ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р.
№ 35/264-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Черкащенка М.М.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29
серпня 2006 року у справі № 35/264-06 за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення
суми, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 25000 грн. витрат
на оплату правових послуг, посилаючись на договір НОМЕР_1,
укладений позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_3. для захисту
інтересів позивача в суді при розгляді справи № 29/371-05 за
позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 про виселення останнього та за зустрічним позовом у справі
№ 29/371-05 про визнання дійсним договору оренди № НОМЕР_2
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 липня
2006 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 25000 грн. та судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29 серпня 2006 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення
апеляційною інстанцією норм процесуального права при її прийнятті,
а рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з
того, що правові послуги за договором НОМЕР_1 оплачені позивачем в
повному обсязі в сумі 25000 грн., факт належного виконання
приватним підприємцем ОСОБА_3. своїх зобов'язань за вказаним
договором підтверджений матеріалами справи.
Згідно договору НОМЕР_1 сторони не погоджували обов'язку
виконавця виключно особисто представляти інтереси замовника при
розгляді в суді справи № 29/371-05, а тому виконавець мав
можливість залучати до участі у справі № 29/371-05 інших осіб
шляхом використання інституту представництва.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки витрати
позивача по оплаті правових послуг відповідно до ст. 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №
29/371-05, і в результаті надання позивачу правових послуг були
захищені оспорювані відповідачем права та інтереси позивача, 25000
грн., виплачені останнім згідно договору НОМЕР_1, підлягають
стягненню з відповідача в повному обсязі.
При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та
відмови в позові, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що
приватний підприємець ОСОБА_3 виконувала свої зобов'язання після
укладення договору НОМЕР_1, приймала участь у справі № 29/371-05
шляхом передовіри своїх повноважень ОСОБА_4 щодо представництва
інтересів позивача.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до матеріалів
справи № 29/371-05 ОСОБА_3 особисто участі у судових засіданнях у
цій справі не приймала, тобто не представляла інтереси позивача в
суді, а якщо мала місце передовіра повноважень ОСОБА_4, то в
матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують трудовий
зв'язок між приватним підприємцем ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Судом апеляційної інстанції зазначено, що п. 4.1.1 договору №
НОМЕР_1 встановлено право виконавця, за погодженням з замовником,
залучити до участі у справі інших осіб (юристів, економістів,
техніків та інших), проте, про залучення до участі у справі інших
осіб шляхом використання інституту представництва у даному
договорі не вказано. Довіреність на ім'я ОСОБА_4 щодо
представництва інтересів позивача видана даній особі самим
позивачем 27 вересня 2005 року, тобто до укладення договору
НОМЕР_1. Зустрічний позов у справі № 29/371-05 подано 5 жовтня
2005 року, тобто також до моменту укладення договору № НОМЕР_1, що
свідчить про те, що приватний підприємець ОСОБА_3 не має
відношення до підготовки та подання даного зустрічного позову.
Висновок апеляційного господарського суду про те, що заявлені
позовні вимоги необгрунтовані, а тому задоволенню не підлягають, є
законним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи
касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29
серпня 2006 року у справі № 35/264-06 -без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Черкащенко М.М.
Гончарук П.А.