2-26/10407.1-2006(2-8/6045-2005 (2-18/6045-2005) (2-18/6045-2005) Про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно - Текст документа

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2006 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагросоцпроект" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Коробенко Г. П., її розгляд призначений на 11 год. 00 хв. 19.12.2006 року.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.12.2006р. у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, для розгляду справи № 2-26/10407.1-2006 створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.Г., Коробенко Г. П.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

У судове засідання 19.12.2006 року сторони та третя особа по справі не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомленні заздалегідь належним чином. Неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до приписів ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) . У зв'язку з викладеним повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Саки" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, з урахуванням наданих уточнень, про визнання права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна - об'єкт лікувального пляжу, розташованого на території Сакського міського пляжу в м. Саки.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2005 року по справі №2-8/6045-2005 з числа відповідачів було виключено Євпаторійське МБРТI, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, визнано право власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна -об'єкт лікувального пляжу на території Сакського міського пляжу м. Саки, а саме: навіси тіньові (солярії) кожний площею 277,2 кв. м, літери 1, 2, 3; сполучна площадка площею 38,2 кв. м, літера 4; пандуси площею 178,8 кв. м, літера 4; зовнішні мірні марші 57,7 кв. м, літер 4.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2005 року було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2005 року та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказане рішення та постанову, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не були всебічно та повно досліджені всі обставини та докази по справі. Так, зокрема, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки запереченням відповідачів та не наведено підстав, за якими їх заперечення не були прийняти до уваги. Крім того, судами не були розглянуті позовні вимоги у повному обсязі та виключене Євпаторійське МБРТI зі складу осіб, яких стосуються заявлені позовні вимоги.

Під час нового розгляду справі присвоєний новий номер № 2-26/10407.1-2006.

Під час нового розгляду ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2006 року до участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагросоцпроект".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006 року по справі № 2-26/10407.1-2006 (суддя Проніна О.Л.), за результатами нового розгляду, у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року по справі № 2-26/10407.1-2006 (головуючий суддя Латинін О.А., судді Маслова З.Д., Котлярова О.Л.), апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" була задоволена; рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2006 року по справі № 2-26/10407.1-2006 скасовано, прийняте нове рішення, яким виключено з числа відповідачів Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації; позов Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" задоволений; визнано за Закритим акціонерним товариством "Санаторій "Саки" право власності на об'єкт нерухомого майна - об'єкт лікувального пляжу, розташованого на території Сакського міського пляжу, а саме: навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв. м - літер 1; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв.м., - літер 2; навіс тіньовий (солярій) площею 277,2 кв. м - літер 3; сполучну площадку площею 38,2 кв. м - літер 4; пандуси площею 178,8 кв. м - літер 4; зовнішні літні марші - 57,7 кв. м - літер 4; стягнуто з Виконавчого комітету Сакської міської ради на користь Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Саки" 1034,50 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагросоцпроект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно архівної довідки від 18.01.2005 року № 01-9/83 на підставі Постанови Президіуму ВЦ СПС (пр. 12 п. 6) від 10.05.1962 року Євпаторійське управління курортами профспілок було перейменоване в Євпаторійську територіальну раду по управлінню курортами профспілок. У подальшому, у 1972 році було організоване об'єднання санаторно-курортних установ на курорті Саки із підпорядкуванням його Євпаторійській територіальній раді по управлінню курортами профспілок, до складу якого був введений санаторій ім. В.I. Леніна.

Відповідно рішенню зібрання акціонерів від 24.11.1999 року та Наказу Правління ЗAT лікувально-оздоровчих закладів профспілок України від 14.01.2001 року №13 "Про вдосконалення системи управління лікувально-оздоровчих закладів профспілок України", Сакське відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з 01.01.2000 року було реорганізоване в Дочірнє підприємства "Сакикурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Згідно протоколу установчих зборів ЗАТ "Санаторій "Саки" №1 від 20.12.2001 року - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоравниця", ТОВ "Київська інвестиційно-промислова компанія "Київінвестпром" уклали договір про створення ЗАТ "Санаторій "Саки" шляхом виділення структурного підрозділу дочірнього підприємства "Сакикурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Санаторій "Саки" (м. Саки, вул. Курортна, 4) на підставі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів та інших матеріальних цінностей.

Згідно п. 4.1 Установчого договору, статутний фонд Товариства складає 10789300 грн., при цьому, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вносить до статутного фонду майновий комплекс (будівлі, споруди та майно) структурного підрозділу дочірнього підприємства "Сакикурорт" на суму 6365700 грн.

Згідно акта прийому-передачі санаторія "Саки" від 20.12.2001 року та Додатку до акта прийому-передачі майна, яке належить на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", як внесок до статутного фонду ЗАТ "Санаторій "Саки" були передані основні фонди майнового комплексу санаторію "Саки" в АР Крим, м. Саки по вул. Курортна, 4 вартістю 6365700 грн.

Позивач вважає, що після передачі до статутного фонду Товариства майна із створенням юридичної особи, така особа набуває право власності на передане майно.

В обгрунтування своїх вимог позивачем була надана довідка вих. №50/01-14 від 14.02.2005 року вартості основних засобів I групи, які знаходяться на балансі ЗАТ "Санаторій "Саки" станом на 10.02.2005 року, до складу яких позивач включив і об'єкти лікувального пляжу 1985 року введення в експлуатацію.

