ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 8/758
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.05.06
у справі
№ 8/758
господарського суду
м. Києва
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до
Об'єднання енергетичних підприємств "Гріфре"
про
стягнення 546548,74 грн.
за участю представників від:
позивача
Пархоменко Т.В. (дов. від 15.05.06)
відповідача
Сова К.В. (директор), Козачук О.А. (дов. від 07.12.06)
В С Т А Н О В И В :
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася
до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з
Об'єднання енергетичних підприємств "Гріфре" 387990,24 грн.
заборгованості за договором №12 від 04.01.97, 93377,66 грн.
збитків від інфляції, 28360,49 грн. пені, 36820,35 грн. -3%
річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.01.06 (суддя
Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 11.05.06 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л.,
Ропій Л.М.), в позові відмовлено з підстав пропуску позивачем
строку позовної давності для стягнення цієї заборгованості.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити,
поновивши строк позовної давності. В обгрунтування вимог скаржник
посилається на те, що заборгованість фактично не погашена.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 14.01.97 між філією АК "Київенерго" та
Міненерго України був укладений договір №12 на реконструкцію,
розробку та впровадження вентиляційних систем. Пунктом 1.2
договору передбачено, що термін виконання робіт за договором
лютий-грудень 1997 року. Згідно п.2.2, виконані роботи оплачуються
замовником щомісяця згідно з актами виконаних робіт. Позивачем
були виконані роботи належним чином, про що свідчать підписані у
січні-грудні 1997 року акти приймання передачі, але вартість робіт
не була в повній мірі оплачена замовником, внаслідок чого
утворилася заборгованість. Право на позов у позивача виникло через
місяць після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Оскільки у 1997 році був чинним Цивільний кодекс УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, то слід керуватися його положеннями. Так, відповідно
до ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, перебіг строку позовної давності
починається з дня виникнення права на позов, право на позов
виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права. Оскільки судами встановлено, що позивач
дізнався про порушення свого права в кінці 1997 року-на початку
1998 року, то правомірним є їх висновок, що з цього моменту
починається перебіг строку позовної давності. Судами встановлено,
що за останнім по даті підписання актом приймання-передачі робіт
(від 05.12.97) перебіг строку позовної давності почався 05.01.98
та закінчився 05.01.01.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки. Позовна давність
застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно
від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), зміна осіб у
зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності (ст.
77). Таким чином, судами встановлено, що строк позовної давності
за вимогами по останньому за датою підписання актом
приймання-передачі робіт (від 05.12.97) строк позовної давності
закінчився 05.01.01, по іншим вимогам строк позовної давності
закінчився раніше. В той же час, передача кредиторської
заборгованості за договором від 14.04.97 з балансу Міненерго на
позабалансовий рахунок відповідача, в силу ст. 77 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, не змінила порядку перебігу строку позовної давності.
До господарського суду м. Києва позивач звернувся в серпні 2005
року, тобто з пропуском позовної давності понад чотири роки.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
підставою для відмови в позові. Тому судами попередніх інстанцій
обгрунтовано відмовлено в позові з підстав пропуску позивачем
строку позовної давності.
Посилання відповідача на зміну боржника не приймаються до
уваги, оскільки відповідно до ст. 77 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни
строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не
можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у
справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід
залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні
всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 -111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" залишити без задоволення, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 11.05.06 у справі № 8/758
залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко