Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді

Полянський А.Г.

Коробенко Г.П.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

Приватного підприємства "Iбіс"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від від 17.10.2006р.

у справі

№ 32/377 Господарського суду м. Києва

за позовом

Приватного підприємства "Iбіс"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Єврошпалери"

про

стягнення 157 793грн.

За участю представників сторін:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Святовець Л.В. -дов. № 55 від 12.04.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 року у справі № 32/377 (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" на користь Приватного підприємства "Iбіс" 157 793грн. заподіяної шкоди, державне мито у розмірі 1577,93грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн., витрати, що підлягають сплаті з послуги адвоката -15779грн., а всього 175267,93грн.

Рішення мотивовано тим, що 08.02.2006 року в складських приміщеннях, яким користувався відповідач, трапилася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 08.02.2006 року, складений інспектором Солом'янського РУ ГУ МНС України в м. Києві Зінчуком В.М., і, згідно вказаного акту та з листа начальника Солом'янського РУ ГУ МНС України в м. Києві Щербаченка О.М. №3/1040 від 05.05.2006 року причиною пожежі було порушення правил пожежної безпеки та правил улаштування електроустановок.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги той факт, що на час користування приміщеннями та на момент виникнення пожежі доступ до займаних відповідачем приміщень мав лише відповідач.

У зв'язку з цим, місцевий суд дійшов висновку, що лише порушення правил пожежної безпеки з боку працівників відповідача могли викликати пожежу у приміщеннях по вул. Патріотів,103 в місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року у справі № 32/377 (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.I.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Iбіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" 876,34грн. державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду вмотивована тим, що позивачем не доведено належними засобами доказування вини відповідача у виникненні пожежі, яка сталася 08.02.2006 року по вул. Патріотів, 103 у м. Києві.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року у справі № 32/377 скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2006 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята при неправильному застосуванню норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу суду не надано.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 08.02.2006 року в приміщеннях по вул. Патріотів, 103 у м. Києві, які використовував відповідач на підставі договорів на послуги по наданню у тимчасове користування від 25.07.2005 року та 01.10.2005 року укладених між позивачем та відповідачем, трапилась пожежа.

В ході здійснення судового провадження встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 15.02.2006 року, що причиною пожежі, яка сталася 08.02.2006 року по вул. Патріотів, 103 в м. Києві, є занесення стороннього джерела запалення з попередньою підготовкою події.

Зазначений вище висновок спростовує посилання позивача на Акт про пожежу від 08.02.2006 року складений Солом'янським РУ ГУ МНС України в м. Києві та лист начальника Солом'янського РУ ГУ МНС України в м. Києві №3/1040 від 05.05.2006 року, в яких вказано, що ймовірною причиною пожежі за адресою вул. Патріотів, 103 в м. Києві, є порушення правил пожежної безпеки та правил улаштування електроустановок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ні акт, ні лист на які посилається позивач (як на підставу позову та вимоги касаційної скарги) не містять відомостей про установлену причину пожежі, і, зокрема, вину, в її заподіянні, відповідача.

Крім того, про відсутність правових підстав для притягнення відповідача до деліктної відповідальності може свідчити і той факт, що прокуратурою Солом'янського району м. Києва 28.07.2006 року порушено кримінальну справу за ознакою складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України (2341-14) .

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог і заперечень, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Що ж стосується доводів касаційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вони були підставою перегляду рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2006р., в апеляційному порядку і їм, відповідно, було надано належну правову оцінку, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки грунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п.1 ст.111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Iбіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року у справі № 32/377 залишити без змін.