.10.2006р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
ДП "Донецька залізниця"
до
ВАТ "Донецький металургійний завод"
про
стягнення 85327, 49 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 28.07.06 господарського суду Донецької області в
позові про стягнення плати за користування іноземними вагонами в
сумі 85327, 49 грн. відмовлено.
Постановою від 09.10.06 Донецького апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Донецька залізниця"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
ВАТ "Донецький металургійний завод" подало до Вищого
господарського суду заперечення на касаційну скаргу, в яких
просять залишити її без задоволення. а судові рішення - без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, в грудні 2003 позивачем на під'їзні колії, які
належать відповідачу, подавалися вагони іноземних держав
(Білорусі, Російської Федерації, Литви, Молдови) для здійснення
вантажно/розвантажувальних робіт відповідачем, а також для
подальшого транспортування останніми (як власником залізничної
під'їзної колії) частини вагонів своїм контрагентам для
навантаження та вивантаження.
Вантажно/розвантажувальні роботи щодо вказаних вагонів
здійснювались відповідачем, який є вантажовласником відповідних
вантажів, що завантажувались у ці вагони чи розвантажувались з них
у розумінні ст. 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
. Загалом
у зазначеному періоді на під'їзну колію відповідача було подано
597 вагонів.
Облік часу перебування зазначених вагонів на під'їзній колії
проводився станцією Донецьк за відповідними відомостями плати
користування вагонами форми ГУ -46, які з боку відповідача були
підписані із зауваженням.
З посиланням на ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правила користування вагонами і контейнерами за
користування зазначеними вагонами позивачем відповідачу нараховано
суму 85327, 49 грн. (з ПДВ) плати за користування вагонами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
правомірним посилання судів попередніх інстанцій на ч. 4 ст. 119
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, згідно якої
вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують
українським залізницям плату за користування іноземними вагонами,
а не вносять її, як це передбачено стосовно вітчизняних вагонів.
При цьому судами правомірно враховано, що Законом України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено
нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними
особами на користь інших у зв'язку із внесенням останніми цих сум
третім особам на виконання відповідних зобов'язань. Тобто,
вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами
не є базою оподаткування у розумінні Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. У зв'язку з чим нарахування ПДВ
на ці суми є безпідставним. Докази оплати позивачем відповідним
іноземним залізницям податку на додану вартість у зв'язку із
отриманням від них у користування вагонів в матеріалах справи
відсутні, перерахування будь-якої суми ПДВ іноземним залізницям за
користування вагонами позивачем не доведено.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій правомірно
взяли до уваги той факт, що відповідно до ст. 137 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
позови залізниць до
вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають
із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої
підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження
відповідача протягом 6 місяців.
Позов про стягнення з відповідача відшкодування плати за
користування вагонами іноземних залізниць у грудні 2004 року в
сумі 85327, 49 грн. в порядку ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, було заявлено ДП "Донецька залізниця" 27.04.06,
внаслідок чого строк позовної давності ним пропущено.
З огляду на викладене постанову Донецького апеляційного
господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм
матеріального та процесуального права і підстави для її скасування
відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 09.10.06 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 36/195 ( rs384275 ) (rs384275)
залишити без змін.
Головуючий
Коробенко Г.П.
Судді:
Костенко Т.Ф.
Полянський А.Г.