ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 20-3/073-9-7/271-8/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Федерації професійних спілок України
на постанову
від 11.10.06 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 20-3/073-9-7/271-8/354
господарського суду міста Севастополя
за позовом
Підприємства "Санаторій "Омега"
до
Міністерства оборони України
Військової частини А-0225
540 Центрального
Військово-Морського госпіталю
Військово-Морських Сил Збройних Сил України
за участю Військового прокурора Військово-Морських Сил
України
3-ті особи:
Підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту
Міністерства Оборони Російської Федерації;
Севастопольська міська державна адміністрація;
Севастопольська квартирна експлуатаційна частина морська;
Федерація професійних спілок України;
Центральний комітет профспілок робітників будівництва і
будівельних матеріалів України;
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
та за позовом
Федерації професійних спілок України
до
Міністерства оборони України
Військової частини А-0225
540 Центрального Військово-Морського госпіталю
Військово-Морських Сил Збройних Сил України
Підприємства "Санаторій "Омега"
Підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту
Міністерства Оборони Російської Федерації
про
визнання права власності на санаторій -профілакторій "Омега"
у справі взяли участь представники
позивача: Підприємства "Санаторій "Омега": не з'явилися
відповідачів:
Міністерства оборони України: Школяр В.I., довір. у справі
Військової частини А-0225: Школяр В.I., довір. у справі
540 Центрального Військово-Морського госпіталю
Військово-Морських Сил Збройних Сил України: Горщак Р.М., довір. у
справі
3-ті особи: не з'явилися
Клопотання Федерації професійних спілок України про
відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 3.08.2006
позовні вимоги підприємства "Санаторій "Омега" про витребування
майна з чужого незаконного володіння задоволені частково, а в
задоволенні позовних вимог Федерації професійних спілок України до
Міноборони України, військової частини А-0225,540 Центрального
Військово-Морського госпіталю Військово-Морських сил України про
визнання права власності на санаторій-профілакторій "Омега"
відмовлено. Рішення мотивоване тим, що частину спірного майна
підприємство "Санаторій Омега" збудувало за власні кошти і, як
власник, має права вимагати повернення свого майна з чужого
незаконного володіння. Що стосується позовних вимог Федерації
професійних спілок України, то їй відомо ще з 1997 року про
прийняття санаторію-профілакторію "Омега" до складу ВМС України.
Але в суд за захистом своїх прав Федерація звернулася через 8
років з часу як їй стало відомо про порушення своїх прав, тобто з
порушенням встановленого ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
3-річного
строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові
(суддя М. Ткаченко).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.10.2006 рішення місцевого суду скасовано в частині
задоволення позовних вимог підприємства "Санаторій "Омега" щодо
вилучення частини майна. В цій частині прийняте нове рішення і в
позові підприємства "Санаторій "Омега" відмовлено. В іншій частині
рішення суду від 3.09.2006 залишено без змін. Судом апеляційної
інстанції встановлено, що майно, на яке претендував позивач є
власністю держави України в особі Міністерства оборони України.
Щодо позовних вимог Федерації професійних спілок України, то
апеляційна інстанція погодилась з висновком місцевого суду про
сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі (судді: Ю. Борисова, О. Градова, Н. Горошко).
Федерація професійних спілок України в поданій касаційній
скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти; прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Федерації
професійних спілок України про визнання за ними права власності на
санаторій-профілакторій "Омега". Скарга мотивована тим, що
Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943 ( 3943-12 ) (3943-12)
"Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього
Союзу РСР" не може застосовуватися для з'ясування та визнання
власника спірного майна. Українські республіканські і регіональній
профспілкові організації та об'єднання не відносились до
загальносоюзних організацій та мали статус самостійних юросіб.
Рішеннями попередніх судів по спірному майну було встановлено, що
фінансування будівництва санаторію-профілакторію "Омега"
здійснювалось за кошти профспілок. Тому держава не мала права
розпоряджатися чужим майном. Звідси, оскаржувана постанова
винесена з порушенням ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ст. 328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Правовстановлюючим документом на
спірне майно є Договір "Про закріплення прав по володінню,
користуванню та розпорядженню профспілковим майном", затверджений
Постановою Президії Загальної Конференції Профспілок СРСР від
18.11.1990 № 2-1а. В цьому договорі, серед іншого, закріплено
право власності на майно санаторію-профілакторію "Омега" за
Федерацією незалежних профспілок України (скаржник є
правонаступником).
Висновок попередніх судів про пропуск Федерацією строку
позовної давності для захисту своїх прав не відповідає дійсності,
оскільки ФПУ тільки у 2005 році дізналася, що ЦК будівельників,
який є засновником підприємства "Санаторій "Омега", не має
достатніх ресурсів для відстоювання майнових прав на санаторій.
Саме з цього моменту у ФПУ виникло право для захисту своїх
законних інтересів в суді і вимоги ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
нею не порушені.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Розпорядженням Представника Президента України в місті
Севастополі від 10.01.1993 № 41 затверджений акт державної
приймальної комісії від 30.12.1992 про прийом в експлуатацію
закінченого будівництвом першого пускового комплексу (лікувального
корпусу літера "Б") санаторію-профілакторію "Омега".