Позивач також вважає, що зазначений об'єкт був введений в експлуатацію актом державної комісії про приймання закінченого будівництвом кліматпавільону "А", який входить до складу лікувального пляжу санаторію ім. Леніна в м. Саки від 31.07.1974 року.

Фактично, що визнається касаційною інстанцією, позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що на його балансі знаходиться спірний об'єкт.

Доказів щодо тотожності об'єктів лікувального пляжу 1974 року введення в експлуатацію та 1985 року введення в експлуатацію позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) , ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не надано. Встановлення зазначених обставин є обов'язковим в силу приписів ст. 111-12 ГПК України (1798-12) , оскільки така вказівка міститься в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції правильно застосована до спірних правовідносин ст. 338 ЦК України (435-15) , згідно з якою право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також з інших підстав, встановлених законом.

В порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) , як вірно встановив Господарський суд Автономної Республіки Крим, позивачем не надані докази передачі майна, яке розташоване на території Сакського міського пляжу. Проте, із доданих позивачем до позову документів вбачається, що передача здійснена лише майнового комплексу за адресою м. Саки, вул. Курортна, 4.

Твердження позивача про перебування спірного майна на його балансі правомірно відхилено судом першої інстанції. Така ж позиція підтримується і Вищим господарським судом України. Так, відповідно до інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 (v8_98800-01) від 31.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. При цьому, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, а є виключно формою бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність" (697-12) , володіння майном визнається правомірним, якщо інше не встановлене судом.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки Євпаторійського МБРТI від 31.03.2005 року спірний об'єкт розташований у м. Саки по Євпаторійському шосе (на території Сакського міського пляжу). Господарським судом першої інстанції цілком вірно був досліджений як доказ висновок Національної академії природоохоронного та курортного будівництва, складений за результатами обстеження несучих конструкцій пляжних споруд по Євпаторійському шосе в м. Саки від 2005 року.

Згідно п. 9 резолютивної частини висновку, внаслідок багаторічного невжиття заходів із підтримання експлуатаційної придатності пляжних споруд, останні були знищені. Отже, що визнається касаційною інстанцією, пляжні споруди є непридатними для експлуатації конструкціями, а не цілісним об'єктом. Згідно висновку, об'єкти підлягають обов'язковому демонтуванню.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем в порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) не надані ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду документально підтверджені відомості щодо знаходження земель, на яких розташовані спірні об'єкти, у власності або користуванні позивача по даному спору.

Отже, приймаючі до уваги недоведеність позивачем факту тотожності спірного об'єкту та об'єкту лікувального пляжу, який був введений в експлуатацію у 1974 році, відсутності прав позивача на земельну ділянку, на якої розташовані спірні об'єкти, а також, керуючись положеннями ст. 349 ЦК України (435-15) , Господарський суд Автономної Республіки Крим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, суд апеляційної інстанції безпідставно стверджує про неприйняття в якості доказу висновок Національної академії природоохоронного та курортного будівництва, складений за результатами обстеження несучих конструкцій пляжних споруд по Євпаторійському шосе в м. Саки від 2005 року. Дійсно, це висновок не є висновком експерта в розумінні ст.ст. 41, 42 ГПК України (1798-12) . Разом з тим, з розділу I "Загальні дані" висновку Національної академії природоохоронного та курортного будівництва вбачається, що він був зроблений на замовлення Виконкому Сакської міської ради не з метою використання як доказ по цій судовій справі, а з метою обстеження технічного стану несучих конструкцій пляжних споруд з оцінкою можливості їх експлуатації за призначенням. Отже, цей висновок вірно оцінений судом першої інстанції як доказ в силу приписів ст. 32, 36 ГПК України (1798-12) як письмовий доказ.

Задовольняючи позов та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд порушив положення ст. 111-12 ГПК України (1798-12) , проігнорувавши вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року щодо немотивованого відхилення доводів відповідача про знищення спірного об'єкта та його неналежну ідентифікацію за індивідуальними ознаками (датою прийняття в експлуатацію), а також про безпідставне виключення з числа відповідачів Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

Так, апеляційною інстанцією не наведено посилань на норми процесуального законодавства, які дозволяють господарському суду виключати особу з числа відповідачів. Таке право надано виключно господарському суду першої інстанції під час підготовки справи до розгляду -п. 1 ч. 1 ст. 65 ГПК України (1798-12) . Розгляд справи в суді апеляційної інстанції -інша стадія судового процесу, на яку положення ст. 65 ГПК України (1798-12) під час прийняття постанови не поширюються.

Судом також помилково без врахування обставин справи зроблено посилання ст. ст. 349 ЦК України (435-15) щодо відсутності заяви позивача про внесення змін до державного реєстру у зв'язку із знищенням майна. Iснування такої заяви неможливе у зв'язку з відсутністю реєстрації спірного майна за позивачем. Однак це не виключає застосування до спірних правовідносин ст. 349 ЦК України (435-15) , оскільки судом першої інстанції на підставі наявних в справі доказів було встановлено знищення спірного майна.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Севастопольський апеляційний господарський суд, припустився порушень норм процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування такого судового рішення.

За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагросоцпроект" підлягає задоволенню, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р оку -скасуванню. Оскільки підстав для скасування рішення місцевого суду не встановлено, зазначене рішення підлягає залишенню без змін.