ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 2-17/11331-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідачів скаржника прокуратури
- не з'явився, - Сіренко Н.М., - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
виконкому Заозерненської селищної ради
на постанову
від 22.09.2006 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№2-17/11331-2006
за позовом
приватного підприємця ОСОБА_1
до (за участю прокурора
1.Євпаторійської СПМК №50 Тресту "Кримспецагрострой-2";
2.Євпаторійського МБТI м.Євпаторії)
про
визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання
другого відповідача зареєструвати це майно за позивачем
До початку судового засідання від приватного підприємця
ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення без розгляду на
підставі п.1 ч.1 ст.111-3 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційної скарги виконкому Заозерненської
селищної ради, як такої, що підписана не селищним головою, а іншою
особою. Зазначене клопотання підлягає відхиленню з тих мотивів, що
доводи заявника зводяться виключно до посилань на недостовірність
підпису селищного голови ОСОБА_2, вміщеного на касаційній скарзі
виконкому Заозерненської селищної ради, проте, згідно
імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. В свою чергу, наведена заявником
відсутність направлення йому скаржником документів, доданих до
скарги, які у позивача відсутні, не є достатньою підставою для
повернення касаційної скарги в розумінні п.3 ч.1 ст.111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 13.07.2006,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.09.2006, позов задоволено -на підставі
ст.ст.182, 328, 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано за приватним
підприємцем ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме
майно -кафе-бар "IНФОРМАЦIЯ_1" загальною площею 480,1 кв.м.,
розташований по АДРЕСА_1 м.Євпаторія та зобов'язано другого
відповідача зареєструвати це майно за позивачем.
Виконком Заозерненської селищної ради у поданій касаційній
скарзі просить рішення та постанову скасувати, апеляційне подання
прокурора м.Євпаторії задовольнити, посилаючись на те, що
рішеннями Заозерненської селищної ради НОМЕР_1 та НОМЕР_2
приватному підприємцю ОСОБА_1 було дозволено проектні і будівельні
роботи тіньового навісу з буфетом на земельній ділянці площею 500
кв.м. та надано в тимчасове користування земельну ділянку площею
494,14 кв.м. для розміщення цього навісу. Скаржник вважає, що
спірний об'єкт є переносною збірно-розбірною конструкцією, а не
нерухомим майном, оскільки дозвіл на проведення будівельних робіт
в інспекції ДАБК позивачем не одержано та будівельні роботи не
проводилися.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представника скаржника, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а
оскаржувані рішення та постанова -скасуванню з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду АР Крим з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову
апеляційний господарський суд виходив з того, що правомірність
будівництва кафе-бару "IНФОРМАЦIЯ_1" підтверджується наявними у
справі договорами підряду, укладеними між Євпаторійською СПМК №50
Тресту "Кримспецагрострой-2" та позивачем, проектно-будівельною та
технічною документацією, погодженою з компетентними державними
органами, та рішеннями Заозерненської селищної ради НОМЕР_1,
НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а тому відповідно до ст.331 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
приватний підприємець набув право власності на
новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва.
Проте, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду
на таке.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної
реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємства бюро
технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав
власності на нерухоме майно у межах визначених
адміністративно-територіальних одиниць.
Вирішуючи спір, судові інстанції не звернули увагу на те, що
Євпаторійське МБТI відповідно до вищезазначеного положення
здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не
може бути відповідачем щодо вимог приватного підприємця ОСОБА_1
про визнання права власності. В свою чергу, Євпаторійська СПМК №50
Тресту "Кримспецагрострой-2" згідно укладених з позивачем
договорів підряду є лише підрядчиком (виконавцем будівельних
робіт) та не оспорює право власності позивача на спірний об'єкт. У
зв'язку з цим, суду, відповідно до вимог ст.24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, слід було вирішити питання про залучення до участі в
справі іншого відповідача повинного відповідати за цим позовом.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується
також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду
судових рішень у справах про визнання права власності (постанова
ВСУ від 04.07.2006 у справі №2-20/11842-2005).
Отже, в результаті розгляду даного господарського спору
судами прийняті рішення та постанову, що стосуються прав та
обов'язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у
справі, а саме, виконкому Заозерненської селищної ради. Це
обумовлено тими обставинами, що предметом даного господарського
спору є визнання права власності на нерухоме майно, а відповідно
до ст.392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
власник майна може пред'явити позов про визнання його права
власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою. Згідно з ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні
права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Зміст
касаційної скарги виконкому Заозерненської селищної ради
переконливо свідчить про те, що виконком є особою в розумінні
ст.392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка оспорює та не
визнає право власності приватного підприємця ОСОБА_1 на спірне
нерухоме майно, а тому повинен також виступати відповідачем у
даній справі.
У зв'язку з цим касаційна інстанція вважає за необхідне на
підставі ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої
інстанції при новому розгляді справи врахувати вимоги ст.24 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до вимог п.3 ст.111-9 та п.3 ч.2 ст.111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду
касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої
інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати
справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що
стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі
у справі. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав
для застосування Вищим господарським судом України загаданих
статей до спірних правовідносин, оскільки відсутність залучення
виконкому Заозерненської селищної ради в якості іншого відповідача
при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови істотно зачіпає
його права та обов'язки як власника земельної ділянки, на якій
знаходиться спірне майно, а відтак перешкоджає правильному
об'єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням
прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних
майнових правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що
згідно з ч.2 ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
викладені вище
обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для
скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом
першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.3
ст.111-9, п.3 ч.2 ст.111-10, ст.ст.111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконкому Заозерненської селищної ради
задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 13.07.2006 у справі
№2-17/11331-2006 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.09.2006 скасувати з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Доручити господарському суду АР Крим вжити відповідних
процесуальних заходів для залучення виконкому Заозерненської
селищної ради до участі у справі в якості іншого відповідача.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун