ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 Справа N 43/240
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "АК "Київводоканал"
на рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2006 р.
у справі N 43/240
за позовом Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча
компанія "Укр-Кан Пауер"
до Відкритого акціонерного товариства "АК "Київводоканал"
третя особа Київська міська державна адміністрація
про визнання договору недійсним
за участю представників:
- позивача: Дивак В.В.;
- відповідача: Сидорук М.І.;
- третьої особи - не з'явилися
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.12.2006 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2006 року
(суддя М.Пасько) позов задоволено на підставі ст.ст. 50, 57
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, визнано недійсним договори N 9312/5-10 від
10.04.01 року та 9325/5-10А від 17.04.01 року.
Рішення мотивоване тим що вказані договори були укладені із
вадами волі внаслідок примусу однієї з сторін до їх укладення, та
укладені юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її
діяльності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2006 року (судді: О.Моторний, С.Алданова, В.Кошіль) рішення
у справі залишено без змін.
В касаційній скарзі ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду та прийняти
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вважає, що рішення господарського суду м. Києва та постанова
Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню
з огляду на неправильне застосування судом ст.ст. 50, 57 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач вважає рішення господарського суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду такими, що
відповідають нормам матеріального та процесуального права і
просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши
правильність застосування господарським судом м. Києва та
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить
за необхідне касаційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія
"Київводоканал" задовольнити з таких підстав.
Приймаючи рішення у справі про визнання недійсними договорів
N 9312/5-10 від 10.04.2001 року та N 9325/5-10А від 17.04.2001
року господарський суд м. Києва дійшов висновку, що вказані
договори були укладені в суперечності з встановленими цілями
діяльності позивача, та вчинені внаслідок примусу однієї з сторін.
Київський апеляційний господарський суд, залишаючи в силі
рішення господарського суду м. Києва погодився з висновками
господарського суду м. Києва.
Такі висновки господарського суду м. Києва та Київського
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає необґрунтованими і такими, що
не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають
чинному законодавству.
Господарськими судами було встановлено, що згідно статуту
позивача від 17.08.2000 р., який діяв на час укладення спірних
договорів, однією з цілей діяльності позивача є отримання
прибутку. Однак, укладення спірних договорів завідомо робило його
діяльність збитковою, отже згідно ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка
діяла на момент укладення спірних договорів, визнається недійсною
угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими
цілями її діяльності.
Цей висновок суду колегія суддів Вищого господарського суду
України, вважає необґрунтованим, оскільки згідно ст. 18 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, який діяв на
момент укладення спірних договорів, прибуток є узагальнюючим
показником фінансових результатів господарської діяльності, та є
метою діяльності всіх підприємств і не ототожнюється з ціллю
діяльності підприємства (ст. 1 Закону України "Про підприємства в
Україні", яка діяла на момент укладення договорів).
Основною ціллю діяльності позивача є забезпечення населення,
підприємств та організацій м. Києва гарячою водою (тепловою
енергією). Спірні договори були укладені для забезпечення
населення гарячою водою, отже вони не суперечили статутній
діяльності позивача.
Згідно ст. 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною визнається
угода, яка укладена юридичною особою в суперечності з
встановленими цілями її діяльності. Діяльність, що здійснюється за
такою угодою повинна бути позастатутною.
Іншою підставою для визнання спірних договорів недійсними,
місцевий господарський суд визнав, що вказані договори були
укладені під тиском з боку Київської міської державної
адміністрації. Такі договори були нерівноправними для сторін,
оскільки під час їх виконання більш захищеними були інтереси
відповідача. На підтвердження тиску місцевий суд посилається на
розпорядження КМДА від 27.03.2002 року N 621 ( ra0621017-02 ) (ra0621017-02)
, яке
було пізніше скасовано, та на листи КМДА, які свідчать про
відсутність у відповідача вільного волевиявлення. Такий висновок
суду колегія суддів вважає необґрунтованим.
На момент розгляду справи в господарському суді м. Києва та в
Київському апеляційному господарському суді, розпорядження КМДА
від 27.03.2002 року N 621 ( ra0621017-02 ) (ra0621017-02)
не було визнано
незаконним. Вказане розпорядження було скасовано на підставі
розпорядження КМДА від 12.10.2005 р. N 1889 ( ra1889017-05 ) (ra1889017-05)
, у
зв'язку з відмовою в державній реєстрації. Скасування державної
реєстрації нормативного акту не тягне за собою недійсність угод,
укладених на його виконання.
Угода визнається недійсною на підставі ст. 57 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо така угода укладена внаслідок обману,
насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони
з другою стороною. Вимога про визнання угоди недійсної може бути
задоволена за умови доведеності фактів обману, насильства,
погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою
стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням
другої сторони щодо укладення угоди.
Наявність заборгованості у позивача перед відповідачем не
може бути підставою для підтвердження відсутності вільного
волевиявлення у позивача при підписанні спірних договорів. Отже
такий висновок місцевого господарського суду є безпідставним.
Спірні договори укладено на підставі Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, який діяв на момент укладення
договорів, та ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне
водопостачання" ( 2918-14 ) (2918-14)
. Позивач отримував оплату від
житлово-експлуатаційних організацій за гарячу воду, після чого
зобов'язаний був перераховувати відповідачу кошти за холодну воду,
використану для приготування гарячої води. Виникнення
заборгованості у позивача перед відповідачем за поставлену холодну
воду для приготування гарячої води свідчить лише про невиконання
позивачем своїх договірних зобов'язань. Порядок взаєморозрахунків
за спірними договорами жодним чином не суперечив діючому
законодавству.
Крім того, визнаючи спірні договори недійсними, суд першої
інстанції не зазначив з якого саме часу договори визнано
недійсними, оскільки на протязі п'яти років за ними проводилися
розрахунки та надавалися послуги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом в даній справі неправильно дана юридична
оцінка фактичним обставинам, що призвело до неправильного
застосування норм права, а тому рішення господарського суду
м. Києва від 21.04.2006 р. та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 30.06.2006 р. у справі N 43/240 в силу
вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення,
яким в позові відмовити.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2006 р. у справі N 43/240 скасувати.
3. В позові відмовити.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Судді: Г.Савенко
І.Ходаківська