30/397 про стягнення заборгованості за договором на створення науково - технічної продукції - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Iнститут комп'ютерних технологій" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дирекції первинних мереж Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 150 766,87 грн. заборгованості відповідно до умов договору № 485/14 від 13.11.02. на створення науково - технічної продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.05. на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) було замінено неналежного відповідача - Дирекцію первинних мереж Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на належного відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком".

15.03.06. представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Iнститут комп'ютерних технологій" просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість у сумі 170 334, 59 грн., збільшивши свої позовні вимоги шляхом нарахування інфляційних витрат в сумі 8 617,72 грн. та З % річних в сумі 10 950,00грн.

Згідно поданого 17.04.06. представником позивача розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем, яка становить 169 550,98 грн. (81 569,95 грн. - сума боргу по авансовій оплаті з урахуванням індексу інфляції, 77 031,03 грн. - сума боргу по сплаті остаточного платежу з урахуванням індексу інфляції, 10 950,00 грн. -3 % річних.)

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р. у справі №30/397 позов задоволено частково, з ВАТ "Укртелеком" на користь ТОВ "Iнститут комп'ютерних технологій" стягнуто 120 000 грн. заборгованості, 10 950 грн. 3% річних, 38 600, 98 грн. збитків від інфляції, 1695, 51 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката у позові відмовлено.

Рішення обгрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № 485/14 на створення науково-технічної продукції не виконав.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" постановою від 04.09.2006 року Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року залишено без змін з тих же підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову 04.09.2006 року Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд в зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме статей 852, 853, 854 Цивільного кодексу України (435-15) . Крім того, судом неправильно застосовані норми статті 837 Цивільного кодексу України (435-15) , тому що спірний договір є договором на виконання науково - дослідних та технологічних робіт і до нього повинні застосовуватись норми статті 892 - 900 Цивільного кодексу України (435-15) .

Також на думку заявника для повного та об'єктивного вирішення даної справи необхідне проведення експертизи, про призначення якої було заявлено клопотання від 15.08.2006 року але судом апеляційної інстанції в задоволені клопотання було відмовлено.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості відповідно до умов договору № 485/14 від 13.11.02. на створення науково - технічної продукції, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ВАТ " Укртелеком" в особі директора Дирекції первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (перейменована 16 квітня 2004 р. у філію "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства "Укртелеком") та Товариством з обмеженою відповідальністю " Iнститут комп'ютерних технологій".

З аналізу змісту договору №485/14 на створення науково-технічної продукції суди дійшли висновку, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався виконати роботи щодо дослідження стану захищеності інформаційних ресурсів і розробки технічного завдання на створення (модернізацію) комплексної системи захисту інформації в корпоративній інформаційній системі Дирекції первинної мережі (ДПМ) ВАТ "Укртелеком", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пункту 5.1 цього ж договору сторони передбачили, що загальна вартість робіт становить 120 000 грн. (у тому числі ПДВ).

Відповідно до пункту 5.2 договору №485/14 відповідач зобов'язався протягом десяти днів з дня укладення договору перерахувати позивачу в якості авансу суму у розмірі 60 000 грн.

Остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач зобов'язався здійснити протягом 10 днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Судами встановлено, що остаточного прийняття виконаних робіт та направлення розробленого позивачем технічного завдання до ДСТСЗI СБУ не відбулось внаслідок дій самого відповідача, а позивачем зобов'язання за договором виконані в повному обсязі належним чином.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 "Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Так, судами при розгляді справи встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду.

Виходячи із загальних положень про підряд, передбачених главою 61 Цивільного кодексу України (435-15) (стаття 837 Цивільного кодексу України (435-15) ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу., тому суттєвим для вирішення питання про розрахунки за договором підряду є, зокрема, встановлення факту виконання робіт.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що факт передачі технічного завдання позивачем відповідачу не заперечується відповідачем, а також підтверджується, зокрема, листом відповідача №1898 від 23.04.2003 р. та посиланнями відповідача на те, що роботи виконані з порушенням пунктів 1.1-1.3, 4.1 договору та позивачем не отримано узгодження в ДСТСЗI СБУ, і саме з цієї підстави відповідачем роботи не приймалися, акти приймання-передачі не підписувалися, комісії по прийманню-передачі робіт не було призначено.

Відповідно до приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Розділом 6 договору № 485/14 від 13.11.2002 року передбачено, що після завершення робіт протягом трьох робочих днів виконавець надсилає замовнику два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт разом з необхідно документацією.

Отже для вирішення питання по суті позовних вимог судам необхідно було дослідити виконання позивачем вказаного розділу договору та зазначити докази, які з достовірністю підтверджували висновок суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Касаційна інстанція також вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що відповідно частини 4 статті 837 Цивільного кодексу України (435-15) до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Цивільний кодексу України (435-15) також містить главу 62 яка регулює відносини щодо виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. В зв'язку з цим судам необхідно визначити до якого виду договору підряду відноситься спірний договір та правильно визначити норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського міста Києва від 17.04.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року у справі № 30/397 господарського суду міста Києва скасувати.