ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 18/88 ( rs105622 ) (rs105622)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області, м. Красноармійськ Донецької області (далі -відділення
виконавчої дирекції Фонду)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.10.2006
зі справи № 18/88 ( rs105622 ) (rs105622)
за позовом Красноармійського міжрайонного прокурора, м.
Красноармійськ Донецької області (далі - прокурор), в інтересах
держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Дружба", смт Удачне Красноармійського
району Донецької області (далі - Агрофірма)
про стягнення 120 658, 83 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
прокурора -не з'яв.,
позивача -не з'яв.,
відповідача -Очеретька О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 120 658, 83 грн. "страхових
витрат по страховим виплатам, проведеним громадянам Бражко В.I.,
Бобракову А.М. і Лопатці Б.О."
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2006
(суддя Овсяннікова О.В.) позов задоволено: з Агрофірми стягнуто на
користь відділення виконавчої дирекції Фонду 120 658, 83 грн. і в
доход державного бюджету України 1 206, 58 грн. державного мита. У
прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статті 1191,
1166, 1187, 1195 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
) виходив з того, що відповідач має відшкодувати
позивачеві в порядку регресу усі здійснені позивачем виплати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
09.10.2006 (колегія суддів у складі: Калантай М.В. -головуючий,
судді Запорщенко М.Д. і Кондратьєва С.I.) рішення місцевого
господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено; з
відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на користь Агрофірми
603, 29 грн. державного мита; припинено стягнення за наказами
господарського суду Донецької області від 15.09.2006 про примусове
виконання рішення від 04.09.2006 в даній справі. У прийнятті
зазначеної постанови суд з посиланням на приписи Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування (далі - Основи), Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон), а
також Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
виходив з
того, що норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не застосовуються до
правовідносин у даній справі, а вимоги позивача є необгрунтованими
і задоволенню не підлягають.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову
апеляційної інстанції з цієї справи скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям
відповідної постанови з порушенням норм матеріального права, а
саме статей 1166, 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 06.04.2005 на автошляху ст. Удачна - Шахта
"Красноармійська - Західна № 1" стався нещасний випадок, внаслідок
якого постраждало три особи: Бражко Г.С., Бобраков Г.М. і Лопатка
Б.О. -працівники відкритого акціонерного товариства "Угольна
компанія "Шахта "Красноармійська -Західна № 1"; актами від
22.08.2005 №№ 1, 2, 7 зафіксовано, що нещасний випадок пов'язаний
з виробництвом;
- винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано
працівника Агрофірми Кандалу О.В., який порушив правила дорожнього
руху при керуванні транспортним засобом, належним Агрофірмі;
стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками
частини другої статті 286 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а постановою Красноармійського міськрайонного суду
від 23.09.2005 Кандалу О.В. звільнено від кримінальної
відповідальності на підставі Закону України "Про амністію";
- постановами відділення виконавчої дирекції Фонду від
03.10.2005 № 105, від 10.10.2005 № 109, від 25.11.2005 № 125
потерпілим Лопатці Б.О. і Бобракову А.М. та родичам загиблого
Бражко Г.С. було призначено страхові виплати, які й здійснено цим
відділенням в період з 7 вересня по 1 березня 2006 року в сумі 120
658, 83 грн.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати відділення виконавчої дирекції Фонду, які
виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно
до Закону.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні
засади загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян в України визначені Основами.
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий
ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий
випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві
або професійне захворювання, що спричинили застрахованому
професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин,
зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які
працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від
нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках -
члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в
окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України (далі -Фонд).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або
юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її
завдала.
При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату
(загибель) певного особистого чи майнового блага.
Факт настання нещасного випадку на виробництві з працівниками
відкритого акціонерного товариства "Угольна компанія "Шахта
"Красноармійська -Західна № 1" -з вини працівника Агрофірми
установлений попередніми судовими інстанціями.
Водночас апеляційний господарський суд у прийнятті
оскаржуваної постанови не врахував, що Агрофірма виступає
страхувальником лише стосовно своїх працівників, які працюють на
даному підприємстві на умовах договору (контракту), але не щодо
працівників відкритого акціонерного товариства "Угольна компанія
"Шахта "Красноармійська -Західна № 1", в тому числі Бражко Г.С.,
Бобракова А.М. і Лопатки Б.А.
Отже, оскільки відділенням виконавчої дирекції Фонду за
рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в
безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника
відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою
загальнообов'язкового державного соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то
витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті
1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною першою статті 1191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою
особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у
розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не
встановлений законом.
За приписом частини другої статті 1187 названого Кодексу
шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується
особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,
інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє, зокрема,
транспортним засобом.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім
працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)
обов'язків.
Таким чином, у розгляді даної справи суд першої інстанції
правильно застосував норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і прийняв
обгрунтоване рішення про задоволення позову. Апеляційна ж
інстанція, не застосувавши цих норм, які підлягали застосуванню,
безпідставно скасувала рішення місцевого господарського суду,
припустившись у зв'язку з цим порушення статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а
рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
Відповідно до вимог статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
витрати зі справи покладаються на Агрофірму.
Керуючись статтями 49, 111-9 - 111-11, 122 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.10.2006 зі справи № 18/88 ( rs105622 ) (rs105622)
скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від
04.09.2006 зі справи № 18/88 ( rs105622 ) (rs105622)
залишити в силі.
4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Дружба" в доход державного бюджету
України 603, 29 грн. державного мита з касаційної скарги.
5. Здійснити поворот виконання постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 09.10.2006 зі справи № 18/88
( rs105622 ) (rs105622)
у частині стягнення з відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області 603, 29 грн. державного мита (у разі подання названим
відділенням заяви та довідки, зазначених у статті 122 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду
Донецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов