Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

Бердянського державного заводу скловолокна, м. Бердянськ Запорізької області

на постанову

від 11.07.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 31/135 господарського суду м. Києва

за позовом

Бердянського державного заводу скловолокна, м. Бердянськ Запорізької області

до

ЗАТ "Трансмаш", м. Київ

третя особа

Міністерство промислової політики України

про

визнання недійсним договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача

Андрюшина М.В., довір.;

відповідача

Супліченко К.В., голова правління;

Кидалов I.М., довір.;

третьої особи

Балабан М.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Бердянський державний завод скловолокна звернувся до суду з позовною заявою до ЗАТ "Трансмаш" про визнання недійсним договору оренди обладнання № 1-ор/об від 14.09.2004 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р. (суддя Качан Н.I.) позов задоволено, визнано недійсним договір № 1-ор/об від 14.09.2004 р., укладений між Бердянським заводом скловолокна та ЗАТ "Трансмаш", з моменту його укладання та припинено його дію з моменту набрання рішення суду законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. (судді: Отрюх Б.В. -головуючий, Верховець А.А., Бондар С.В.) апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р. скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р.

На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання № 1-ор/об, за умовами якого відповідач (орендодавець) зобов'язався передати у строкове платне користування обладнання, а позивач (орендар) зобов'язався прийняти в оренду обладнання, перелік якого визначено в додатку № 1 до цього договору.

На виконання умов вказаного договору відповідачем було передано, а позивачем прийнято в оренду обладнання та здійснено оплату за оренду обладнання.

Враховуючи те, що орендодавцем виступає ЗАТ "Трансмаш", яке не є державним (комунальним) підприємством, та обладнання, що є предметом договору оренди, не перебуває у державній (комунальній) власності, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що отримання Бердянським державним заводом скловолокна згоди Міністерства промислової політики України на укладання договору оренди обладнання не потрібно.

Також, колегія суддів вважає, що договір оренди неправомірно визнаний судом першої інстанції недійсним на підставі того, що відповідно до п. 6.3 ст. 6 Статуту позивача директор зобов'язаний погоджувати з Міністерством промислової політики України кошторис витрат, а згідно з п. 7.2 ст. 7 Статуту порядок використання прибутку визначає вказане міністерство.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що у відповідності до зазначеного п. 6.3 ст. 6 Статуту позивача директор діє без довіреності від імені підприємства та має право укладати договори.

Відповідні повноваження директора позивача визначені контрактом Міністерства промислової політики України з керівником позивача -Слісаренком Ю.Г. від 27.04.2004 р. за № 3-107/9-1.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент укладання спірного договору оренди у директора позивача були всі необхідні та достатні повноваження для підписання договору оренди.

Також, положення про здійснення перевірки проектів договорів відповідними службами позивача, закріплене в наказі від 15.07.2004 р. № 82, не звужує повноваження директора позивача на укладання договорів, в т.ч. договору оренди.

За таких обставин справи висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди обладнання є законним та обгрунтованим, тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянського державного заводу скловолокна залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. у справі № 31/135 залишити без змін.