Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:  Плюшка I.А.

Суддів: Савенко Г.В., Ходаківської I.П.

Розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київцемент";

на рішення  господарського суду м. Києва від 28.03.2006 року;

на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року;

у справі №34/293-44/252

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київцемент"

до Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія

"Нива України"

про стягнення 589 048, 77 грн.

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства

"Агропромислова компанія "Нива України"

до  Відкритого акціонерного товариства "Київцемент"

про визнання недійсним додаткової угоди до договору, векселю та стягнення 174 000 грн.

За участю представників:

- позивача - Бородін Андрій Валерійович;

- відповідача - Варга Оксана Михайлівна;

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.12.2006р.

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2006 року у справі №34/293-44/252 частково задоволено позовні вимоги ВАТ "Київцемент" до ЗАТ "АК "Нива України", зокрема стягнуто з останнього 356 356, 95 грн. -основного боргу, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на технічне -інформаційне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов ЗАТ "АК "Нива України" до ВАТ "Київцемент" про визнання недійсним векселя №51300012069234 від 29.05.2002 року та додаткової угоди №9 від 29.05.2002 року до Договору купівлі-продажу №43 від 17.08.2001 року укладених між ВАТ "Київцемент" та ЗАТ "АК "Нива України" та стягнення 204 000 грн. сплачених за векселем -залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року у справі №34/293-44/252 зазначене рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2006 року було скасовано частково, зокрема, в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов було задоволено частково. Визнано недійсним простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 року номінальною вартістю 560 356, 95 грн. виданий ЗАТ "АК "Нива України". Стягнено з ВАТ "Київцемент" на користь ЗАТ "АК "Нива України" 174 000 грн., 2693, 78 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі №34/293-44/252 судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ВАТ "Київцемент" звернулося зі скаргою на відповідні судові рішення до Вищого господарського суду України з вимогою скасувати останні з мотивів порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та просить прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з ЗАТ "АК "Нива України" на користь ВАТ "Київцемент" вексельний борг у розмірі 356 356,95 грн. та 18 247,42 грн. відсотків за векселем. 22.11.2006р. ВАТ "Київцемент" подало уточнення до касаційної скарги, згідно яких просить, суд касаційної інстанції постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. скасувати, судові витрати покласти на ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України".

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 111-7

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

При вирішенні справи по суті, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17.08.2001 року між ВАТ "Київцемент" і ЗАТ "АК "Нива України" був укладений договір купівлі -продажу №43, за умовами якого ВАТ "Київцемент" продає, а ЗАТ "АК "Нива України" купує цемент ПЦ-500 у кількості 1000 тон за ціною 176 грн. за тону з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору склала 176 000 грн. 29.05.2002 року між сторонами було укладено додаткову угоду №9 до договору №43, у якій сторони дійшли згоди проте, що покупець розраховується за отриманий товар шляхом видачі простого векселя №51300012069234 від 29.05.2002 року номінальною вартістю 560 356, 95 грн. зі строком платежу за пред'явленням. Приймаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, з огляду на положення ст. 4 Закону України

Проаналізувавши встановлені судами фактичні обставини та порядок застосування останніми норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що набув чинності для України 06.01.2000 року, вексель повинен містити безумовний наказ сплатити визначену суму грошей, найменування особи яка повинна платити, строк платежу та інше. Статтею 76 Уніфікованого закону передбачено наслідки недотримання відповідних умов, зокрема -недійсність векселя. Таким чином, відповідно до змісту зазначених положень Уніфікованого закону випливає, що вексель посвідчує лише безумовне зобов'язання сплатити певну суму грошей, і не пов'язується із зобов'язанням сплатити визначену векселем суму грошей за умови виконання певних зобов'язань з боку контрагента, або за конкретно вчинені дії з боку контрагента, що на думку суду апеляційної інстанції є ознакою товарності векселя. Посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 4 Закону України

Між іншим, колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що судом першої інстанції встановлено, що пред'явлений простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 року відповідає встановленим ст. 75 Уніфікованого закону вимогам, а оскільки інших підстав, з яких вексель є недійсним чинним законодавством не передбачено, то підстави визнання останнього недійсним відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій, що підстави визнання угод недійсним визначені ст.ст. 45, 48 -50

При вирішенні питання щодо дійсності оспорюваних правочинів слід виходити з наявності визначених законом підстав такої недійсності, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-10, 111-11

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київцемент" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2006 року скасувати.

3. Справу №34/293-44/252 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.