ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 22/359-06-10797
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака I.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Дніпрошина"
на ухвалу господарського суду Одеської області від
18.10.2006р.
у справі №22/359-06-10797
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілд";
2) Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"
про стягнення 1 312 522,79 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Сердюк О.К. (довіреність №199/01-032 від
10.08.05),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка" звернулося до господарського суду
Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будбілд" та Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" і просило суд стягнути з першого відповідача 65
626,14 грн. боргу, а з другого відповідача 1 246 896,65 грн.
Позовні вимоги до другого відповідача мотивовані неналежним
виконанням останнім договору купівлі-продажу від 02.02.2004р.
оптової партії товару, укладеного між ТОВ "Iндустріально-метизна
спілка" та ВАТ "Дніпрошина", в частині оплати отриманого товару.
Позовні вимоги до першого відповідача обгрунтовані тим, що
останній є поручителем перед позивачем за виконання грошових
зобов'язань відповідача 2 у розмірі, що не перевищує 5% від суми
основного зобов'язання, що згідно існуючої заборгованості
становить 65 626,14 грн.
Одночасно позивач заявив клопотання про забезпечення позову
шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача 2 у сумі 1
312 522,79 грн., що знаходяться на його поточних рахунках.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2006р.
(суддя Торчинська Л.О.) накладено арешт на грошові кошти
відповідача 2 в сумі 1 312 522,79 грн., що знаходяться на поточних
рахунках останнього.
Вказана ухвала мотивована тим, що позивач довів достатньо
обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,
цінні папери тощо), яке є у відповідача 2 на момент пред'явлення
позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або
погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття
заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач
2 -ВАТ "Дніпрошина" звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як
таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме
ст.ст.33, 66, 67, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми,
забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у
справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
Iнших підстав для застосування названих заходів закон не
передбачає.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обгрунтоване припущення господарського суду, що невжиття
таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання
судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю
або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент
виконання рішення.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що
застосовуються господарськими судами, відносяться накладення
арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Iндустріально-метизна спілка" просило суд
захистити його порушене суб'єктивне матеріальне право шляхом
стягнення як з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілд"
65 626,14 грн. боргу, так і з Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" 1 246 896,65 грн.
Проте, вживаючи заходів до забезпечення позову, заявленого до
двох відповідачів, суд першої інстанції помилково наклав арешт
виключно на грошові кошти відповідача 2, в межах всієї суми
позову, заявленої у тому числі і до відповідача 1.
Окрім того, за вимогами ст.66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
обгрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в
доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про
забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку
входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна
(зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно
(зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент
пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент
виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна
довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар
доказування покладається на особу, яка подала заяву про
забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними
правилами відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
заява позивача про забезпечення позову грунтується на нічим не
підтверджених припущеннях про те, що грошові кошти відповідача 2
можуть зникнути.
Під час вирішення питання про можливість застосування заходів
до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили
про необхідність вжиття таких заходів.
В силу ст.36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, письмові докази
подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову,
позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив
їх письмовими та належними доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції неправильно застосував приписи ст.ст.66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки застосування визначених ст.67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до
забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному
випадку матеріалами справи не підтверджується.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не відповідає нормам
процесуального права, не грунтується на матеріалах справи, а тому
підлягає скасуванню.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо
порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія
суддів відхиляє, оскільки питання підсудності не є предметом
розгляду у даному касаційному провадженні. Воно може бути
предметом дослідження під час перегляду рішення суду першої
інстанції, ухваленого у даній справі по суті заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від
18.10.2006р. у справі №22/359-06-10797 скасувати.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка" про забезпечення позову залишити
без задоволення.
4. Справу направити до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій