ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р.
№ 5/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Бакун А.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Ярівський гранкар'єр"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.07.2006р.
у справі № 5/96 Господарського суду Рівненської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ярівський
гранкар'єр"
до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор"
Відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги
України"
про визнання договорів частково недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Ярівський гранкар'єр"
звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до
Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого
акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України" про
визнання недійсними пункту 1.8. договору підряду від 01.12.2003р.,
укладеного між Закритим акціонерним товариством "Ярівський
гранкар'єр" та філією "Рокитнівський облавтодор" Дочірнього
підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного
товариства ДАК "Автомобільні дороги України", пункту 1.8 договору
підряду від 01.01.2005р., укладеного між Закритим акціонерним
товариством "Ярівський гранкар'єр" та філією "Рокитнівський
облавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор"
Відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги
України".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
26.05.2006р. (суддя С.С.Мельничук), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р.
(судді: Н.М.Кравчук, Г.М.Гнатюк, О.Л.Мирутенко), в задоволені
позовних вимог Закритому акціонерному товариству "Ярівський
гранкар'єр" відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Ярівський гранкар'єр"
подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Рівненської області від 26.05.2006р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.07.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги, мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом першої
та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Закритого
акціонерного товариства "Ярівський гранкар'єр" підлягає
задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом,
- 01.12.2003р. та 01.01.2005р. між філією "Рокитнівський
облавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор"
Відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги
України" та Закритим акціонерним товариством "Ярівський
гранкар'єр" укладено договори підряду, які по своїй правовій
природі є змішаними договорами підряду та купівлі-продажу, за
умовами яких Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати
роботу по видобуванню гірничної маси та виробництву для Замовника
щебневої продукції на Ярівському гранкар'єрі, що відведений
підряднику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу за цінами та в строк, передбаченими договором
- пунктами. 1.8 договору від 01.12.2003р. та договору від
01.01.2005р. визначено, що видобута підрядником щебенева продукція
внаслідок виконання даного договору є власністю замовника.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, господарський суд
першої та апеляційної інстанції виходили з того, що договором
встановлено особливий (інший) порядок набуття права власності на
річ, який не суперечить основним принципам цивільного
законодавства, а отже позивачем не доведено, що пункти 1.8
договорів підряду та договір зберігання є недійсними.
Однак, зазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не є такими, що грунтуються на правильному
застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено поняття
юридичної особи, юридичною особою є організація, створена і
зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа
наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути
позивачем та відповідачем у суді. Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, цивільною правоздатністю і
дієздатністю наділяється юридична особа.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою визначені
загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати
необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника
правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин
має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками
(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх
малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, із
приписів даної правової норми випливає, однією із вимог щодо
необхідності для чинності правочину має бути вимога щодо наявності
особи, що вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної
дієздатності.
Проте, господарський суд встановивши, що 01.12.2003р. та
01.01.2005р. між філією "Рокитнівський облавтодор" Дочірнього
підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного
товариства ДАК "Автомобільні дороги України" та Закритим
акціонерним товариством "Ярівський гранкар'єр" укладено договори
підряду не досліджено обставин щодо цивільної дієздатності
осіб -суб'єктів зазначених договорів.
Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та
об'єкти незавершеного будівництва встановлені ст. 331 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої право власності на нову річ, яка
виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не
встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила
(створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є
власником цієї речі. Таким чином, як випливає з приписів
вищенаведеної правової норми, якщо особа виготовила річ зі своїх
матеріалів на підставі договору, то саме вона і є власником
виготовленої речі. Проте, господарським судом не було встановлено
обставин щодо того із чиїх матеріалів, за оспорюваним договором,
мала бути виконана робота щодо видобутку гірничої маси та
вироблення щебеню.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення
для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ярівський
гранкар'єр" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від
26.05.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 11.07.2006р. у справі № 5/96 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.