ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р.
№ 1/112 ( rs289162 ) (rs289162)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу селянського (фермерського)
господарства "Гуд Мен К-о", с. Брусилів Чернігівського району
Чернігівської області,
на рішення господарського суду Чернігівської області від
17.08.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.10.2006
зі справи № 1/112 ( rs289162 ) (rs289162)
за позовом відкритого акціонерного товариства "Березанський
комбікормовий завод" (далі -Товариство), м. Березань Київської
області,
до селянського (фермерського) господарства "Гуд Мен К-о"
(далі -Господарство)
про стягнення 92 000 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача -Гудименка О.В.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Чернігівської
області з позовом про розірвання укладеного сторонами договору
купівлі-продажу від 28.09.2004 (далі -Договір), стягнення з
Господарства 50 000 грн. попередньої оплати та 42 000 грн.
неустойки, а всього 92 000 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
17.08.2006 (суддя Шестак В.I), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2006
(колегія суддів у складі: Капацин Н.В. -головуючий суддя, судді
Данилова Т.Б., Андрієнко В.В.), позов задоволено частково: Договір
розірвано та стягнуто з Господарства 50 000 грн. боргу і неустойку
в сумі 15 000 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано неналежним виконанням
відповідачем обов'язків за Договором, у зв'язку з чим позивач
втратив інтерес до Договору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Господарство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок
їх прийняття з порушенням норм матеріального права, а справу
передати до місцевого суду на новий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 28.09.2004 Господарством (продавець) і Товариством
(покупець) укладено Договір, за умовами якого продавець
зобов'язався продати та передати у власність, а покупець
зобов'язався прийняти і оплатити на умовах цього Договору зерно
(товар) врожаю 2004 року;
- згідно з пунктом 3.2 Договору оплата за поставлений товар
здійснюється покупцем у розмір 100 % за фактично поставлений
товар, вказаний у складській прибутковій квитанції;
- пунктом 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що товар має бути
поставлений протягом 30 календарних днів з моменту підписання
цього Договору, а датою поставки є дата пред'явлення продавцем
покупцю рахунку-фактури, видаткової накладної на товар і свідоцтва
якості;
- виставлений відповідачем рахунок від 01.10.2004 № 55 на
суму 100 300 грн. (а.с. 12) позивачем оплачено частково шляхом
перерахування 50 000 грн. платіжним дорученням від 07.10.2004 № 94
(а.с. 11);
- Товариство листом від 02.11.2005 повідомляло Господарство
про готовність вивезти товар за свій рахунок і своїми засобами та
просило підготувати товар до відвантаження, на що відповідач не
відреагував;
- претензію позивача відповідачем залишено без задоволення
(а.с. 14);
- на день прийняття рішення судом першої інстанції -
17.08.2006 - відповідач зобов'язання не виконав і зерно Товариству
не поставив, що є істотним порушенням умов Договору, яке призвело
до втрати позивачем інтересу до Договору;
- відповідно до пункту 8.3 Договору за несвоєчасну поставку
товару продавець має сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5 %
від вартості непоставленого товару за кожний день прострочки.
Причиною виникнення спору зі справи стало невиконання
відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений
договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що продавець
зобов'язаний передати товар покупцеві в строк, встановлений
договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою
(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник
повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від
суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною третьою статті 551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
розмір
неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно
перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які
мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою
стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок
завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,
на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт
невиконання відповідачем зобов'язань за Договором протягом
тривалого строку, що є істотним порушенням Договору, яке призвело
до втрати позивачем інтересу в Договорі, а також право суду на
зменшення розміру неустойки до стягнення, місцевий та апеляційний
господарські суди дійшли обгрунтованого висновку щодо наявності
правових підстав для розірвання Договору та стягнення з
Господарства 50 000 грн. попередньої оплати та 15 000 грн.
неустойки.
Посилання скаржника на безпідставність стягнення пені
внаслідок відсутності у нього саме грошових зобов'язань не може
бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки
стягнення неустойки в даному випадку передбачено пунктом 8.3
Договору і це відповідає викладеним приписам статті 549 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в частині визначення такого різновиду неустойки як
штраф, тоді як зазначення в рішенні місцевого суду визначення не
штрафу, а пені не призвело до прийняття ним неправильного рішення
зі справи.
Водночас посилання Господарства в касаційній скарзі на
існування об'єктивних факторів, що впливають на виконання ним умов
Договору, не містять відомостей про наявність обставин,
передбачених пунктом 8.1 Договору (форс-мажорні обставини), не
підтверджені документально, не спростовують викладеного та
стосуються дослідження й оцінки фактичних обставин справи, тоді як
відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів зі справи відповідають встановленим ними
фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Чернігівської області від
17.08.2006 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.10.2006 зі справи № 1/112 ( rs289162 ) (rs289162)
залишити без
змін, а касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства
"Гуд Мен К-о" -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов