ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 4/193-06-4801
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
приватного підприємства "Агропромхімснаб"
на постанову
від 05.09.2006
Одеського апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/193-06-4801 господарського суду Одеської області
за позовом
до
приватного підприємства "Агропромхімснаб"
товариства з обмежено відповідальністю "Агрофірма ШАБО"
про
стягнення 357 022,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Базилюк К.В. дов. від 28.12.2006
від відповідача не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В травні 2005 року приватне підприємство "Агропромхімснаб"
звернулось до господарського суду з позовом до товариства з
обмежено відповідальністю "Агрофірма ШАБО" про стягнення 357
022,63 грн., з яких 210 779,02 грн. основний борг, 19 655 грн.
пені, 5 120,32 грн. 3% річних, 16 078,77 грн. інфляційні, 105
389,52 грн. штраф.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином
виконував свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 33-2005
від 14.01.2005 та додаткових угод укладених до нього, а саме не
своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставленого на
його адресу товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі
210 779,02 грн. та нараховані штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2006
(суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
Шабо" основний борг 210 779,02 грн., пеню 19 655 грн., штраф 100
000 грн., 3% річних 5 120,32 грн. та встановлений індекс інфляції
16 078,77 грн., державне мито 3516,33 грн. та витрати по сплаті
IТЗ судового процесу 118 грн.
Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з
правомірності та документальної обгрунтованості позовних вимог.
Зменшуючи на підставі ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
розмір
штрафу на 5 389,52 грн., господарський суд, враховуючи проведену
відповідачем часткову оплату поставленого товару, вважав, що
розмір штрафу, передбачений договором є завеликим.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
05.09.2006 (судді: Колоколов С.I. -головуючий, Разюк Г.П., Петров
М.С.) рішення змінено.
Суму стягнутого штрафу зменшено до 5000 грн., витрати по
сплаті державного мита зменшено до 2566,27 грн., витрати на IТЗ
судового процесу зменшено до 84,81 грн.
В решті рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення та зменшуючи суму штрафу, апеляційний
господарський суд виходив з того, що відповідач є
сільськогосподарським товаровиробником та має скрутне становище,
що підтверджується звітами про фінансові результати господарської
діяльності підприємства за 2006 рік.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Агропромхімснаб"
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та
залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова
апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у
вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського суду України закріплено, що
у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції
застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому
розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому
відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,
визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми
зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному
розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2005 року сторони
підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу № 33-2005
без будь-яких зауважень.
Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п. 3
ст. 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
погодився з його
умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.
Апеляційним господарським судом досліджено, що відповідач не
скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо надання протоколу розбіжностей до
договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між
сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за
порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за
заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Враховуючи наведене, господарські суди правомірно прийшли до
висновку, що застосовані у договорі купівлі-продажу № 33-2005 від
14.01.2005 року штрафні санкції відповідають вимогам діючого
законодавства.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні
до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками
кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь
виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть
участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси
сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
загальними засадами цивільного законодавства
та, водночас, засадами на яких має грунтуватися зобов'язання між
сторонами є добросовісність, розумність і справедливість
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням
суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності
інших обставин, які мають істотне значення.
Одеський апеляційний господарський суд, враховуючи скрутне
матеріальне становище відповідача, який є сільськогосподарським
товаровиробником, підтверджене звітами про фінансові результати
господарської діяльності підприємства за 2006 рік, правомірно
керуючись ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зменшив розмір стягнутого
штрафу до 5000грн.
За таких обставин, прийнята постанова відповідає матеріалам
справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують обгрунтованих
висновків суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Агропромхімснаб"
залишити без задоволення, а постанову від 05.09.2006 Одеського
апеляційного господарського суду у справі № 4/193-06-4801 без
змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко