ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
      19 грудня 2006 р.
 
     № 15/175 ( rs155856 ) (rs155856)
        
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
     Головуючого судді Кузьменка М.В.,
 
     суддів Васищака I.М.,
 
     Палій В.М.,
 
     розглянувши   касаційну   скаргу    Обласного    комунального
виробничого   підприємства   "Дніпро-Кіровоград"   на    постанову
Дніпропетровського   апеляційного    господарського    суду    від
03.10.2006р.
 
     у   справі   №15/175   ( rs155856 ) (rs155856)
            господарського    суду
Кіровоградської області
 
     за     позовом     Відкритого     акціонерного     товариства
"Кіровоградобленерго"
 
     до    відповідача    Обласного    комунального    виробничого
підприємства "Дніпро-Кіровоград"
 
     про заборону припинення зобов'язань
 
                     за участю представників:
 
     ВАТ "Кіровоградобленерго" - Григоренко В.В.;
 
     Обласного     комунального      виробничого      підприємства
"Дніпро-Кіровоград" -Омелькін О.М., Слюсар О.В.
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     Відкрите    акціонерне    товариство    "Кіровоградобленерго"
звернулося  до  господарського  суду  Кіровоградської  області   з
позовом  та  просило   суд   заборонити   відповідачу   -Обласному
комунальному    виробничому    підприємству    "Дніпро-Кіровоград"
здійснювати припинення зобов'язань перед ВАТ "Кіровоградобленерго"
по оплаті вартості спожитої електричної енергії шляхом зарахування
зустрічних однорідних вимог.
 
     В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається  на  те,
що відповідачем направляються  заяви  про  припинення  зобов'язань
зарахуванням, між тим, відповідно до чинного законодавства, а саме
ст.ст.15-1,26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        
розрахунки за  електричну  енергію  мають  здійснюватись  виключно
грошовими коштами і у встановленому порядку (а.с.2-4).
 
     Відповідач у справі -ОКВП "Дніпро-Кіровоград"  у  відзиві  на
позов, вважаючи його доводи безпідставними, просить у  задоволенні
заявлених  вимог  відмовити,  посилаючись   на   те,   що   чинним
законодавством  не  встановлено  прямої  заборони  на   припинення
зобов'язання  зарахуванням   зустрічної   однорідної   вимоги   за
договором  про  постачання   електричної   енергії.   При   цьому,
відповідач  вважає,  що  позивач  має  звертатись  з  позовом  про
визнання недійсним заяв про зарахування (а.с.28-29).
 
     Рішенням  господарського  суду  Кіровоградської  області  від
15.06.2006р. у задоволенні заявлених вимог відмовлено (а.с.38-40).
 
     Вважаючи заявлені позовні вимоги необгрунтованими, суд першої
інстанції   виходив   з   того,   що    припинення    зобов'язання
відповідача  -ОКВП  "Дніпро-Кіровоград"   з   оплати   поставленої
електричної енергії відповідно до  договору  №1  від  01.10.2004р.
шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не  суперечить  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        , ГК України ( 436-15 ) (436-15)
         та умовам договору.
 
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду від 03.10.2006р. рішення господарського суду  Кіровоградської
області від 15.06.2006р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно
до постанови суду заборонено ОКВП "Дніпро-Кіровоград"  здійснювати
припинення зобов'язань перед ВАТ "Кіровоградобленерго"  по  оплаті
вартості   спожитої   електричної   енергії   шляхом   зарахування
зустрічних однорідних вимог (а.с.66-67).
 
     Позовні  вимоги  визнані  обгрунтованими  судом   апеляційної
інстанції з огляду на те, що оплата  електричної  енергії  можлива
лише  грошовими  коштами  і  припинення   зобов'язань   з   оплати
електричної енергії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
суперечить чинному законодавству.
 
     Не погоджуючись  з  постановою  апеляційної  інстанції,  ОКВП
"Дніпро-Кіровоград"  звернулося  до  Вищого  господарського   суду
України з касаційною скаргою та просить її скасувати.
 
     Вимоги  касаційної  скарги   обгрунтовані   порушенням   норм
матеріального та процесуального права.
 
     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до ст.1  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  підприємства,
установи,  організації,  інші  юридичні  особи   (у   тому   числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності,  мають  право  звертатися  до
господарського   суду   згідно   з   встановленою    підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних
прав  і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для   вжиття
передбачених  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          заходів,  спрямованих  на
запобігання правопорушенням.
 
