ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 19/86 ( rs481197 ) (rs481197)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької,
Л. I. Рогач
за участю представників:
позивача
Капацій В.I.
відповідача
прокурора
Зоря П.I., дов. від 11.12.06р.
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Оболонської сільської Ради
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
25.09.2006 року
у справі
№ 19/86 ( rs481197 ) (rs481197)
господарського суду Полтавської області
за позовом
Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Оболонської сільської Ради
до
Приватного сільськогосподарського підприємства "Оболонь"
про
стягнення 35658,90грн.
ВСТАНОВИВ:
Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся
до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в
особі Оболонської сільської Ради з позовом до Приватного
сільськогосподарського підприємства "Оболонь" про відшкодування
35658,90грн. збитків, завданих внаслідок самовільного
водокористування, на підставі статті 47 Закону України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
, статтю
62 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
, статтю 64 Закону України "Про державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
.
Визначаючи в якості позивача сільську раду, прокурор
покликався на статтю 15 Закону України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
, статтю 10 Водного кодексу
України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, яким дані органи місцевого самоврядування
визначені, як органи, уповноважені державою здійснювати функції у
спірних правовідносинах; згідно вище викладених положень чинного
законодавства заявлені до стягнення кошти підлягають зарахуванню
до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища
місцевого бюджету Оболонської сільської ради.
Обгрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, заявник
посилався на цільове призначення коштів місцевих позабюджетних
фондів охорони навколишнього природного середовища, до якого
підлягає стягненню предмет позову.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
13.07.2006р. (суддя Безрук Т.М.) позов Полтавського міжрайонного
природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі
Оболонської сільської Ради було залишено без розгляду на підставі
пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; судове рішення мотивовано пунктами 4 та 5
рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99
( v003p710-99 ) (v003p710-99)
, оскільки прокурором неправильно визначено
позивача, тобто, орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних правовідносинах; за змістом статті
109 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
у справах про стягнення
коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного
законодавства, позивачами виступають спеціально уповноважені
органи виконавчої влади.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.09.06р. (судді: Агрикова
А.Г. -головуючий, Мостова Г.I., Мамонтова О.М.) ухвалу місцевого
суду залишено без змін, оскільки позов подано прокурором в
інтересах особи, яка не уповноважена здійснювати відповідні
функції у спірних правовідносинах.
При цьому апеляційна інстанція покликається на статус
сільської ради як органу місцевого самоврядування, що не входить
до системи органів виконавчої влади, згідно положень Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, визначення поняття "орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах", статтю 190 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, що визначає позивачем у таких справах спеціально
уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та
природних ресурсів.
Не погоджуючись з постановою, Полтавський міжрайонний
природоохоронний прокурора звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову
апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та
направити справу на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, а саме статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 20 та 30 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, статей 1 та 33 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, статей 2 та 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідач відзиви на касаційне подання не надали;
усно в судовому засіданні відхилили доводи касаційного подання з
огляду на їх безпідставність.
Прокуратура не скористалася правом на участь представника в
судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та
застосування судом норм матеріального та процесуального права
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, предметом спору є заявлена до стягнення
прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним органу,
уповноваженого представляти інтереси держави, сума належних до
відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про
водокористування.
Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду
України від 27.06.2001 № 02-5/744 ( v_744800-01 ) (v_744800-01)
із змінами,
внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України
від 31.05.2002 № 04-5/609 ( v_609600-02 ) (v_609600-02)
, рекомендації президії
Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 04-5/1429
( v1429600-03 ) (v1429600-03)
"Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону
навколишнього природного середовища" відносини у галузі
навколишнього природного середовища в Україні регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, міжнародними угодами України,
Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
, а також
відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством,
законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про
охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим
спеціальним законодавством.
При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного
законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не
врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами
цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
державне управління в галузі
охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет
Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а
також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні
навколишнього природного середовища і використанню природних
ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства
України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в
галузі охорони навколишнього природного середовища і використання
природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до
компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки
Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Згідно із статтею 20 цього Закону спеціально уповноваженим
органам державного управління у галузі охорони навколишнього
природного середовища та використання природних ресурсів надано
право звертатися до господарського суду з позовами про
відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення
законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на прокуратуру України покладається представництво
інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними
заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до
господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує
прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів
держави та обгрунтовувати необхідність їх захисту, а також
визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору статтею 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав,
представництво прокуратурою інтересів держави у господарському
суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою
природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на
підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи
(довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах,
набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обгрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора, і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її державної,
економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як
національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково
або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді або держава може вбачати
свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень
статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі
№ 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є
заява, у якій прокурор обгрунтовує порушення чи загрозу порушення
інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким
відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого
самоврядування, якому законом надано повноваження органу
виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації,
незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам
належало встановити, чи відповідає зазначена прокурором в якості
позивача Оболонська сільська рада поняттю орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
виходячи з наданих місцевим радам функцій контролю за додержанням
законодавства про охорону навколишнього середовища та використання
природних ресурсів на території міської ради.
Також, враховуючи статтю 20 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
, що визначає
органи, на які покладено пред'явлення позовів за спричинення
збитків, заподіяних порушенням чинного законодавства, судам
належало з'ясувати, чи є зазначений прокуратурою орган належним
позивачем за спором по суті.
Таким чином, прийнята апеляційним господарським судом
постанова не відповідає положенням статті 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Враховуючи межі повноважень касаційної інстанції, оскаржувані
ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд.
Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене,
вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Полтавського міжрайонного природоохоронного
прокурора в інтересах держави в особі Оболонської сільської Ради
задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 25.09.2006 року у справі № 19/86 ( rs481197 ) (rs481197)
господарського суду Полтавської області та ухвалу господарського
суду Полтавської області від 13.07.2006р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач