ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 2-30/5422.1-2006(2-6/6351-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
не з'явилися;
від відповідача -
не з'явилися;
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Крименерго"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.09.2006р.
у справі
№2-30/5422.1-2006 господарського суду АРК
за позовом
ВАТ "Крименерго"
до
Споживчого товариства "Великий каньон"
про
стягнення 13 340,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Крименерго" м. Сімферополь звернулось з позовом до
Споживчого товариства "Великий каньон" Бахчисарайський район с.
Соколіне (в подальшому - СТ "Великий каньон") про стягнення
13340,50 грн. за перевищення граничної величини споживання
електроенергії.
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.06.2006 у справі
№ 2-30/5422.1-2006 позов задоволено частково.
Стягнуто з СП "Великий каньон" на користь позивача 2668 грн.
за перевищення граничної величини споживання електроенергії.
В іншій частині позову відмовлено.
При цьому суд визнав стягувану позивачем суму як штрафну
санкцію та визнав можливим застосувати при її стягненні ст. 233 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, зменшивши її розмір до 2668 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.09.2006 зазначене судове рішення залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Крименерго" просить
скасувати рішення та постанову цих судових інстанцій в частині
відмови у стягненні 10672,5 грн. за перевищення граничної величини
споживання електроенергії; прийняти нове рішення, яким повністю
задоволити його позов.
Скаржник вважає, що були відсутні правові підстави для
застосування судами ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та зменшення
стягуваної з відповідача суми.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх
встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом дослідження
попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.
26.11.2001 ВАТ "Крименерго" та СТ "Великий каньон" уклали
договір № 477 "На постачання електричної енергії".
Пунктом 3.1 договору сторони погодили розрахунковий період
розрахунків за спожиту електроенергію з 16 числа попереднього
місяця до 16 числа поточного місяця з оплатою платежу до 21 числа
поточного місяця (а.с.5).
В подальшому сторони погодили новий розрахунковий період -з
18 числа попереднього місяця по 18 числа поточного місяця та
визначили нову дату платежу -18 число поточного місяця (додаткова
угода до договору № 477 від 21.04.2003, а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату 10246
квт/год спожитої електроенергії за період з 18.01.2004 по
18.02.2004 № 66-477 від 18.02.2004 на суму 2869,70 грн. (а.с. 29)
був оплачений відповідачем квитанцією № 26446 частково 24.02.2004
у сумі 1400 грн. і квитанцією № 21494 на суму 1469,70 грн.
25.02.2004 (а.с. 28).
Таким чином відповідачем був пропущений на незначний період
строк платежу.
Відповідно до п.11 Порядку постачання електричної енергії
споживачам, затв. постановою КМ України відповідачу рівень
спожитої електроенергії в цьому періоді був скоригований до рівня
фактичної оплати в цьому розрахунковому періоді, тобто до "0".
Про коригування електроенергії до рівня фактично сплаченої
був складений акт від 26.02.2006 № 477 (а.с. 11) та виставлений
рахунок на суму 4773 грн.
За період з 18.03.2004 по 18ю04.2004 відповідач спожив 9566
квт. год. електроенергії на суму 2173,39 грн. на оплату якого був
виставлений рахунок № 66-477 від 19.04.2004 (а.с. 29).
Цей рахунок був сплачений споживачем лише 26.04.2004
квитанцією № 29885, тобто з незначним простроченням.
Про коригування електроенергії до рівня сплаченої за період з
18.03.2004 по 18.04.2004 був складений акт від 26.04.2006 № 477
(а.с. 12) та виставлений рахунок на суму 8567,56 грн.
Таким чином, по підрахунках позивача, за відповідачем станом
на 01.02.2005 рахується заборгованість у сумі 13340,50 грн. за
перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної
енергії.
Відповідно зі змістом ст. ст. 26, 27 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачені цими нормами санкції
за понаддоговірне споживання електроенергії по своїй правовій
природі є штрафними санкціями.
Враховуючи цю обставину суди прийшли до висновку про
можливість застосування до стягуваних позивачем санкцій ст. 233 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та зменшити їх розмір до 2668 грн.
При цьому судами враховувались ті обставини, що прострочка
платежу мала незначний період, а отримана у спірних розрахункових
періодах електроенергія оплачена відповідачем повністю;
відсутність будь-яких доказів з боку позивача відносно того, що
таке прострочення спричинило йому збитки.
Зазначене кореспондується зі змістом ст. 233 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Викладене свідчить про повноту встановлення попередніми
судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них
норм матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.09.2006 у справі № 2-30/5422.1-2006 залишити без зміни, а
касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко