ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 33/201 ( rs522883 ) (rs522883)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області, м. Красноармійськ Донецької області,
на рішення господарського суду Донецької області від
18.08.2006
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.10.2006
зі справи № 33/201 ( rs522883 ) (rs522883)
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Красноармійську Донецької області
(далі -Відділення)
до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк
України" в особі його Красноармійського відділення № 2863
(далі -Банк), м. Красноармійськ Донецької області,
про стягнення 571,41 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом про стягнення з Банку 571,41 грн. зайво
перерахованих страхових виплат за період з 25.11.2005 по
01.05.2006 на особовий рахунок громадянина Резніченка М.А. після
його смерті.
Рішенням названого суду від 18.08.2006 (суддя Новікова Р.Г.),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.10.2006 (колегія суддів у складі:
Кондратьєва С.I. -головуючий суддя, судді Волков Р.В., Калантай
М.В.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано
відсутністю правових підстав для стягнення з Банку коштів за
відсутності розпорядження вкладника або його спадкоємця.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх
прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та
прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.01.2002 позивачем і Банком укладено угоду про
зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат
застрахованим (далі -Угода);
- згідно з пунктом 1 Угоди позивач доручив, а Банк взяв на
себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні)
рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат
застрахованим особам на платній основі через установи Банку;
- відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2 Угоди суму,
зараховану на рахунок, не може бути повернуто Банком підприємству,
що перерахувало її, без письмової заяви вкладника;
- внаслідок нещасного випадку на виробництві Відділення
здійснювало страхові виплати громадянину Резніченку М.А.;
- Відділення перерахувало Резніченку М.А. на його особовий
рахунок у Банку страхові виплати в сумі 571,41 грн. за період з
25.11.2005 по 01.05.2006;
- у червні 2006 року родичі Резніченка М.А. повідомили
Відділення про його смерть, яка мала місце 24.11.2005, що
підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.01.2006 (а.с. 10);
- позивач листом від 05.06.2006 № 2062 звернувся до Банку з
проханням повернути помилково перераховану суму з особистого
рахунку Резніченка М.А. на підставі свідоцтва про його смерть
(а.с. 7);
- Банк листом від 13.06.2006 № 2244 повідомив про
неможливість повернення коштів з особистого рахунку без заяви
вкладника (а.с. 8);
- Банк не має повноважень з розпорядження коштами Резніченка
М.А.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
наявності правових підстав для повернення Банком позивачеві зайво
перерахованих страхових виплат за період після смерті вкладника.
Статтею 11 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
визначено, що суб'єктами права приватної власності в Україні є
громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні
громадяни та особи без громадянства. Громадяни інших радянських
республік, іноземні громадяни та особи без громадянства
користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на
території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше
не передбачено законодавчими актами України.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) саме власникові належать
права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
право власності є непорушним; ніхто не може бути
протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або
обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,
встановлених законом.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
право власності припиняється у разі припинення
юридичної особи чи смерті власника.
Статтею 1216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що спадкуванням
є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка
померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1219 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не входять до складу спадщини права та обов'язки, що
нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,
встановлені законом.
Водночас згідно з статтею 1227 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суми
заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку
з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які
належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя,
передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять
до складу спадщини.
Статтею 1071 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що банк може
списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його
розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта
без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у
випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та
переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
встановлено, що списання
примусове -це списання коштів, що здійснюється стягувачем без
згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих
документів у випадках, передбачених законом.
З огляду на наведене висновок попередніх судових інстанцій
про відсутність правових підстав для повернення позивачеві зайво
перерахованих на рахунок померлої особи коштів з соціального
страхування не відповідає зазначеним приписам статей 1219, 1227 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас попередніми судовими інстанціями: не досліджено
фактичні обставини, пов'язані з переходом права власності на
перераховані Відділенням кошти; не встановлено, коли саме
Відділенням перераховано спірні кошти застрахованій особі
(зокрема, за листопад 2005 року); не з'ясовано, чи знаходяться
спірні кошти на рахунку в Банку або були одержані вкладником чи
іншою особою (і якщо були, то за яких обставин); не досліджено
питання щодо можливої наявності спору стосовно цих коштів за
участю інших осіб (чи мав місце факт оформлення права на спадщину
стосовно спірних коштів).
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
18.08.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.10.2006 зі справи № 33/201 ( rs522883 ) (rs522883)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов