ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 15/330
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., за участю представників відповідача С. Войченка (дов. від
30.11.06), Г. Онищенко (дов. від 29.11.06), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" на рішення від 5
вересня 2006 року господарського суду Луганської області у справі
№ 15/330 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Донбаспромпоставка" до закритого акціонерного товариства
"Комерційний банк "Приватбанк", державної виконавчої служби в
Ленінському районі м. Луганська, третя особа-приватний підприємець
ОСОБА_1, про стягнення 70 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Донбаспромпоставка" звернулося до господарського суду Луганської
області з позовом до закритого акціонерного товариства
"Комерційний банк "Приватбанк" та державної виконавчої служби в
Ленінському районі м. Луганська про стягнення солідарно 70 грн.
Вимоги позову обгрунтовані безпідставним виконанням закритим
акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" постанови
від 4 липня 2005 року державної виконавчої служби в Ленінському
районі м. Луганська про арешт коштів: постановою накладений арешт
на кошти фізичної особи-ОСОБА_1, а банківський рахунок, на який
ним були перераховані кошти, належить приватному
підприємцю-ОСОБА_1.
Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"
проти задоволення позову заперечує, посилаючись на безумовне
виконання вимоги постанови органу Державної виконавчої служби.
Державна виконавча служба в Ленінському районі м. Луганська в
поясненнях на позовну заяву зазначила, що в межах виконавчого
провадження прийнята постанова про арешт коштів боржника, які
зберігалися в банку і 30 січня 2006 року з арештованого рахунку
було списано 140 грн. 01 коп. на депозитний рахунок державної
виконавчої служби і в подальшому їх розподілено відповідно до
вимог статті 43 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
.
Рішенням від 5 вересня 2006 року господарського суду
Луганської області (суддя Є.Пономаренко) в позові відмовлено з
мотивів безпідставності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
просить рішення скасувати з підстав незастосування і неправильного
застосування господарським судом до спірних правовідносин статей
52, 386, 614, 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
передати справу на новий розгляд.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце
судового засідання, проте представники позивача, органу Державної
виконавчої служби та третьої особи в судове засідання не
з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступного.
Господарським судом встановлено, що 4 липня 2005 року
державним виконавцем державної виконавчої служби у Ленінському
районі м. Луганська була прийнята постанова № 20-144 про арешт
коштів ОСОБА_1в сумі 23 646 грн. 96 коп., які містяться на
рахунках № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 в Луганській філії закритого
акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк".
З матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2005 року між
товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" в
особі директора ОСОБА_1 (довіритель) та приватним підприємцем
ОСОБА_1(повірений) був укладений договір доручення за № НОМЕР_3,
відповідно до умов якого повірений зобов'язується від імені і за
рахунок довірителя здійснити наступні юридичні дії: переоформлення
установчих документів та представництво підприємства в органах
державної виконавчої власті та державної реєстрації з питань
внесення змін в установчі документи.
Умовами договору сторони передбачили, що довіритель
зобов'язується виплатити повіреному винагороду у розмірі 250 грн.,
а довіритель зобов'язується протягом 7 банківських днів після
надання довірителеві звіту повіреного про виконання доручення,
перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок повіреного
грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього Договору.
Господарським судом встановлено, що платіжним дорученням від
9 грудня 2005 року № НОМЕР_4 позивач перерахував приватному
підприємцю ОСОБА_120 грн. на рахунок № НОМЕР_1, а платіжним
дорученням від 14 грудня 2005 року №НОМЕР_5 ще 50 грн. на той же
рахунок.
Посилання позивача на те, що приватний підприємець ОСОБА_1не
відповідає за зобов'язаннями фізичної особи ОСОБА_1господарський
суд обгрунтовано визнав безпідставними з врахуванням положень
статті 128 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та статті 50
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки, позивачем не доведено наявності протиправної
поведінки відповідачів, господарський суд дійшов обгрунтованого
висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегією суддів також врахований факт поєднання боржника і
кредитора в одній особі у відносинах доручення.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи і не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарським судом на
підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 5 вересня 2006 року господарського суду
Луганської області у справі № 15/330 залишити без змін, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Донбаспромпоставка" без задоволення.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
I. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій