ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В
судді
Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний
комбінат" на постанову
від 29.08.2006р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Колективного підприємства "Чемпіон"
до
Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний
комбінат"
про стягнення суми
За участю представників сторін:
позивача- Пустобаєв А.А. директор, Мойсеєнко В.М., дов. б/н
від 03.01.2006р.
відповідача - Маркус Д.М. дов. № 18/1107 від 01.03.2006р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
21.04.2006 р. у справі №13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
(суддя Рудь
I.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного
підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь
Колективного підприємства "Чемпіон" 20582,21грн., - шкоди,
122,91грн., - витрат по сплаті державного мита, 8,53грн., - витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29.08.2006р. (судді: Неклеса М.П., Чус О.В., Лисенко
О.М.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний
комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2006р.,
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.08.2006р. у справі №13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
та відмовити в
задоволенні позову, з підстав неправильного застосування судом
норм матеріального та процесуального права, що призвело до
винесення незаконного рішення.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не надано.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями, з урахуванням вказівок які
містилися у постанові Вищого господарського суду України від
10.11.2005р. по даній справі, встановлено, що 05.12.2003р. на 608
кілометрі автодороги Львів -Знам'янка на території
Маловисківського району Кіровоградської області відбулась
дорожньо-транспортна пригода.
Водій Данильченко Б.О., який керував автомобілем ГАЗ-24,
державний № 033-62 ОН, що належить відповідачу, в порушення
п.2.3.б), 11.2, 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить акт
судово-медичного дослідження № 5153 від 05.12.2003р., зіткнувся з
вантажним автомобілем МАN-22372, державний № 369-40 ЕВ, що
належить позивачу.
Від отриманих під час аварії тілесних ушкоджень водій ГАЗ-24
загинув на місці.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх
інстанцій виходили з того, що винним у зіткненні є водій
відповідача Данильченко Б.О., який порушив вимоги Правил
дорожнього руху і, тим самим, допустив зіткнення з автомобілем
МАN-22372.
Як зазначив місцевий суд, у постанові про відмову в порушенні
кримінальної справи від 15.01.2004р. по факту ДТП, яка сталася
05.12.2003р., автомобіль відповідача ставився в бокс воєнізованого
гірничорятувального загону шахти, а не в гараж автотранспортного
господарства, а тому дійшов висновку про дозвіл керівництва
використовувати автомобіль водієм в любий час.
На підтвердження наведеного, місцевий суд послався, серед
іншого, і на те, що згідно акту розслідування випадку ДТП,
проведеного комісією, призначеною наказом генерального директора
ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" №427 від 03.12.2003р.
причиною випадку є використання транспортного засобу підприємства
без дозволу роботодавця в особистих цілях. У зв'язку з цим було
заборонено паркування службового автотранспорту підприємства по
закінченню робочої зміни поза територією АТЦ.
А тому, врахувавши приписи ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ч. 1 ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суди поклали відповідальність
за завдану шкоду на відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, також,
відзначає, що згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992 № 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під
володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична
особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела
підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного
господарського відання, оперативного управління або з інших
підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за
шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його
володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за
правилами відповідальності володільців джерел підвищеної
небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не
була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за
шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути
покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на
його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Суд першої і апеляційної інстанції, встановили та дослідили
обставин збереження джерела підвищеної небезпеки, які мають
суттєве значення для правильного застосування норм матеріального
права та вирішення даного спору по суті, і правомірно дійшли
висновку щодо відповідальності за заподіяну шкоду поклавши її на
володільця джерела підвищеної небезпеки.
Що ж стосується доводів касаційної скарги, то колегія суддів
зазначає, що вони були підставою перегляду рішення Господарського
суду Дніпропетровської області від 21.04.2006р., в апеляційному
порядку, і, їм, відповідно, було надано належну правову оцінку, а
тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу,
повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду,
якими спростовано обставини на які посилається відповідач в
обгрунтування своїх вимог і заперечень, грунтуються на доказах,
наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного
законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським
судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Враховуючи наведене, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна
скарга не підлягає задоволенню, оскільки грунтується на довільному
та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Східний
гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
21.04.2006 року у справі №13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.08.2006року у справі №13/6(35/389) ( rs119879 ) (rs119879)
залишити без
змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.