ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 10/185-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційного подання
Заступника прокурора Дніпропетровської області
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області
від 18.07.2006р.
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "БНБ", м.
Дніпропетровськ
до
Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
Комітет земельних відносин міської ради,
м. Дніпропетровськ
про
внесення змін до договору
за участю представників сторін:
позивача: Савчук О.С. -дов. від 15.12.2006р. б/н
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
прокурора ГПУ: Савицька О.В. -посв. від 20.07.2005р. №231
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БНБ" звернулось з
уточненою позовною заявою про зміну п. 1.3 договору оренди
земельної ділянки від 17.02.2004р., укладеного між ним та
Дніпропетровською міською радою.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.07.2006р. зі справи № 10/185-06 позов задоволено. Пункт 1.3
договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004р. змінено з
"Передбачене використання земельної ділянки за цим договором:
фактичне розміщення магазину" на "Передбачене використання
земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину
та літнього кафе з кіоском".
Судове рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог з
посиланням на ст.ст.15, 651, 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, 188 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 35 Закону України " Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
.
В касаційному поданні заступник прокурора Дніпропетровської
області просить рішення скасувати та постановити нове про відмову
в позові, стверджуючи, що судом неправильно застосовані норми
матеріального права, а саме: 651, 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та не
застосовано норми матеріального права, які підлягають
застосуванню, а саме: ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Відповідач, третя особа не реалізували своє процесуальне
право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного
судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити
з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі
рішення Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003р. №160/12
між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ "БНБ"
(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки
17.02.2004р. (далі -Договір), згідно із п.1.1 якого орендодавець
передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і
користування на умовах оренди частку (15,16%) у користуванні
земельною ділянкою загальною площею 0,1791 га (площа частки
складає 0,0272 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ,
Жовтневий район, бул. Слави, 28
Пунктом 1.3 Договору передбачено використання земельної
ділянки за цим договором: фактичне розміщення магазину.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 Договору зміна умов Договору можлива
лише за взаємною згодою сторін і оформляється відповідною
додатковою угодою, що стає невід'ємною частиною цього Договору, а
у разі недосягання згоди щодо умов Договору спори вирішуються у
відповідності до чинного законодавства, в тому числі і в судовому
порядку.
Судом також встановлено, що на переданій в оренду земельній
ділянці ТОВ "БНБ" збудувало літнє кафе та кіоск, тим самим
частково змінивши використання земельної ділянки з фактичного
розміщення магазину на фактичне розміщення магазину та літнього
кафе з кіоском, з огляду на що та враховуючи залишення
відповідачем заяв позивача про внесення змін у п. 1.3 Договору без
відповіді, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо
задоволення позову у відповідності до вимог ст. 651, 652 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія не
погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Резолютивна частина рішення
повинна містити чіткі та безумовні висновки, що грунтуються на
аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його
мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних
відносин нормам права.
Рішення місцевого господарського зазначеним вимогам не
відповідає.
Так, згідно ст.124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній
або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вже зазначалось, місцевим господарським судом встановлено,
що договір оренди земельної ділянки було укладено на підставі
рішення Дніпропетровської міської ради від 08.10.2003 р. № 160/12.
Відповідно до п. 1 цього рішення міськрада вирішила передати
ТОВ "БНБ" земельну ділянку площею 0,1791 га у спільну оренду
строком на 15 років по фактичному розміщенню магазину за адресою
бул. Слави, 28 та відповідно до п. 4.1.1 рішення зобов'язала ТОВ
"БНБ" укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки, що
передається відповідно до вимог п. 1 цього рішення з урахуванням
вимог п.2 цього рішення.
Про внесення змін в рішення Дніпропетровської міської ради
від 08.10.2003р. №160/12 в частині передачі ТОВ "БНБ" земельної
ділянки площею 0,1791 га саме по фактичному розміщенню магазину
матеріали справи не свідчать.
За таких обставин внесення будь яких змін в цій частині в
договір оренди, в тому числі і за рішенням суду, без відповідних
змін у рішенні органу місцевого самоврядування, на підставі якого
цей договір був укладений, є неможливим та таким, що не
грунтується на нормах чинного законодавства, з урахуванням чого
колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при
вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми
матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного
рішення із винесенням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.07.2006р. у справі № 10/185-06 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський