Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака I.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства "Казамета" "Казамета-Україна" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006р.

у справі №3/104-06 господарського суду Херсонської області

за позовом Приватного спеціалізованого

монтажно-налагоджувального підприємства

"Газокотлоспецмонтажналадка"

до відповідача Дочірнього підприємства Литовського

казахського закритого акціонерного товариства "Казамета"

"Казамета -Україна"

про стягнення заборгованості

за участю представників:

ПСМНП "Газокотлоспецмонтажналадка" -Кар'єва I.М.;

ДП "Казамета-Україна" - не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газокотлоспецмонтажналадка" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Дочірнього підприємства Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства "Казамета" "Казамета-Україна" 2 551,95грн., у т.ч. 2 030,40грн. основної заборгованості, 183,75грн. пені, 261,87грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 75,93грн. річних.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем в установлений договором №1 від 05.01.2004р. строк взятих на себе зобов'язань в частині оплати виконаних робіт за січень-грудень 2004р. (а.с.2-3).

Відповідач у справі - ДП "Казамета-Україна" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на здійснення повної оплати виконаних позивачем робіт за цим договором (а.с.65-66).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.05.2006р. у задоволенні позову відмовлено (а.с.93).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконані взяті на себе зобов'язання з оплати робіт за договором №1 від 05.01.2004р. у повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006р. рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2006р. скасовано, а позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 2 030,40грн. основної заборгованості, 107,75грн. пені, 72,47грн. в рахунок трьох процентів річних, 224,72грн. збитків від інфляції; в іншій частині позову відмовлено (а.с.131-132).

Скасовуючи рішення у даній справі та частково задовольняючи заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність заборгованості, оскільки помилково врахував платіжне доручення №1 від 25.11.2004р. на суму 2 030,40 як оплату заборгованості за договором №1 від 05.01.2004р. Постанова суду мотивована тим, що:

- на момент вирішення спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно договору №1 від 05.01.2004р. складає 2030,40грн.;

- договором передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати робіт у вигляді пені, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням припинення її нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

- ДП "Казамета-Україна" як особа, що прострочила виконання грошового зобов'язання повинна сплатити три проценти за користування грошовими коштами та відшкодувати збитки від інфляції

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДП "Казамета-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2006р.

Вимоги касаційної скарги обгрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.01.2004р. між сторонами у справі -ПМНП "Газокотлоспецмонтажналадка" та ДП "Казамета-Україна" укладено договір №1, предметом якого є оплатне виконання позивачем робіт з технічного обслуговування ГРУ, вузла обліку газу та печей. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України (436-15) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України (436-15) , є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України (436-15) , майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов'язання виконувати роботи обумовлені умовами договору, а відповідач -приймати та оплачувати їх за встановленою договором вартістю та у визначений ним строк.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Вартість робіт обумовлена сторонами п.4.1 договору і складає 508грн. в місяць. При цьому, п.4.3. договору визначено, що роботи оплачуються протягом 5 днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт.

Як встановлено під час розгляду даної справи та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, вартість послуг, наданих за цим договором у період з січня по грудень 2004р. складає 6 091,20 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції встановив, що заборгованості за виконані за вказаним договором роботи не має. Поряд з цим, відповідно до висновку суду апеляційної інстанції, заборгованість за такі роботи складає 2 030,40грн. і з таким висновком суду погоджується касаційна інстанція, оскільки відповідного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з дотриманням наступних норм процесуального права, які визначають загальні вимоги щодо доказів у судовому процесі.

Так, відповідно до ст.32 ГПК України (1798-12) , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України (1798-12) . Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Iнструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (z0377-04) .

Нормами зазначеної Iнструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Згідно п.2.1 Iнструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Iнструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Iнструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Iнструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Iнструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Iнструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Iнструкції

В силу п.3.8 доручення, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

У платіжному дорученні №1 від 25.11.2004р. в графі "призначення платежу" вказано "згідно рахунку №19/06". Вказаний рахунок, як встановлено апеляційною інстанцією, виписано на оплату робіт, виконаних за умовами договору №180 від 18.10.2002р. При цьому, доказів зміни призначення платежу в установленому порядку відповідачем не надано. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив зазначене платіжне доручення в якості доказу погашення заборгованості за виконані роботи за договором №1 від 05.01.2004р.

Як встановлено апеляційною інстанцією заборгованість за виконані роботи складає 2 030,40грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст.175 ГК України (436-15) .

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст.526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції встановивши, що зобов'язання відповідачем не виконано в установлений договором строк, дійшов вірного висновку щодо обгрунтованості вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (435-15) , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції, визначивши їх розмір з урахуванням встановлених договором строків виконання зобов'язання.

В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України (436-15) , підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України (436-15) , є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України (436-15) ).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України (435-15) , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату у вигляді пені у розмірі 0.05% за кожен день прострочення оплати виконаних робіт, однак, не більше 10% їх вартості (п.7.1 договору).

Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо обгрунтованості вимог про стягнення 107,75грн. пені, нарахованої у відповідності з п.5.1 договору та з дотриманням вимог п.6 ст.232 ГК України (436-15) , правильний.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006р. не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006р. у справі №3/104-06 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства Литовсько-казахського закритого акціонерного товариства "Казамета" "Казамета-Україна" -без задоволення.