     Згідно  ст.2  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  господарський   суд
порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств  та
організацій, які звертаються до господарського  суду  за  захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
 
     Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2  Закону
України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
          є,  зокрема,  захист
гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         та законами, прав
і законних інтересів юридичних осіб.
 
     За змістом положень вказаних  норм,  правом  на  пред'явлення
позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а
суд шляхом вчинення провадження у справах  здійснює  захист  осіб,
права  і  охоронювані   законом   інтереси   яких   порушені   або
оспорюються.
 
     Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір
по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка  звернулася
з позовом, суб'єктивного  матеріального  права  або  охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов, а також  з'ясувати
наявність   чи   відсутність   факту   порушення   або   оспорення
відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
 
     Звертаючись  до  суду  з  даним  позовом,   позивач   просить
здійснити  захист   його   права   шляхом   заборони   відповідачу
здійснювати припинення зобов'язань щодо оплати  вартості  спожитої
електричної  енергії  шляхом  зарахування  зустрічних   однорідних
вимог.
 
     Разом  з  тим,  кожна  дія   відповідача   щодо   зарахування
однорідних вимог є закінченою в момент її виконання  і  не  носить
триваючого  характеру.  Направлення  відповідних  заяв  у  кожному
випадку зарахування є вчиненням подібних, однак  самостійних  дій,
які не пов'язані між собою. Тому,  позовна  вимога  щодо  заборони
відповідачу  здійснювати  припинення  зобов'язань  є   такою,   що
спрямованою на майбутнє, тобто вимогою про спонукання  відповідача
у майбутньому не вчиняти вказаних дій, які, на його думку,  можуть
бути вчинені відповідачем, внаслідок чого можуть  порушувати  його
права.
 
     Врахувавши,  що   правовою   підставою   для   звернення   до
господарського суду є захист  порушених  або  оспорюваних  прав  і
охоронюваних законом інтересів  (ст.1  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ),
право на позов у особи виникає  після  порушення  відповідачем  її
права, тобто захисту підлягає вже порушене право,  а  не  те,  яке
може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого невідомо буде
воно порушено чи ні.
 
     Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо  відсутності
підстав для задоволення  позову  правильний,  оскільки  на  момент
розгляду справи відсутній факт порушення відповідного  права,  яке
позивач просить поновити визначеним у  позові  шляхом.  Скасовуючи
рішення суду у даній  справі  та  задовольняючи  заявлені  позовні
вимоги, суд апеляційної інстанції безпідставно не  взяв  до  уваги
положення вищенаведених норм процесуального права.
 
     При цьому, позивач не позбавлений права оспорювати  дійсність
вже вчинених відповідачем правочинів щодо  припинення  зобов'язань
зарахуванням,  звертатись  до  суду  з  позовом  про  стягнення  з
відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію.
 
     За таких обставин, постанова Дніпропетровського  апеляційного
господарського  суду  від  03.10.2006р.  підлягає  скасуванню,   а
рішення   господарського   суду   Кіровоградської   області    від
15.06.2006р. залишенню в силі.
 
     Відповідно  до  ст.49  ГПК  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
           Обласному
комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" підлягає
відшкодуванню  за  рахунок  ВАТ   "Кіровоградобленерго"   понесені
витрати у вигляді  оплати  касаційної  скарги  державним  митом  у
розмірі 42,50грн.
 
     У випадку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.10.2006р., яка скасовується, відповідач
не позбавлений права, в порядку, передбаченому ст.122 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , звернутись з заявою про  поворот  виконання  судового
акта.
 
     На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.49,  111-5,  111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
     1.  Касаційну  скаргу  Обласного   комунального   виробничого
підприємства "Дніпро-Кіровоград" задовольнити.
 
     2. Постанову Дніпропетровського  апеляційного  господарського
суду від 03.10.2006р. у  справі  №15/175  ( rs155856 ) (rs155856)
          скасувати,
залишивши  в  силі  рішення  господарського  суду  Кіровоградської
області від 15.06.2006р.
 
     3.Стягнути    з    Відкритого     акціонерного     товариства
"Кіровоградобленерго"   на    користь    Обласного    комунального
виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 42,50грн.  в  рахунок
відшкодування понесених витрат, у  зв'язку  з  оплатою  касаційної
скарги державним митом.
 
     4.Доручити видати наказ на виконання п.3 резолютивної частини
постанови господарському суду Кіровоградської області.
 
     Головуючий суддя Кузьменко М.В.
 
     Судді Васищак I.М.
 
     Палій В.М.