ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 18/91 ( rs287716 ) (rs287716)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Козир Т.П.
Владимиренко С.В.
Кота О.В.
розглянувши касаційну скаргу
акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова
компанія"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
10 липня 2006 року
у справі №18/91 ( rs287716 ) (rs287716)
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк
"Славутич"
до
акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова
компанія"
про
стягнення 1245,40грн.
за участю представників:
позивача - Тільняк В.I., Гонопольський Д.С.;
відповідача -Ткаченко М.К.;
встановив:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 12 квітня 2006 року
(суддя Мандриченко О.В.) провадження у справі припинено, оскільки
відсутній предмет спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10
липня 2006 року (судді Капацин Н.В., Данилава Т.Б., Зеленін В.О.)
ухвалу господарського суду скасовано, матеріали справи № 18/91
( rs287716 ) (rs287716)
передано до господарського суду міста Києва для
розгляду.
Компанія звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду і залишити в силі ухвалу
місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, у відповідності з
генеральною угодою добровільного страхування кредиту № 2 від
28.12.02 додаткової до неї угоди № 1 від 12.06.03 між Акціонерним
товариством "Українська пожежно -страхова компанія" і Відкритим
акціонерним товариством "Комерційний банк"Славутич" укладено
договір страхування кредиту № 77 від 01.04.03.
За умовами цих договорів відповідач здійснив страхування
кредиту, наданого банком "Славутич" позичальнику та зобов'язався
сплатити страхове відшкодування у випадку заподіяння банку
фінансового збитку внаслідок невиконання позичальником своїх
платіжних зобов'язань у порядку та в термін, передбачені кредитним
договором. Пунктом 4.1 генерального договору добровільного
страхування кредиту в редакції додаткової угоди № 1 від 12.06.03
встановлено, що страховим випадком є невиконання або виконання не
в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед
страхувальником -банком. Договором № 77 від 01.04.03 визначено, що
страховим випадком за цим договором є заподіяння фінансових
збитків страхувальнику (банку) внаслідок непогашення або погашення
не в повному обсязі позичальником -Карахановим Ашотом Едуардовичем
кредиту та відсотків за користування ним протягом 15 днів з
моменту настання терміну погашення кредитних коштів.
Додатком № 1 до кредитного договору № 299, укладеного між
комерційним банком "Славутич" і Карахановим А.Е., передбачено, що
Караханов А.Е. погашає кредит по графіку у термін з 01.05.03 по
31.03.04.
Господарськими судами встановлено відсутність доказів
повернення кредиту позичальником.
До матеріалів справи додано виконавчий лист про стягнення із
Булгакова Р.В. на користь банку "Славутич" за рішенням Iрпінського
міського суду заборгованості на суму 2.115,90 грн., але постановою
Відділу державної виконавчої служби Iрпінського міськуправління
юстиції від 19.04.05 виконавчий документ повернуто стягувачеві у
зв'язку з неможливістю його виконання.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний
господарський суд послався на норми ст. 619 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка встановлює, що договором або законом може
бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова
(субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Проте, вказане посилання є помилковим, оскільки до спірних
правовідносин підлягають застосуванню норми глави 67 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
щодо страхування.
Крім того, приймаючи ухвалу та постанову господарські суди не
дали оцінку генеральному договору № 2 добровільного страхування
кредиту; не дослідили обгрунтованість позовних вимог враховуючи
предмет зазначеного договору.
У зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд
обгрунтовано прийшов до висновку про скасування ухвали місцевого
господарського суду та направлення матеріалів справи для розгляду
до господарського суду міста Києва.
Проте, мотивувальна частина постанови підлягає зміні. Так,
виключенню підлягають наступні абзаци:
- "Стаття 619 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що договором або законом може бути передбачена поряд
із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи. За умовами договорів страхування,
укладених між позивачем і відповідачем, передбачена субсидіарна
відповідальність, тобто у разі непогашення або погашення не в
повному обсязі позичальником суми кредиту, настає відповідальність
страхової компанії -АТ "Українська пожежно -страхова компанія".
Частина 2 статті 619 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що якщо основний боржник відмовився задовольнити
вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний
строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити
вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну
відповідальність."
- "Матеріали справи не містять доказів погашення
заборгованості за кредитним договором позичальником, а тому у суду
першої інстанції не було правових підстав не розглядати вимоги
комерційного банку "Славутич" до Української пожежно -страхової
компанії, як додаткового боржника на умовах субсидіарної
відповідальності."
- "В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від
23.08.94 № 02-5/612 ( v_612800-94 ) (v_612800-94)
"Про деякі питання практики
застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу
України" ( 1798-12 ) (1798-12)
зі змінами і доповненнями внесеними
роз'ясненнями та рекомендаціями Президії Вищого господарського
суду України вказується на те, що господарський суд припиняє
провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.
1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) у випадку припинення існування
предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось
неврегульованих питань."
Виходячи з викладеного, місцевому господарському суду під час
нового розгляду необхідно надати оцінку умовам договору, предмету
договору, та встановити чи випливає з положень договору обов'язок
Компанії сплатити грошову суму у розмірі наданого кредиту за
договором.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська
пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10
липня 2006 року у справі № 18/91 ( rs287716 ) (rs287716)
змінити, виключити з
мотивувальної частини абзаци, що починаються та закінчуються
словами: "Стаття 619 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
......
до особи, яка несе субсидіарну відповідальність"; "Матеріали
справи..... на умовах субсидіарної відповідальності"; "В
роз'ясненні Вищого арбітражного суду України... неврегульованих
питань".
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10 липня 2006 року у справі № 18/91 ( rs287716 ) (rs287716)
залишити без
змін.
Головуючий суддя Т. Козир
судді С. Владимиренко
О. Кот