ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р.
№ 17/47
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Данилової Т.Б., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнбор -Оснастка"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р.
у справі
№ 17/47
господарського суду
м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнбор -Оснастка"
до
Закритого акціонерного товариства "Компанія Росток"
про
зобов'язання прийняти виконану роботу, стягнення 103 655,48
грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача:
Сидоренко В.А., дов. № 2 від 10.01.2006 р.;
відповідача:
Савіна О.С., дов. № 655-06 від 22.08.2006 р.;
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 13.12.2006 р. справу передано для розгляду
колегії суддів Вищого господарського суду України у складі
Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.I.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Iнбор -Оснастка" (далі -Товариство) звернулось до господарського
суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило зобов'язати
Закрите акціонерне товариство "Компанія Росток" (далі -Компанія)
прийняти виконану роботу за договором № 18 від 30.05.2005 р.
шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі комплекту
інструментальної оснастки, сплатити суму у розмірі 101 444,00 грн.
за виконану роботу, а також стягнути з Компанії штрафні санкції у
вигляді неустойки у розмірі 2 211,48 грн.
Позовні вимоги Товариство обгрунтовувало тим, що воно
виконало свої зобов'язання за договором № 18 від 30.05.2005 р.,
проте Компанія ухиляється від прийняття виконаної за вказаним
договором роботи та здійснення оплати за неї, що є порушенням норм
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заявою № 12 від 13.02.2006 р. (а. с. 33 -34) Товариство, не
змінюючи правового обгрунтування, уточнило позовні вимоги та
просило господарський суд м. Києва зобов'язати Компанію виконати
п. 2.2 договору № 18 від 30.05.2005 р. і перерахувати на його
розрахунковий рахунок авансовий платіж у розмірі 57 317,00 грн.,
прийняти виконану роботу за договором № 18 від 30.05.2005 р.
шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі комплекту
інструментальної оснастки, після прийняття виконаної роботи
сплатити 44 127,00 грн. за виконану роботу та стягнути з Компанії
санкції у вигляді неустойки у розмірі 2 211,48 грн.
Заявою № 18 від 16.03.2006 р. (а. с. 54 -55) Товариство
повторно уточнило позовні вимоги та просило господарський суд м.
Києва стягнути з Компанії суму у розмірі 57 317,00 грн. (авансовий
платіж в якості попередньої оплати, яка визначена у п. 2 договору
№ 18 від 30.05.2005 р.). Уточнені позовні вимоги Товариство
обгрунтовувало тим, що відповідно до п. 2 договору № 18 від
30.05.2005 р. Компанія мала сплатити йому аванс у розмірі 67
317,00 грн., проте, в порушення цього пункту та ст. ст. 526, 854
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, сплатила лише 10 000,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р.
(суддя Кролевець О.А.) у задоволенні позовних вимог Товариства
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що:
- Товариство, розпочинаючи роботи за договором № 18 від
30.05.2005 р, до моменту отримання авансу, діяло на свій ризик, а
тому його вимоги про стягнення несплаченого авансу є
безпідставними;
- Товариство прострочило виконання робіт за договором № 18
від 30.05.2005 р., а тому Компанія на підставі ст. ст. 612 та 849
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правомірно відмовилась від вказаного
договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.09.2006 р. (колегія суддів: Моторний О.А., Кошіль В.В.,
Вербицька О.В.) рішення господарського суду м. Києва від
17.04.2006 р. залишено без змін. Постанова мотивована тим, що хоча
п. 2.2 договору № 18 від 30.05.2005 р. встановлює обов'язок
Компанії сплатити Товариству авансовий платіж для початку
виконання робіт, однак ні вказаним договором, ні законодавством
України не встановлено строки сплати авансу.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.09.2006 р., у якій просить вказану
постанову і рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р.
скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського
суду м. Києва. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство
обгрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при
вирішенні спору було порушено ст. ст. 526, 530, 629, 837, 854 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Компанія скористалась правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслала відзив на касаційну скаргу Товариства, у
якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р. -без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Компанія обгрунтовує тим,
що при прийнятті постанови, яка оскаржується, господарським судом
апеляційної інстанції було правильно застосовано ст. ст. 837 та
854 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а сама постанова є законною та
обгрунтованою.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними
рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
- згідно з п. 2 договору № 18 від 30.05.2005 р. Компанія для
початку виконання робіт зобов'язана перерахувати Товариству аванс
в розмірі 50 % від загальної вартості робіт за цим договором,
тобто 67 317,00 грн.;
- у Додатку № 1 до договору № 18 від 30.05.2005 р. Компанія
та Товариство погодили строки виготовлення оснастки (конкретні
терміни для кожного виробу): з 20.07.2006 р. по 15.09.2006 р.;
- Товариство розпочало виконання робіт за договором № 18 від
30.05.2005 р., не зважаючи на те, що Компанія перерахувала йому у
якості авансу не 67 317,00 грн., а 10 000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України не погоджується з висновком апеляційного
господарського суду про те, що договір № 18 від 30.05.2005 р. не
встановлює Компанії строку сплати 50 % авансу по ньому, оскільки
господарськими судами попередніх інстанцій не було дано сукупної
юридичної оцінки вказаному договору та Додатку № 2, що є
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
не може погодитись з висновком місцевого господарського суду про
те, що Товариство, розпочинаючи роботи за договором № 18 від
30.05.2005 р. до моменту отримання від Компанії авансу у повному
обсязі, діяло на свій ризик, а тому його вимоги про стягнення
несплаченого авансу є безпідставними, оскільки такий висновок
зроблено без урахування ст. 538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з
частиною четвертою якої якщо зустрічне виконання обов'язку
здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою
стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій
обов'язок.
Також є безпідставним висновок господарського суду першої
інстанції про те, що Товариство прострочило виконання робіт за
договором № 18 від 30.05.2005 р., а тому Компанія на підставі ст.
ст. 612 та 849 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правомірно відмовилась від
вказаного договору. З цього приводу колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що
такий висновок не містить посилань на докази, які б свідчили, що
Компанія, у відповідності до ст. ст. 612 та 849 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відмовилась від прийняття виконання зобов'язань за
договором № 18 від 30.05.2005 р. Тобто, зазначений висновок не
відповідає ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що рішення та постанова, прийняті по даній
справі, не відповідають наведеним вище нормам ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого
чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува
ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Київського апеляційного
господарського суду від 12.09.2006 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 17.04.2006 р. підлягають скасуванню як такі, що
прийнято з порушенням норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а справа -передачі на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнбор -Оснастка" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.09.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від
17.04.2006 р. у справі № 17/47 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.I. Шаргало