ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     20 грудня 2006 р.
 
     № 20/62 ( rs100687 ) (rs100687)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Коробенко Г.П.- головуючого,
 
     Костенко Т. Ф.,
 
     Полянського А.Г.,
 
     розглянувши
     касаційну скаргу
     ДП "Донецька залізниця"
     на постанову
     від 09.10.2006р. Донецького апеляційного господарського суду
      у справі
     господарського суду Донецької області
     за позовом
     ДП "Донецька залізниця"
     до
     ВАТ "Донецький металургійний завод"
 
     ЗАТ "Мініметалургійний завод "IСТIЛ"
 
     ЗАТ "Донецьксталь"
 
     про
     стягнення 2536, 65 грн.,
 
     в судовому засіданні взяли участь представники:
 
     позивача: не з'явились,
 
     відповідачів: не з'явились,
 
                             ВСТАНОВИВ :
 
     Рішенням від 15.08.06 господарського суду  Донецької  області
позов задоволено. З відповідача на користь ДП "Донецька залізниця"
стягнуто  2536,65  грн.  -  відшкодування  плати  за  користування
вагонами іноземних залізниць в лютому 2004 p., 102,00 грн. -витрат
по сплаті державного мита та 118 грн. на IТЗ судового процесу.
 
     Постановою    від    09.10.06     Донецького     апеляційного
господарського суду вказане вище рішення скасовано. В  задоволенні
позову відмовлено.
 
     Не  погоджуючись   з   постановою   Донецького   апеляційного
господарського суду, ДП "Донецька залізниця" звернулося до  Вищого
господарського суду України з  касаційною  скаргою  і  просить  її
скасувати з огляду  на  порушення  судами  норм  матеріального  та
процесуального права, а також невірною  оцінкою  обставин  справи,
рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
 
     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та  процесуального
права  при  винесенні   оспорюваного   судового   акту   знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
     Як встановлено судовими інстанціями, які приймали  рішення  у
даній справі, в лютому 2004 року Донецькою залізницею на  під'їзну
колію при ст. Донецьк, яка належить ВАТ  "Донецький  металургійний
завод", відповідно до договору № 1/103 від 17.11.2000р.  для  його
контрагентів - ЗАТ "Мініметалургійний завод "IСТIЛ (Україна)", ЗАТ
"Донецьксталь"  -  металургійний  завод",  під   вивантаження   та
навантаження подавалися вагони іноземних залізниць.
 
     Відповідно до розділу 2, 3  Правил  користування  вагонами  і
контейнерами облік часу перебування  вагонів  на  під'їзній  колії
відповідача здійснювався  ст.  Донецьк  за  відомостями  плати  за
користування  вагонами  №№   021173,   021185,   021193,   021196,
підписаними  ВАТ  "Донецькій  металургійний  завод"  як  власником
залізничної під'їзної колії.
 
     Згідно з п.14 Правил користування  вагонами  і  контейнерами,
п.4.1. та додатку № 5 до Правил експлуатації,  пономерного  обліку
та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших
держав, затверджених на п'ятнадцятому засіданні  Ради  залізичного
транспорту держав - учасниць Співдружності 24.05.96р., телеграфної
вказівки "Укрзалізниці" № ЦЗ-1-11/943 від 22.07.03р. загальна сума
плати за користування  вагонами,  зазначеними  у  цих  відомостях,
складає 496,70 швейцарських франків, що  за  курсом  Національного
Банку України на час їх оформлення становить 2536,65 грн. (в  т.ч.
ПДВ - 422,78 грн.)
 
     Вказані відомості плати за  користування  вагонами  власником
залізничної під'їзної колії ВАТ  "Донецький  металургійний  завод"
підписано із зауваженнями, з посиланням на те, що він  не  повинен
вносити залізниці плату за  користування  вагонами  інших  держав,
оскільки, вказівкою Укрзалізниці  №  ЦЗ-1-11/943  від  22.07.03р.,
якою встановлено порядок  нарахування  цієї  плати,  не  скасовано
порядок, що існував раніше. Також  Донецький  металургійний  завод
заперечував проти внесення ним плати за користування вагонами,  що
надходили на адресу його контрагентів,  яка  складає  згідно  його
розрахунку 2536,65 грн.
 
     Рахунки   на   сплату   вказаної   вище   суми,    направлені
відповідачам,  залишились  без  оплати,  що  стало  підставою  для
звернення до суду  ДП  "Донецька  залізниця"  з  позовом  у  даній
справі.
 
     Колегія суддів  Вищого  господарського  суду  України  вважає
правомірним посилання суду апеляційної інстанції на ч. 4  ст.  119
Статуту    залізниць    України    ( 457-98-п ) (457-98-п)
        ,    згідно    якої
вантажовідправники,  вантажоодержувачі  та   порти   відшкодовують
українським залізницям плату за користування іноземними  вагонами,
а не вносять її, як це передбачено стосовно українських вагонів.
 
     При цьому судом апеляційної інстанції обгрунтовано враховано,
що Законом України "Про податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        
не  передбачено   нарахування   ПДВ   на   суми,   що   підлягають
відшкодуванню  одними  особами  на  користь  інших  у  зв'язку  із
внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних
зобов'язань. Тобто, вартість відшкодування плати  за  користування
іноземними вагонами не є базою оподаткування  у  розумінні  Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        . У  зв'язку
з чим нарахування ПДВ на ці суми є  безпідставним.  Докази  оплати
позивачем  відповідним  іноземним  залізницям  податку  на  додану
вартість у зв'язку із отриманням від них у користування вагонів  в
матеріалах  справи  відсутні,  перерахування  будь-якої  суми  ПДВ
іноземним  залізницям  за  користування  вагонами   позивачем   не
доведено.
 
     Крім того, Донецький апеляційний господарський суд правомірно
взяв до уваги той факт, що відповідно до ст. 137 Статуту залізниць
України  ( 457-98-п ) (457-98-п)
          позови  залізниць  до  вантажовідправників,
вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають  із  цього  Статуту,
можуть бути подані відповідно  до  установленої  підвідомчості  чи
підсудності до суду за місцем знаходження відповідача  протягом  6
місяців.
 
     Позов про стягнення з  відповідачів  відшкодування  плати  за
користування вагонами іноземних залізниць у  лютому  2004  року  в
сумі 2536, 65 грн. в порядку ст.  119  Статуту  залізниць  України
( 457-98-п ) (457-98-п)
        , було  заявлено  ДП  "Донецька  залізниця"  18.01.06,
внаслідок чого строк позовної давності ним пропущено.
 
     З  огляду  на  викладене  постанову  Донецького  апеляційного
господарського суду прийнято  при  правильному  застосуванні  норм
матеріального та процесуального права і підстави для її скасування
відсутні.
 
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9, 111-11 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд
України
 
     ПОСТАНОВИВ :
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Постанову від 09.10.06 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 20/62 ( rs100687 ) (rs100687)
         залишити без змін.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     Коробенко Г.П.
 
 
 
     Судді:
 
 
 
     Костенко Т.Ф.
 
 
 
     Полянський А.Г.