ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 7/154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Козін В.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "КВЕР"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.06.2006р.
у справі № 7/154 Господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕР"
до Закритого акціонерного товариства БК "Прикарпаття і К"
до Iвано-Франківського ОБТI
про майнові спори (стягнення коштів),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕР" звернулося до
Господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до
Закритого акціонерного товариства БК "Прикарпаття і К" та
Iвано-Франківського ОБТI про стягнення заборгованості у розмірі
37831,32 грн. та визнання недійсними технічних паспортів на
квартири.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
17.11.2005р. (суддя М.I.Кишинський) позовні вимоги Товариства з
обмеженою відповідальністю "КВЕР" задоволено частково, зобов'язано
Iвано-Франківське ОБТI та ЗАТ БК "Прикарпаття і К" видати позивачу
технічні паспорти на квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2, 29,
30,33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку по вулиці Кармелюка, 2, в
м. Iвано-Франківську, в яких визначити загальну площу квартир із
застосуванням до площ лоджій понижуючого коефіцієнту 0,5 відносно
їх фактичної площі, стягнуто з ЗАТ БК "Прикарпаття і К" на користь
ТОВ "КВЕР" 35456,80 грн. надлишково сплачених коштів по договору
про дольову участь в будівництві житла від 11.04.2001р. та 2374,52
грн. -3% річних, 378,31 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, в решті позовних вимог провадження по справі припинено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду
Iвано-Франківської області від 17.11.2005р., ЗАТ БК "Прикарпаття і
К" подало апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.06.2006р. (судді: Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник) апеляційну
скаргу задоволено: рішення Господарського суду Iвано-Франківської
області від 17.11.2005р. скасовано, в позові відмовлено, судові
витрати за розгляд спору у суді першої інстанції та за розгляд
апеляційної скарги покладено на позивача.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 20.06.2006р., Товариство з обмеженою
відповідальністю "КВЕР" подало касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 20.06.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду
Iвано-Франківської області від 17.11.2005р., мотивуючи свою вимогу
тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми
матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю "КВЕР" підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено, що між ТзОВ "Квер" та ЗАТ БК
"Прикарпаття і К" 11.01.2001р. укладено договір № 8 про дольову
участь в будівництві житла. Згідно умов договору відповідач
повинен був після завершення будівництва та введення будинку в
експлуатацію передати позивачеві у власність загальну площу житла
на суму внесених коштів: передати квартири, які повинні
відповідати вимогам СНиП (будівельним нормам і правилам),
санітарним та гігієнічним нормам та приведені у стан "під ключ";
передати на кожну квартиру документи необхідні для реєстрації в
БТI прав на володіння житловою площею.
Проте, встановивши зазначені обставини, господарський суд
попередніх інстанцій не з'ясував правової природи даних
правовідносин, не дослідив дійсних прав та обов'язків сторін за
вищезгаданим договором та не дав їм правової оцінки.
Господарським судом встановлено:
- для фінансування будівництва сторонами було складено
проміжкові акти про передачу квартир №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2,
29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку №2 по вул. Кармелюка,
2 в м. Iвано-Франківську, загальною площею 1260 кв.м..
- до складу вищезазначених квартир входять лоджії загальною
площею 158,3 кв.м.
- згідно СНіП 02.08.01-89 "Житлові приміщення" додаток № 2 :
загальна площа квартир визначається як сума площ всіх приміщень,
що входять до складу квартири, а саме кімнат, коридорів,
вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас та
холодних комірчин, для лоджій - 0,5; для балконів і терас - 0,3;
для веранд та холодних комірчин - 1,0.
- за таким розрахунком вартість будівництва житла мала
складати 1009751,75 грн.
- відповідачем була завищена вартість приміщень, оскільки
вартість лоджій була розрахована, як вартість житлових приміщень
- без погодження із замовником та генпідрядчиком відповідач
засклив вищезазначені лоджії і виписав нові технічні паспорти, де
лоджії були вказані, як веранди.
Проте, встановивши дані обставини, господарський суд на
підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не
дослідив та не встановив обставин щодо того, хто був замовником
будівництва вищезгаданих квартир, а хто був генпідрядчиком при
будівництві будинку № 2 по вул. Кармелюка, 2 в м.
Iвано-Франківську.
Також в порушення ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом на підставі відповідних доказів у
встановленому законом порядку не досліджено і обставини, яка площа
та за якою ціною і в якому складі приміщень мала бути передана
позивачу відповідно до умов договору та технічної документації,
якщо така надавалась позивачем.
Крім того, позивачем заявлено вимоги до відповідача -
Iвано-Франківського ОБТI щодо визнання недійсними технічних
паспортів на квартири.
Згідно ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
речові права на
нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна
підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку,
встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний
Державний реєстр прав, який базується на державному обліку
земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них
іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти
нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.
Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері,
присвоєному у встановленому законом порядку. Державна реєстрація
прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної
реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про
зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку,
встановленому законом. Iз приписів, зокрема, даної правової норми
та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
в цілому випливає, що
місцевий орган державної реєстрації прав є органом владних
повноважень.
Проте, вирішуючи спір в цій частині позову, господарський суд
попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів не
встановлював правового статусу відповідача - Iвано-Франківського
ОБТI, не досліджував прав і обов'язків сторін щодо цієї частини
позову та не дав їм правової оцінки.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення
для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Крім того, згідно Декрету КМ України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
із касаційних скарг, що подаються на постанови, державне
мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті
у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із
спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої
виходячи з оспорюваної суми.
Як вже зазначалося, позивачем подано заяву, яка містила як
майнові вимоги щодо стягнення 37831,32грн. так і вимоги
немайнового характеру, але позивачем сплачено мито у розмірі
189,16грн., що свідчить про недоплату державного мита у розмірі
42,50грн. За таких обставин з позивача підлягає стягненню
додатково 42,50грн. державного мита.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"КВЕР" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
17.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 20.06.2006р. у справі № 7/154 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду
Iвано-Франківської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕР" в
доход бюджету державне мито в розмірі 42,50 грн. (сорок дві гривні
50 коп.).
Доручити Господарському суду Iвано-Франківської області
видати наказ на виконання абзацу 3 резолютивної частини постанови
із зазначенням відповідних рахунків.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.