ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 14/348-31/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Рибака В.В.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Керченський стрілочний завод"
на постанову
від 23.08.2006 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 14/348-31/147
за позовом
ТОВ "Керченський стрілочний завод"
(надалі -Завод)
до
Державної адміністрації залізничного транспорту України
(Укрзалізниця)
(надалі -Укрзалізниця)
про
стягнення 34308,98 грн.
за участю представників:
від позивача
- Решоткін О.Г.
від відповідача
- Луценко Т.В.
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2005 р. Завод звернувся до суду з позовом про
стягнення з Укрзалізниці 34308,98 грн. збитків у зв'язку із
незбереженням перевезення вантажу у вагоні № 65834582 за
залізничною накладною № 00025886.
Укрзалізниця проти задоволення позову заперечувала з підстав
неправомірності і необгрунтованості позовних вимог та посилалась
на те, що вагон № 65834582 прибув у справному технічному та
комерційному стані, ознак втрати вантажу не було виявлено,
контрольне зважування проводилось за заявою позивача, а
комерційний акт підписано Заводом без зауважень.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2006 р.
(суддя Качан Н.I.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на
користь позивача 34308,98 грн. збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2006 р. (судді: Губенко Н.М., Студенець В.I., Ропій Л.М.)
рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2006 р.
скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Завод звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції, згідно з накладною № 00025886 ВАТ
"Новокузнецький металургійний комбінат" (вантажовідправник)
відвантажено позивачу (вантажоодержувач) у напіввагоні № 65834582
вантаж -підкладки для поверхневого будування шляху із заліза,
сталі, вагою брутто - 88470 кг, вагою нетто - 66370 кг,
навантаження - навалом.
На станції Керченський завод Придніпровської залізниці
21.09.2004 р. було складено комерційний акт № 182255/1, в якому
зазначено, що при переважуванні вантажу за письмовою вимогою
вантажоодержувача було виявлено: брутто 77600 кг, тара за
трафаретом на вагоні 22100 кг, нетто 55500 кг, що менше ніж
зазначено в накладній на 10870 кг; при повторному переважуванні
недостача підтвердилася; навантаження рівномірне по всій площі
вагону, без поглиблень; підкладки розміщенні нижче рівня бортів на
145-170 см навалом, хаотично, під різними кутами відносно
горизонтальній площині, розмір прокладок: довжина 330 мм, ширина
165 мм; вагон технічно справний, з глухими торцевими дверями,
вивантажувальні люки щільно зачинені на запірні пристрої та
додатково закріплені проволокою діаметром 4 мм згідно 3 глави 3
Технічних умов завантаження; ознак втрати та розкрадання вантажу
на шляху проходження немає.
Судом встановлено, що навантаження і зважування вантажу, а
також внесення відомостей до накладної здійснювалося
вантажовідправником без перевірки залізницею маси вантажу та інших
відомостей. Поряд з цим, позивачем у встановленому порядку не
подавались заперечення щодо даних, зазначених в комерційному акті
№ 182255/1 від 21.09.2004 р.
Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції правомірно
виходив з того, що обставини, які можуть бути підставою
відповідальності залізниці, вантажовідправника та
вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею,
засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які
складають станції залізниць. При цьому, суд підставно врахував
положення ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
, Угоди про міжнародне залізничне вантажне
сполучення, Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної
декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України
від 09.07.1997 р. № 307 ( z0443-97 ) (z0443-97)
із наступними змінами, та
правомірно не прийняв до уваги вантажні митні декларації, на які
посилався позивач на підтвердження обставин недостачі вантажу.
З урахуванням встановлених обставин справи та вимог
законодавства, зокрема, Угоди про міжнародне залізничне вантажне
сполучення (УМВС), Правил складання актів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 і
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за №
567/6855 ( z0567-02 ) (z0567-02)
, надавши належну юридичну оцінку
комерційному акту № 182255/1 від 21.09.2004 р., встановивши
обставини прибуття вагону на станцію призначення у технічно
справному стані без ознак втрати та розкрадання вантажу на шляху
проходження, врахувавши здійснення навантаження і зважування
вантажу, а також внесення відомостей до накладної
вантажовідправником, апеляційний господарський суд дійшов
мотивованих висновків про необхідність звільнення перевізника від
відповідальності у відповідності до параграфів 3, 4 ст. 23 УМВС та
про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згадані висновки господарського суду апеляційної інстанції
відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи,
нормам матеріального і процесуального права, є законними та
обгрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст.
ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; обгрунтовано поставив під сумнів
помилкові твердження господарського суду першої інстанції; із
дотриманням положень ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставно
прийняв до уваги вказівки, що містилися у постанові Вищого
господарського суду України від 18.01.2006 р.; дослідив подані
сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізував відносини сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано
необгрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також
обставини, на які посилався Завод в обгрунтування своїх вимог і
заперечень, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. На підставі
встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції
з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно
скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно
відмовлено у позові. Як наслідок, прийнята судом постанова
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Керченський стрілочний завод" залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2006 р. у справі № 14/348-31/147 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: В. Рибак
Л. Стратієнко