Замовником (забудовником) цього будівництва була військова
частина № 53704 (Будівельне управління Чорноморського Флоту).
23 серпня 1997 року відповідно до Угоди між Україною і
Російською Федерацією "Про параметри поділу Чорноморського флоту"
від 28.05.1997 року згідно Додатку № 1 були складені акти
прийому-передачі Українською стороною будівель, споруд і території
військового містечка № 174.
За вказаними актами Українській стороні -ВМС України були
передані всі будівлі і споруди, що входили до складу
санаторію-профілакторію "Омега", а саме: спальні корпуси, службові
будівлі, майстерні, комори і інші приміщення, перелічені у
відповідних описах 1, 2, а також технічна документація на ці
споруди.
17 листопада 1997 року був складений акт державної технічної
комісії з прийому закінченого будівництвом комплексу
санаторію-профілакторію "Омега".
Наказом Голови Державного архітектурного будівельного
контролю Севастопольської міської держадміністрації Заболотним
В.М. від 20.11.2000 затверджений акт державної технічної комісії з
прийому закінченого будівництвом комплексу санаторію-профілакторію
"Омега" в бухті Омега в Гагарінському районі міста Севастополя.
За підписом першого заступника голови Федерації професійних
спілок України Пожидаєва В.В. і начальником Управління майном
Федерації професійних спілок України Красильничук О.П., не
зважаючи на Угоду між Україною і Російською Федерацією "Про
параметри поділу Чорноморського флоту" від 28.05.1997, було видано
свідоцтво від 03.02.1998 про право власності № 0003-ЧО на
санаторій-профілакторій "Омега".
4 березня 1998 року позивачу був наданий державний Акт на
право постійного користування земельною ділянкою серії № II КМ №
005508 площею 7,3666 га для обслуговування санаторію-профілакторію
"Омега" В акті вказано, що він виданий відповідно до рішень
Севастопольського міського виконавчого комітету № 246 від
07.05.1963, № 422 від 06.08.1963, № 130 від 07.03.1963, № 770 від
01.12.1971, а також рішення арбітражного суду міста Севастополя у
справі № 1964 від 21.10.1997.
4 грудня 1997 року директором Бюро технічної інвентаризації
міста Севастополя Iвановою Н.П. було видано реєстраційне
посвідчення, яким засвідчувалося, що за Територіальним комітетом
профспілки № 5 зареєстрований цілісний майновий комплекс
санаторію-профілакторію "Омега" на 330 місць, лікувального
корпусу, літніх будинків на 50 місць, господарсько-побутових
пристроїв.
Розпорядженням Севастопольської міської державної
адміністрації № 450-р від 23.03.2000 державний Акт на право
постійного користування земельною ділянкою серії № II КМ № 005508,
зареєстрований за № 589 від 04.03.1998, визнаний недійсним.
Територіальний комітет профспілки № 5 працівників військових
і спеціалізованих будівельних організацій МО України (ТКП № 5)
звернувся до арбітражного суду міста Севастополя з позовом до
Будівельного управління Чорноморського флоту (військова частина
53074), 9 відділу морської інженерної служби ВМС України (9 ВМIС
ВМСУ) про визнання права власності на санаторій-профілакторій
"Омега".
Військовий прокурор Кримського регіону і ВМСУ в інтересах
держави в особі 9 ВМIС ВМСУ звернувся до суду з зустрічним позовом
до Територіального комітету профспілки № 5 про витребування майна
із чужого незаконного володіння.
Ухвалою від 26.05.1999 провадження у справі № 196/4-5 було
припинено на підставі пункту 80 Арбітражного процесуального
кодексу України, за зустрічним позовом провадження у справі
припинено у зв'язку з тим, що 9 ВМIС ВМСУ не являється юридичною
особою.
Постановою заступника голови арбітражного суду міста
Севастополя Колосової Л.Н. від 23.07.1999 ухвала про припинення
провадження у справі за позовом Територіального комітету
профспілки № 5 до Будівельного управління ЧФ про визнання права
власності скасована, в позові відмовлено, тому що спір підлягає
розгляду в арбітражному суді, а оскільки Територіальний комітет
профспілки № 5 не підтвердив документами право колективної
власності на спірні об'єкти, в позові відмовлено.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 16.09.1999
постанова арбітражного суду міста Севастополя від 23.07.1999 у
справі № 196/4-5 залишена без змін.
Військовий прокурор Кримського регіону і ВМСУ в інтересах
держави в особі Міністерства Оборони України та його структурного
підрозділу ВМСУ звернувся до арбітражного суду міста Севастополя з
позовом до Територіального комітету профспілки № 5 працівників
військових і спеціалізованих будівельних організацій МО України,
Колективного підприємства "Омега" про усунення перешкод в
користуванні власністю.
Рішенням арбітражного суду міста Севастополя від 21.02.2000 у
справі № 20-8/030 позов задоволений.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 18.05.2000
рішення від 21.02.2000 арбітражного суду міста Севастополя у
справі № 20-8/030 залишено без змін.
