ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 22/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Холодокомбінат № 3"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006
року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
ВАТ "Український професійний банк"
до
3-тя особа
ВАТ "Холодокомбінат № 3"
ПП "Маяк-Північ"
про
стягнення 1 585 500,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Медведєва Н.Г., Кравченко Л.О.,
- відповідача:
Сидоренко О.О.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2004 року ВАТ "Український професійний банк"
звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Холодокомбінат
№ 3" про стягнення 1585500,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2006 року
позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 1585500,00 грн.
основного боргу та 1818,00 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.08.2006 року рішення місцевого господарського суду від
25.05.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга -без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Холодокомбінат №
3" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року та рішення
господарського суду м. Києва від 25.05.2006 року скасувати,
прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 21.02.2002 року між ВАТ "Український
Професійний Банк", ПП "Маяк-Північ" та ВАТ "Київський
холодокомбінат № 3" було укладено договір про відповідальне
зберігання №3.
На виконання умов даного договору Відповідач прийняв на
зберігання товари в обігу (рибні продукти) балансовою вартістю
1056000,00 гривень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2002 року
відповідачу з врахуванням змін до договору № 3 від 21.02.2002
року, внесених додатковою угодою від 21.03.2002 року, було
передано на відповідальне зберігання товари в обігу (рибні
продукти) балансовою вартістю 529500,00 грн.
Таким чином, загальна вартість товару, переданого Відповідачу
за договором про відповідальне зберігання №3 від 21.02.2002 року
та додаткової угоди до нього від 21.03.2002 року, складає
1585500,00 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що переданий
відповідачу товар є предметом договору застави №10-1 від
21.02.2002 р. (з урахуванням змін, внесених до нього додатковою
угодою від 21.03.2002 р.), який було укладено між позивачем та 3-ю
особою в забезпечення повернення кредиту, наданого позивачем
третій особі, та відсотків за його використання.
Як зазначили попередні судові інстанції, факт передачі товару
на відповідальне зберігання відповідно до договору про
відповідальне зберігання від 21.02.2002 №3 та додаткової угоди до
нього встановлено рішенням господарського суду м. Києва від
29.04.2005 року по справі №22/120-8/179, яке залишене без змін
Постановою Верховного суду України від 31.01.2006 року. В силу
положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
даний факт не підлягає доказуванню у даній справі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.10.2003 року
комісією у складі представників позивача та 3-ї особи було
перевірено наявність заставленого майна та встановленні його
залишки на складі. Вартість зазначеного товару згідно акту склала
38102,43 грн.
Таким чином, товару, що був переданий 21.02.2002 року, згідно
з актом №02 від 21.02.2002 та актом перевірки та
приймання-передачі № 04 від 21.03.2002 на складі не було виявлено.
Згідно з п.14 Договору на відповідальне зберігання №3 від
21.02.2002 року, строк його дії встановлено сторонами до повного
виконання 3-ю особою зобов'язань за Кредитним договором №10 від 21
02.2002 року.
Зобов'язання за Кредитним договором 3-ю особою не виконані,
додатковою угодою до договору встановлено строк погашення кредиту
в термін до 20.02.2004 року. Крім того, ПП "Маяк-Північ" з серпня
2003 року має борг по відсотках за користування кредитом, які
відповідно до п.1.3 кредитного договору повинні сплачуватись
щомісячно.
Відповідно до п. п.7, 8 договору відповідального зберігання
зберігач зобов'язується забезпечити повне збереження товару, а
також йому забороняється відпускати товар без письмового
розпорядження банку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на
зберігання були передані рибні продукти, які відносяться до
товарів, що швидко псуються і не можуть зберігатися тривалий час.
Судами не встановлено, які дії вчиняли сторони, коли виникала
реальна загроза, що рибні продукти стануть непридатні, оскільки
зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором
або необхідних для збереження майна.
Крім того, судами не дано належної оцінки документам служби
ветеринарної медицини щодо відсутності ветеринарних документів на
рибну продукцію.
Рішення, в основу якого покладено лише преюдиціальний факт,
встановлений рішенням суду під час розгляду іншої справи, прийняте
судом без всебічного і повного встановлення всіх фактичних
обставин на підставі об'єктивної оцінки наявних у справі доказів
та достеменного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін., не
можна вважати обгрунтованим і законним.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій порушили вимоги ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
при необхідності витребувати докази у відповідності з вимогами
ст.36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно, всебічно та об'єктивно
дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм
належну юридичну оцінку та постановити законне та обгрунтоване
рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.08.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2006
у справі № 22/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко