ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р.
№ 4/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Данилової Т.Б., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду Державного майна України по
Закарпатській області
на ухвалу
господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006 р.
у справі
№ 4/35
за позовом
Регіонального відділення Фонду Державного майна України по
Закарпатській області
до
фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про
розірвання договору та стягнення 4 952,67 грн. боргу і 129,55
грн. пені
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача:
Ковальова Т.Ю., дов. № 11 від 19.06.2006 р.;
відповідача:
- не з'явились;
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 13.12.2006 р. справу передано для розгляду
колегії суддів Вищого господарського суду України у складі
Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.I.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 р. Регіональне відділення Фонду Державного
майна України по Закарпатській області (далі -Відділення)
звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовною
заявою, у якій просило розірвати договір оренди НОМЕР_1
індивідуально визначеного майна, що належить до державної
власності від 17.10.2005 р. (далі -Договір НОМЕР_1), укладений
між ним та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(далі -Підприємець)
та стягнути з останнього заборгованість за вказаним договором у
розмірі 4 952,67 грн. та пеню у розмірі 129,55 грн.
Позовні вимоги Відділення обгрунтовувало тим, що Підприємець
не виконує зобов'язань щодо сплати орендної плати за Договором
НОМЕР_1, що є підставою для розірвання вказаного договору та
стягнення відповідної заборгованості з урахуванням пені на
підставі норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від
18.09.2006 р. (суддя Журавчак Л.С.) провадження у справі припинено
на підставі п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах у
зв'язку з тим, що 25.04.2006 р. було проведено державну реєстрацію
припинення підприємницької діяльності Підприємця, а тому останній,
виходячи зі ст. ст. 1 та 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не може бути
стороною у господарському процесі.
Відділення звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Закарпатської
області від 18.09.2006 р., у якій просить вказану ухвалу скасувати
та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції для розгляду по суті. Вимоги, викладені у касаційній
скарзі, Відділення обгрунтовує тим, що місцевим господарським
судом при прийнятті ухвали, яка оскаржується, було порушено
(проігноровано) ст. ст. 1, 12 та 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ст.
ст. 3, 179, 180 та 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Підприємець не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Відділення не
надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду ухвали
господарського суду першої інстанції, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Відділення матеріали справи, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Відділення не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі -підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених
законодавчими актами України, до господарського суду мають право
також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є
суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з частиною першою ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть
бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього
Кодексу.
З наведених норм ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що
сторонами у господарському процесі -позивачами та
відповідачами -можуть бути підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами
України -також інші органи, громадяни, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
Господарським судом першої інстанції встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що 25.04.2006 р. було
проведено державну реєстрацію припинення підприємницької
діяльності Підприємця.
Тобто, з 25.04.2006 р. громадянин ОСОБА_1втратив статус
суб'єкта підприємницької діяльності, а тому, виходячи з частини
першої ст. 1 та частини першої ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, він
не може бути ні позивачем, ні відповідачем у господарському
процесі.
Громадянин ОСОБА_1не може бути позивачем та відповідачем у
господарському процесі також і на підставі частини другої ст. 1 та
частини першої ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки у даному
випадку законодавчі акти України не передбачають такої можливості.
Беручи до уваги зазначене та виходячи з суб'єктного складу
учасників даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що даний спір не підлягає вирішенню у
господарських судах України.
П. 1 частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що господарський суд припиняє провадження у справі,
якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що господарський суд Закарпатської області
при прийнятті ухвали від 18.09.2006 р. про припинення провадження
у справі правильно застосував наведені вище норми ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а доводи касаційної скарги Відділення зазначеного не
спростовують.
Відповідно, ухвала господарського суду Закарпатської області
від 18.09.2006 р. має бути залишена у силі як законна та
обгрунтована.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного
майна України по Закарпатській області залишити без задоволення, а
ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2006 р.
у справі № 4/35 - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.I. Шаргало