ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 41/295(05-6-45/900) ( rs497391 ) (rs497391)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу спілки громадських організацій
"Тендерна палата України", м. Київ (далі -Спілка)
на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2006
зі справи № 41/295 ( rs497391 ) (rs497391)
за позовом Спілки
до Міністерства економіки України, м. Київ
(далі -Мінекономіки)
про захист репутації та спростування інформації.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Спілки -Сергієнко Т.М.,
Мінекономіки -Кондратова А.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Спілка звернулася до господарського суду міста Києва з
позовом про визнання недостовірною і негативною інформації,
викладеної у роз'ясненні Мінекономіки "стосовно поширеної деякими
ЗМI неправдивої інформації щодо ефективного виконання ним функції
координації у сфері державних закупівель", яку було розміщено
12.12.2005 прес-службою відповідача у мережі Iнтернет на урядовому
порталі http://www.kmu.gov.ua.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2006
(суддя Пилипенко О.Є), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13.10.2006 (колегія суддів у
складі: суддя Андрієнко В.В. -головуючий, судді Студенець В.I.,
Малетич М.М.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові
рішення мотивовано тим, що:
позивачем не доведено факту поширення оспорюваної інформації,
оскільки нотаріально завірена роздруківка сторінки з урядового
порталу не є належним доказом такого поширення в розумінні статті
34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
);
оспорювані відомості є, по суті, оціночними судженнями, а
тому не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості
відповідно до статті 47-1 Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) (2657-12)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Спілка просить скасувати оскаржувані рішення і постанову місцевого
та апеляційного господарських судів, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Скаргу мотивовано, зокрема:
безпідставним поширенням господарськими судами норм Закону
України "Про електронні документи та електронний документообіг"
( 851-15 ) (851-15)
на спірні правовідносини, оскільки роздруківка сайту,
на якому було розміщено оспорювану інформацію, не є електронним
документом;
фактом розміщення прес-службою Мінекономіки недостовірних
негативних відомостей про Спілку на веб-сайті, що є підставою для
спростування відповідачем таких відомостей.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 12.12.2005 у мережі Iнтернет на урядовому порталі
http://www.kmu.gov.ua прес-службою Мінекономіки було розміщено
роз'яснення "стосовно поширеної деякими ЗМI неправдивої інформації
щодо ефективного виконання ним функції координації у сфері
державних закупівель", в якому, зокрема, зазначалося, що:
"Причиною зазначеної кампанії, на думку Мінекономіки, є
принципова позиція, яку займає міністерство в частині
функціонування окремих елементів системи державних закупівель,
зокрема, стосовно запобігання монополізації цієї сфери окремим
комерційними структурами ринку інформаційних та консалтингових
послуг (ТОВ "Центр тендерних процедур", ТОВ "Європейське
консалтингове агентство"), наданню владних адміністративних
функцій (зокрема щодо надання висновків про застосування без
тендерної процедури) й Тендерній палаті України, яка фактично має
виключно право на громадський контроль, чим позбавлено інші
громадські організації реалізувати свої законні права щодо участі
громадськості у функціонуванні системи державних закупевль";
- зазначене роз'яснення містить лише оціночні судження без
будь-яких фактичних даних щодо позивача.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
наявність підстав для спростування відповідачем поширених
відомостей, які не відповідають дійсності.
Статтею 47 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
поширення відомостей, що не відповідають дійсності, визнано
порушенням законодавства України про інформацію, що тягне за собою
дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України
спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка
поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації
здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.09.1990 № 7 ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
"Про застосування судами
законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової
репутації громадян та організацій" визначено, що під поширенням
відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по
радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової
інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а
також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній
людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них,
які принижують честь і гідність громадянина або організації в
громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору
додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів
людської моралі.
Відповідно ж до статті 47-1 Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) (2657-12)
ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за
висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком
образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних
даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не
можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з
огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання
гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають
спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відтак господарські суди з огляду на з'ясовані ними
обставини, а саме -висловлення у зазначеному роз'ясненні
Мінекономіки лише оціночних суджень без повідомлення будь-яких
фактичних даних щодо позивача, дійшли вірного висновку про
відсутність передбачених законом підстав для спростування
оспорюваної інформації та правомірно відмовили в даному позові.
Таким чином, оскаржувані судові рішення відповідають
встановленим господарськими судами фактичним обставинам, прийняті
з дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-9 -111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2006 зі справи № 41/295 ( rs497391 ) (rs497391)
залишити без змін, а
касаційну скаргу спілки громадських організацій "Тендерна палата
України" -без задоволення.
Суддя
В.Селіваненко
Суддя
Суддя
I. Бенедисюк
Б. Львов