ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р.
№ 11/249/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Суддів
Невдашенко Л.П., Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
від 22.08.2006 року Одеського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 11/249/06 господарського суду Миколаївської області
за позовом
Приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_2
до
Приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1
про
звільнення нежитлового приміщення
за участю представників сторін :
позивача
не з'явились,
відповідача
не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
29.06.2006 року у справі № 11/249/06 (суддя: Василяка К.Л.),
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 22.08.2006 року (судді: Колоколов С.I.,
Разюк Г.П., Петров М.С.) позовні вимоги задоволено: відповідача
зобов'язано звільнити приміщення об'єкту оренди за договором
оренди № НОМЕР_1 -торгівельний павільйон НОМЕР_2 з підсобним
приміщенням загальною площею 27,1 м-2, що входить до складу
торгівельного комплексу "IНФОРМАЦIЯ_1", розташованого за адресою:
АДРЕСА_1Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій
просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В
обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.1976 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
року №11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від
25.12.1992 року № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні
висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним
вимогам не відповідають.
Як встановили господарські суди та вбачається з матеріалів
справи, сторони уклали договір оренди № НОМЕР_1, відповідно до
умов якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне
користування торгівельний павільйон НОМЕР_2 з підсобними
приміщеннями загальною площею 27,1 м-2 , який розташований у
торгівельному комплексі "IНФОРМАЦIЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1
Водночас, позивач користувався зазначеним приміщенням на
підставі договору оренди № НОМЕР_3 укладеного з приватним
підприємством фірма "Емія", якому згідно рішення виконкому
Миколаївської міської ради НОМЕР_4 на праві приватної власності
належить торгівельний комплекс "IНФОРМАЦIЯ_1". ПП фірма "Емія"
передало позивачу спірне майно у користування на підставі акту
приймання-передачі від 28.04.2005 року.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до
висновку, що договір № НОМЕР_1 за своєю правовою природою є
договором суборенди.
Частиною 2 ст. 774 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
строк договору піднайму не може перевищувати строку договору
найму.
При цьому, господарські суди з'ясували, що строк дії договору
оренди №НОМЕР_3 закінчився 28.03.2006 року, а відтак прийшли до
висновку про закінчення строку дії договору суборенди № НОМЕР_1 та
зобов'язали відповідача повернути позивачеві спірне майно.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний
розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зокрема, господарські суди не перевірили доводи відповідача
про те, що договір оренди № НОМЕР_3 є мнимим, оскільки він
підписаний з одного боку приватним підприємцем ОСОБА_2, а з іншого
ПП фірмою "Емія", керівником якої є також ОСОБА_2. Окрім того,
суди попередніх інстанцій не з'ясували чи сторони виконували даний
договір, зокрема суду належало перевірити факт здійснення
щомісячної оплати орендної плати.
Окрім того, за умовами договору оренди № НОМЕР_3 ПП ОСОБА_2
зобов'язаний був повернути орендоване майно після закінчення
строку договору оренди ПП фірмі "Емія", яка є власником майна. Як
встановлено судом, дія договору оренди № НОМЕР_3 припинилась,
однак майно знаходиться у користуванні у відповідача у справі.
З огляду на викладене, для дотри мання положень ч. 3 ст. 4-3
, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судам слід було залучити до
участі у справі власника спірного приміщення -приватне
підприємство фірму "Емія".
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення та постанови, якщо господарський
суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків
осіб, які не були залучені до участі у справі.
Разом з тим, суду потрібно було оцінити укладений між
позивачем та ПП фірма "Емія" договір оренди від НОМЕР_5 за яким ПП
фірма "Емія" повторно передала позивачу в оренду спірний об'єкт.
З пункту 2.4 цього договору вбачається, що строк договору
оренди обчислюється з моменту передачі майна, а відтак судам
належало перевірити дію цього договору та з'ясувати чи виникло у
позивача законне право користування спірним майном, а відтак чи
мав право позивач на звернення до суду з позовом про звільнення не
житлового приміщення з огляду на положення ст. 48 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарськими судами неправильно застосовані норми
матеріального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не
можуть вважатися законними та обгрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини,
які не були встановлені у рішенні або постанові господарського
суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність
того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду
Миколаївської області від 29.06.2006 року та постанова Одеського
апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року у справі №
11/249/06 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які
регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від
29.06.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 22.08.2006 року у справі № 11/249/06 скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська