ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 2-20/5268.1-2006(2-1/5384-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Савенко Г.В.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційне подання
Заступника Генерального прокурора України
на
постанову від 12.07.2006р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№2-20/5268.1-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави
в особі
Верховної Ради України
Кабінету Міністрів України
Міністерства оборони України
До
Закритого акціонерного товариства "IгроСервіс"
про
Визнання недійсним договору міни
З участю представників :
позивача : Генеральної прокуратури України -Спорий I.Г.,
прокурор відділу
Мінюсту та КМУ України - Онищук О.О., за довіреністю
Верховної Ради України -Лаптієв А.М., за довіреністю
відповідача : ЗАТ "IгроСервіс" -Консманов В.Л., за
довіреністю
ВСТАНОВИВ :
Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави
в особі позивачів - Верховної Ради України, Кабінету Міністрів
України, Міністерства оборони України звернувся до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача,
закритого акціонерного товариства "Корпорація IгроСервіс", про
визнання недійсним договору міни нерухомого майна на житло для
військовослужбовців та членів їх сімей від 22.10.2004, на підставі
частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу
України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.04.2006р., яке залишене без змін постановою від 12.07.2006р.
Севастопольського апеляційного господарського суду, відмовлено в
задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в
інтересах держави в особі позивачів - Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до
закритого акціонерного товариства "Корпорація IгроСервіс" про
визнання недійсним договору міни .
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить
скасувати постанову від 12.07.2006р. Севастопольського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 25.04.2006р. у справі
№2-20/5268.1-2006, та прийняти нове рішення, яким позов
задовольнити.
В обгрунтування касаційного подання заступник Генерального
прокурора України вказав на невідповідність зазначених угод статті
6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах
України" ( 1075-14 ) (1075-14)
та Положенню про порядок відчуження та
реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року
№1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
.
Справа розглядається по суті колегією суддів у постійному
складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська
I.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого
господарського суду України від 09.04.2004р.
Розглянувши матеріали справи та касаційного подання,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2004 року між
Міністерством оборони України та закритим акціонерним товариством
"Корпорація IгроСервіс" було укладено договір міни нерухомого
військового майна на житло для військо службовців та членів їх
сімей, за умовами якого Міністерство оборони України передавало
нежитлові будівлі та споруди військового містечка №58 загальною
площею 4954,9 кв.м., розташовані по вул. Крилова, 125 в місті
Сімферополі, що належать державі Україна і віднесено до сфери
управління Міністерства оборони та в свою чергу приймало від
закритого акціонерного товариства "Корпорація IгроСервіс" п'ять
квартир в Автономній Республіці Крим (м. Джанкой, смт. Кіровське,
м. Саки, м. Керч). Договір нотаріально посвідчений приватним
нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу
Ребровою Л. Г., реєстр. №2434 від 22 жовтня 2004 року.
Вказаний договір міни від Міністерства оборони України був
підписаний начальником управління майна та земельних ресурсів -
заступником директора Департаменту капітального будівництва та
управління фондами Міністерства оборони України Волинським В. О.,
який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності Міністра
оборони України від 17 серпня 2004 року, яка була видана Міністром
оборони України на право укладання від Міністерства оборони
України договорів міни військового майна на житло (квартири).
В оскаржуваній постанові від 12.07.2006р. Севастопольський
апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого
господарського суду про те, що : довіреність нескасована у
встановленому законом порядку, про що свідчить також знаходження
її в єдиному реєстрі довіреностей, що перевірялося нотаріусом на
момент укладення договору міни; Міністерством оборони України
вчинені дії на виконання договору міни, які свідчать про його
схвалення; укладено спірний договірМіністерством Оборони України
відповідно до повноважень передбачених п.14 Положення про порядок
відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, що
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000
р. № 1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що при розгляді
справи попередніми судовими інстанціями не враховано наступне.
Правовий режим майна у Збройних Силах України та його
особливості визначені положеннями Закону України "Про Збройні Сили
України" ( 1934-12 ) (1934-12)
та Закону України "Про правовий
режим майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
, згідно яких
майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить
військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та
організаціям Збройних Сил України на праві оперативного
управління.
Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно
ст. 2 Закону "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"
( 1075-14 ) (1075-14)
є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони
України.
При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено
вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим
майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до
сфери правління центральних або місцевих органів виконавчої влади,
інших органів, уповноважених управляти державним майном,
самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність
територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.
Міністерство оборони України як центральний орган управління
Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління
військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за
військовими частинами (у разі їх формування, переформування),
приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими
частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх
розформування.
Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна
визначені ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних
Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
, згідно ч.2 якої, рішення про
відчуження військового майна, що є придатним для подальшого
використання, але не знаходить застосування у повсякденній
діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових
комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів
України за поданням Міністерства оборони України.
Приймаючи рішення попередні судові інстанції керувалися
пунктом 14 Положення про порядок відчуження і реалізації
військового майна Збройних Сил України, затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
,
відповідно до якого таке відчуження проводиться на підставі
рішення Міністерства оборони, за ринковими цінами, які склалися на
час відчуження, але не нижче від залишкової вартості майна і
витрат, пов'язаних з його реалізацією.
Згідно ч.ч.1,2 ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та керуючись
роз'ясненнями п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від
01.11.1996 року № 9 ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
"Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя" суди при вирішенні
господарського спору повинні виходити з того, що
нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу
підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий
акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить
законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці
правовідносини.
Проте, при розгляді справи судами не давалася оцінка
обставинам справи щодо відповідності пункту 14 положення "Про
порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних сили
України" статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у
збройних силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
.
Відповідно не з'ясовано питання щодо наявності належних
повноважень Міністерства оборони України на прийняття одноособово
рішень про відчуження військового майна.
Суди зазначеного не врахували та вирішили спір без належної
оцінки вищенаведених положень законодавства та обставин справи, у
зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Постанову від 12.07.2006р. Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 25.04.2006р. у справі №2-20/5268.1-2006
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Є. Прешиков
Судді Г. Савенко
I. Ходаківська