19 грудня 2000 року Севастопольська міська державна
адміністрація видала розпорядження № 2484-р про переоформлення
права державної власності на комплекс санаторію-профілакторію
"Омега".
19 грудня 2000 року Начальником управління комунальної
власності Севастопольської міської державної адміністрації
Фроловим С.А. було видано свідоцтво про право власності на
комплекс санаторію-профілакторію "Омега", що належить Міністерству
оборони України і закріплений на балансі 55 Військово-морського
госпіталю ВМС України (на теперішній час 540 ЦВМГ ВМС ЗС України).
Згідно Додатку № 1 до Угоди між Україною і Російською.
Федерацією "Про параметри поділу Чорноморського флоту" від 28.05
1997 санаторій-профілакторій "Омега" був переданий ВМС України.
Угода між Україною і Російською Федерацією "Про параметри
поділу Чорноморського флоту" від 28.05.1997 (ратифікована
Верховною Радою України 4 березня 1999 року, набула чинності 12
липня 1999 року) і відповідно до статті 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є частиною національного законодавства.
Підприємство "Санаторій "Омега" ЦК профспілки працівників
будівництва і промисловості будівельних матеріалів України
зареєстроване 27.12.2000 у встановленому порядку та включене до
ЄДРПОУ як особа з колективною формою власності (т.1 арк. с. 147).
Відповідно до статуту, підприємство "Санаторій "Омега" є
правонаступником Колективного підприємства "Санаторій "Омега", яке
було зареєстроване з 09.02.1998 за адресою бухта Омега, 17, м.
Севастополь, засновником якого виступав ЦК профспілок працівників
воєнних і спеціалізованих будівельних організацій МО України.
Згідно з положенням про Санаторій-профілакторій "Омега",
затвердженого рішенням президії Територіального комітету
профспілки № 5 від 23.01.1997, санаторій-профілакторій "Омега" був
створений за поданням командування Будівельного управління
Чорноморського флоту та об'єднаного комітету профспілок та
фінансувався з Фонду соцстраху, ЦК профспілки будівництва та
промислових матеріалів (т.1 а.с. 150).
Встановлено, що спірне майно побудоване коштами Центрального
комітету профспілки працівників військових і спеціалізованих
будівельних організацій на земельній ділянці, відповідно до рішень
Севастопольського міського виконавчого комітету № 246 від
07.05.1963, № 422 від 06.08.1963, № 130 від 07.03.1963, № 770 від
01.12.1971, а також рішення арбітражного суду міста Севастополя у
спра ві № 1964 від 21.10.1997.
Проаналізувавши діючу законодавчу базу, яка регулює правовий
режим майна загальносоюзних громадських організацій, що перебуває
на території України, суд апеляційної інстанції правильно дійшов
висновку, що спірне майно є загальнодержавною власністю, що
відповідає п.1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №
3943-ХII ( 3943-12 ) (3943-12)
"Про майно загальносоюзних організацій
колишнього Союзу РСР".
Доводи скаржника про безпідставне застосування зазначеної
вище постанови Верховної Ради України, колегія суддів до уваги не
приймає. Iншого діючого нормативного акту, що був прийнятий після
розпаду СРСР, який би визначав статус спірного майна в Україні
немає.
Відповідно до пункту 13 статті 97, статті 102 Конституції
(1978), що була чинною на дату ухвалення названих постанов, до
виключного відання Верховної Ради належало здійснення
законодавчого регулювання відносин власності шляхом ухвалення
законів, постанов та інших актів.
Отже власником спірного майна, як встановлено судом
апеляційної інстанції є держава України в особі Міністерства
оборони України.
З огляду на те, що судами встановлено, що спірне майно є
предметом Угоди між Україною і Російською Федерацією "Про
параметри поділу Чорноморського флоту" від 28.05.1997, ця Угода
згідно зі ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(26.06.1996) є
частиною національного законодавства України.
Відповідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо в міжнародних договорах України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені
інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то
застосовуються правила міжнародного договору. По міжнародній
Угоді, як встановив апеляційний суд, спірне майно передано ВМС
України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що
апеляційний суд обгрунтовано відмовив позивачу у витребуванні
спірного майна у відповідачів і дійшов висновку, що місцевий суд
обгрунтовано не визнав за третьою особою у справі Федерацією
професійних спілок України право власності на спірне майно.
Доводи скаржника про те, що позовні вимоги заявлені вчасно
без спливу строку позовної давності, касаційна інстанція до уваги
не приймає з тих підстав, що обставини пропуску строку позовної
давності і докази на їх підтвердження, встановлені, досліджені з
наданням юридичної оцінки, судами попередніх інстанцій. Надавати
іншу оцінку обставинам і доказам, додатково їх досліджувати,-
виходить за межі компетенції касаційної інстанції, встановлені в
ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд
апеляційної інстанції при повторному розгляді справи повно
дослідив обставини справи, до них правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виникші у
сторін. Підстави для скасування постанови апеляційної інстанції
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5 -111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Федерації професійних спілок України
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.10.2006 по справі №
20-3/073-9-7/271-8/354 - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун