ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р.
№ 21/218-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Черкащенка М.М.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31 серпня 2006 року у справі № 21/218-06 за позовом приватного
підприємця ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства
"Криворізький суріковий завод" про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод"
про стягнення 5772,20 грн. боргу, 22,30 грн. 3 % річних,
посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо
оплати поставленої позивачем продукції згідно накладної № НОМЕР_1
та доручення ЯЖФ № НОМЕР_2
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18
липня 2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 31 серпня 2006 року, позов
задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5772,20
грн. боргу, 22,30 грн. 3 % річних та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
у справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми
судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та
припинити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені
актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні
права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, за усною домовленістю між сторонами у справі
21 липня 2003 року позивач передав відповідачу жерстяні банки в
асортименті кількістю 1700 штук на загальну суму 22940,04 грн., що
підтверджено накладною № НОМЕР_1 та довіреністю ЯЖФ № НОМЕР_2,
виданою на ім'я ОСОБА_2 Відповідний договір в письмовій формі
сторонами укладений не був, строк оплати отриманої продукції не
встановлений.
Платіжними вимогами-дорученнями № НОМЕР_3 від 18 листопада
2003 року, № НОМЕР_4 від 20 листопада 2003 року, № НОМЕР_5 від 25
листопада 2003 року, № НОМЕР_6 від 29 грудня 2003 року та
поверненням товару відповідач сплатив позивачу частину боргу і на
час звернення позивача з позовом до суду заборгованість
відповідача складала 5772 грн., що останнім не спростовується.
Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого
господарського суду без змін, попередні судові інстанції виходили
з того, що оскільки позивач направив відповідачу претензійний лист
від 27 квітня 2006 року № НОМЕР_7 з вимогою сплатити залишок
вартості поставленого товару, який отриманий відповідачем 4 травня
2006 року, тому, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, для відповідача був встановлений строк для оплати на
протязі семи днів з дати пред'явлення відповідного листа, проте
останній свої зобов'язання по оплаті товару у повному обсязі не
виконав і доказів протилежного суду не надав.
Місцевим та апеляційний господарськими судами зазначено, що в
силу ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з відповідача,
окрім суми основного боргу, підлягає стягненню сума 3 % річних в
розмірі 22,30 грн. за період з 11 травня 2006 року по 23 червня
2006 року.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових
підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним,
обгрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального
права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи
касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення
зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Криворізький суріковий завод" залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
31 серпня 2006 року у справі № 21/218-06 -без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Черкащенко М.М.
Гончарук П.А.