ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
№ 2-20/13010-2006
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1(далі Підприємець)
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
26.09.06
у справі
№ 2-20/13010-2006
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Підприємця
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій
"Приморський" (далі Товариство)
про
визнання договору дійсним та спонукання до виконання певних
дій
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
ОСОБА_2 (за дов. б/н від 07.08.06) - у судовому засіданні
14.12.06;
- відповідача:
не з'явилися.
Ухвалою від 23.10.06 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Підприємця була прийнята до провадження, розгляд
справи призначено на 09.11.06.
У зв'язку з клопотанням Товариства та неявкою представників
сторін у судове засідання, ухвалою від 09.11.06 Вищого
господарського суду України розгляду справи було відкладено на
30.11.06.
Оскільки під час підготовки справи до розгляду колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що розгляд
даної справи безпосередньо пов'язаний з розглядом справи
2-13/12589-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим,
яка також перебуває в провадженні колегії суддів Вищого
господарського суду України та призначена до розгляду на 14.12.06,
ухвалою від 27.11.06 та телеграмами Вищого господарського суду
України розгляд справи було відкладено на 14.12.06.
12.12.06 до колегії суддів Вищого господарського суду України
надійшла заява Підприємця в якій ставиться питання про розгляд
справи за його відсутності.
Про вказані обставини представника Товариства було
повідомлено на початку судового засідання 14.12.06. Відводів
складу колегії суддів не заявлено.
У судове засідання 14.12.06 Підприємець або його
уповноважений представник не з'явився. Представник Товариства щодо
розгляду справи у відсутності представника Підприємця не
заперечував.
За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85
та ч. 1
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому засіданні 14.12.06 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 22.08.06 господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Луцяк М.I.) позовні вимоги Підприємця
задоволено.
Визнано дійсним договір оренди нежилих приміщень від
01.06.00, укладений між Підприємцем та Товариством, предметом
якого є передача в оренду нежитлового приміщення площею 80,4 кв.м.
і упорядженого майданчика площею 362,00 кв.м., що розташовані за
адресою:АДРЕСА_1
Товариство зобов'язано не чинити перешкод Підприємцю в
здійсненні ним свого права оренди нежитлового приміщення площею
80,4 кв.м. і упорядженого майданчика площею 362,00 кв.м., що
розташовані за адресою:АДРЕСА_1
З Товариства на користь Підприємця стягнуто 170,00 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на
01.06.00 договір оренди було уклад ено у повній відповідності з
чинним на той час законодавством, яке нотаріального посвідчення і
державної реєстрації такої угоди не вимагало.
Постановою від 26.09.06 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого -Прокопанич Г.К., суддів -Гонтаря В.I., Борисової
Ю.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено частково.
Рішення від 22.08.06 господарського суду Автономної
Республіки Крим скасовано.
У задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовлено.
При винесенні постанови апеляційний суд дійшов до висновку,
що всупереч вимог процесуального права, належних доказів того, що
об'єкт оренди не знаходиться у користуванні Підприємця та що йому
чиняться перешкоди у користуванні об'єктом оренди, Підприємцем до
суду надано не було, а отже не доведено підставності позовних
вимог.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції
Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить постанову від 26.09.06
Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати та
залишити без змін рішення від 22.08.06 господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженого судового рішення було порушено норми матеріального та
процесуального права.
Скаржник звертає увагу на те, що апеляційним судом було
безпідставно не взято до уваги лист № НОМЕР_1 від 17.05.06, яким
Товариство запропонувало Підприємцю відмовитись від спірного
договору за взаємною згодою сторін з 10.06.05.
Також, скаржник зазначає, що Товариство незаконно вимагало
підвищення орендної плати, а також, повідомивши про відмову від
договору, вимагало негайно повернути майно та звільнити земельну
ділянку.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу
Підприємця без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства,
суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення
попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову
оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, у серпні 2006 Підприємець звернувся до
господарського суду з позовом до Товариства про визнання дійсним
договору оренди від 01.06.00 і спонукання Товариства не чинити
перешкод у користуванні приміщенням площею 80,4 кв.м. і
упорядженого майданчика площею
362,00 кв.м., що розташовані за адресою:АДРЕСА_1 При цьому
встановлено, що позовні вимоги мотивовані посиланням на норми про
захист права власності та заборону односторонньої відмови від
виконання зобов'язань.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом
встановлено, що місцевим судом ухвала про призначення справи до
розгляду була надіслана сторонам з порушенням вимог п. 3.5.1
Iнструкції з діловодства в господарських судах України,
затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від
10.12.02 № 75 ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
.
У зв'язку з зазначеним, апеляційний суд правомірно прийшов до
висновку про відсутність у справі доказів, які б свідчили про
належне повідомлення Товариства про час та місце розгляду справи
судом першої інстанції, що суперечить п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, де передбачено, що одними з
основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового
процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та
свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед
судом їх переконливості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право на захист свого цивільного права
у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має
право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним
засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися
до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового
права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів
можуть, зокрема, бути: визнання права; визнання правочину
недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення
становища, яке існувало до порушення; примусове виконання
обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення
правовідношення та ін. Суд може захистити цивільне право або
інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ст. 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів
господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та
споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються,
зокрема, шляхом: визнання наявності або відсутності прав;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його
порушення; установлення, зміни і припинення господарських
правовідносин; та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене
договором або законом.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.78 року "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" якщо угода, яка підлягає
нотаріальному посвідченню, виконана повністю або частково однією з
сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального
оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
за вимогою сторони, яка виконала угоду, її
правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Таким чином, вирішуючи даний спір по суті господарські суди
мали з'ясувати наявність істотних умов договору, які є необхідними
для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за
заявою хоча би однієї із сторін має бути досягнуто згоди, та
підтвердження виконання сторонами спірного договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по
суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в
контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у
даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в
комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія
суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка
доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення від 22.08.06 господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 26.09.06 Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі № 2-20/13010-2006
господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
I.Ходаківська