ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 29/164-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у
складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 20.09.2006р.
у справі №29/164-06 господарського суду Харківської області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
"Центр технологій деревообробки"
про стягнення 91 805,29грн.
за участю представників:
СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_3;
СПД ОСОБА_2 - не з'явилися;
ТОВ "Центр технологій деревообробки" - не з'явилися
в с т а н о в и л а :
суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом та просить суд
стягнути з відповідача -суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_291 805,29грн., у т.ч. 76 323,39грн. основної заборгованості
з урахуванням інфляції, 4 075,71грн. в рахунок трьох процентів
річних, 11 406,19грн. пені.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не
виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати
поставленого товару згідно умов договору №НОМЕР_1 від 20.12.2003р.
в установлений ним строк (а.с.5-6).
Відповідач у справі -СПД ОСОБА_2 заявлені вимоги відхиляє,
посилаючись на повний розрахунок за поставлений йому згідно
вказаного договору товар (а.с.40).
Ухвалою господарського суду Харківської області від
08.06.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ "Центр технологій
деревообробки" (а.с.44).
Рішенням господарського суду Харківської області від
11.07.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
позивача на користь відповідача стягнуто 59 961грн. основної
заборгованості, 16 271,39грн. збитків від інфляції, 4 075,71грн.
річних, 11 406,19грн. пені (а.с.78-80).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе
зобов'язання в частині сплати коштів за поставлений йому товар в
установлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі
59 961грн. Відповідач, як особа, яка допустила порушення грошового
зобов'язання, повинен сплатити суму заборгованості з урахування
індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пеню,
передбачену договором.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20.09.2006р. рішення господарського суду Харківської області від
11.07.2006р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.126-129).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що заявлені позовні вимоги необгрунтовані, оскільки
позивачем не доведено передачу товару, обумовленого умовами
договору відповідачу. При цьому, відповідачем надані докази сплати
коштів позивачу за поставлене обладнання.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СПД
ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою у якій просить її скасувати, залишивши в силі
рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006р.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, між сторонами у справі -суб'єктом
підприємницької діяльності ОСОБА_2та суб'єктом підприємницької
діяльності ОСОБА_1укладено договір №НОМЕР_1 від 20.12.2003р.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на
момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення
у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.
За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання
поставити деревообробне обладнання згідно специфікації №1, яка є
невід'ємною частиною договору, вартістю 83 961грн.;
відповідач -прийняти його та оплатити на умовах визначених п.2.2
договору, а саме: 49 000грн. в строк до 30.12.2003р., 34 961грн. в
строк до 05.04.2004р.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем
взятих на себе зобов'язань з оплати товару.
При вирішенні спору у даній справі та перегляді прийнятого у
справі рішення встановлено, що відповідно до видаткової накладної
№НОМЕР_2 від 20.01.2004р. позивач передав відповідачу
деревообробне обладнання, вартістю 83 961грн.
Копія вказаної накладної приєднана до матеріалів справи і
прийнята судом першої інстанції в якості доказу виконання
позивачем зобов'язань за договором №НОМЕР_1 від 20.12.2003р. Між
тим, переглядаючи рішення у даній справі в апеляційному порядку,
суд апеляційної інстанції відхилив вказану накладну в якості
доказу виконання зобов'язань за договором, оскільки у ній
зазначено, що деревообробне обладнання передавалось на виконання
договору №НОМЕР_3 від 20.12.2003р.
Разом з тим, відповідач під час вирішення спору у даній
справі не заперечував факт поставки йому деревообробного
обладнання за вказаним договором і у матеріалах справи відсутні
докази укладення сторонами іншого договору. Таким чином,
відповідач у відповідності з ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
спростував факт, на який посилається позивач.
Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилався на
повне виконання ним взятих на себе зобов'язань в частині оплати
коштів за поставлене деревообробне обладнання, про що надав
відповідні докази - квитанції до прибуткових касових ордерів, які
підписані та скріплені печаткою позивача. При цьому, суд
апеляційної інстанції визнав безпідставним висновок суду першої
інстанції про неможливість прийняття зазначених квитанцій в якості
доказів оплати переданого товару. Висновок суду першої інстанції
грунтувався на тому, що зазначені квитанції підписані не
позивачем. Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов з
порушенням норм процесуального права.
Так, в силу ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Позивачем, в порушення вимог ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
не надано доказів встановлення у визначеному законом порядку
фактів підробки його підпису на квитанціях та не спростовано факт
отримання коштів ним або уповноваженою особою. Зокрема, під час
перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судом
апеляційної інстанції встановлено, що позивачем видано довіреність
гр. ОСОБА_4
Враховуючи спростування відповідачем тверджень позивача про
невиконання зобов'язань з оплати коштів за переданий товар, що є
предметом спору у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про необгрунтованість заявлених вимог та
відмовив у позові.
Посилання скаржника у поданій скарзі на прийняття
оскаржуваної постанови у незаконному складі суду безпідставні,
оскільки склад колегії суддів, яка здійснювала перегляд прийнятого
у цій справі рішення в апеляційному порядку, змінено відповідно до
ухвали заступника голови Харківського апеляційного господарського
суду від 19.09.2006р. (а.с.97). Згідно з вказаною ухвалою
сформовано колегію у складі суддів: Демченко В.О., Барбашова С.В.,
Гагін М.В.
Безпідставні твердження скаржника і про порушення судом
апеляційної інстанції вимог ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
полягає у відхиленні клопотання про відкладення розгляду
апеляційної скарги у зв'язку з необхідністю подання документів.
Так, в силу ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник
обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з
причин, що не залежали від нього.
У поданому клопотання позивач не обгрунтував неможливість
подання відповідних доказів суду першої інстанції і такі докази,
як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не
витребовувались.
Необгрунтовані і інші твердження скаржника, викладені ним у
касаційній скарзі.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. не
має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.09.2006р. у справі №29/164-06 господарського суду Харківської
області залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1-без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.