ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 7/144 (25/215)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
Відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дніпропетровська міська рада
на постанову
від 31 серпня 2006року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 7/ 144 (25/215)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Товариство з обмеженою
відповідальністю "Вектор-Маркет"
до
про
-Дніпропетровської міської рада
-Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро
технічної інвентаризації"
Визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Маркет"
звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Дніпропетровської міської рада, в якому, з урахуванням
уточнень від 03.07.06 року, просить визнати за ним право власності
на самовільно збудоване нерухоме майно - торгівельний кіоск літ.
Б-1 загальною площею 9,5 м-2, розташований на пл. Петровського, 1
в м. Дніпропетровську без додаткового введення в експлуатацію та
зобов'язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське
бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію права власності
на це майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самовільно збудував
торгівельний кіоск на земельній ділянці, яка не надавалася для
цієї мети, але в подальшому надана в оренду по фактичному
розміщенню кіоску на підставі договору оренди земельної ділянки
від 03.03.2004р. Оскільки земельна ділянка під самочинно
збудованим нерухомим майном передана в користування позивачу під
уже збудований об'єкт, позивачем не порушуються права третіх осіб
та на підставі частин З та 5 статті 376 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
може бути визнане за ним право власності на самочинно
збудований об'єкт. Рішення суду про визнання права власності є
підставою для державної реєстрації цього права.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 06.07.2006 року з урахуванням уточнень від 03.07.06
року позовні вимоги задоволені частково:
- визнано за ТОВ "Вектор-Маркет" право власності на
торгівельний кіоск, літ. Б-1 (відповідно до технічного паспорту,
виготовленого КП "Дніпропетровське МБТI" станом на 27.06.2006
року), без додаткового введення в експлуатацію;
- припинено провадження у справі в частині позовних вимог про
зобов'язання КП "Дніпропетровське МБТI" провести реєстрацію права
власності на нерухоме майно - торгівельний кіоск на підставі
пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішення мотивоване тим, що Дніпропетровська міська рада
надала позивачу в користування земельну ділянку під самочинно
збудованим кіоском з метою її використання під фактичне розміщення
кіоску.
За апеляційною скаргою Дніпропетровська міська рада
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від
31.08.2006 року рішення господарського суду першої інстанції
залишив без змін з тих же підстав.
Дніпропетровська міська рада подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення
та постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог.
На думку заявника судами не застосовані норми матеріального
права, а саме статті 116, 124, 125 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, стаття 31 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, статті 4, 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, статті 16, 60 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, а також неправильно
застосовані статті 375, 376 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, відповідач вважає, що суд порушив норми
процесуального права, а саме розглянув справу з порушенням правил
предметної підсудності, передбачених статтею 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а
також правильність застосування господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване
майно - торгівельний кіоск, літ. Б-1 (відповідно до технічного
паспорту, виготовленого КП "Дніпропетровське МБТI" станом на
27.06.2006 року) загальною площею 9,5 м-2, розташований на пл.
Петровського, 1 в м. Дніпропетровську .
Відповідно до частини З статті 376 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
право власності на самочинно збудоване нерухоме майно
може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила
самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй
відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у
встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Задовольняючи позов в частині визнання права власності на
самочинно збудоване майно суди виходили з того, що 03.03.2004р.
Дніпропетровська міська рада, як орендодавець, та Товариство з
обмеженою відповідальністю "Вектор-Маркет" (м. Дніпропетровськ),
як орендар, уклали 2 договори оренди земельних ділянок, відповідно
до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в оренду
земельні ділянки площею по 0, 0006 га, що знаходяться за адресою:
м. Дніпропетровськ, площа Петровського, 1, які зареєстровані в
Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом
1210100000:06:097:0057 та 1210100000:06:097:0056 згідно зі схемою
розташування, що додається до договорів.
Земельні ділянки передані в оренду за актом
приймання-передачі від 03.03.2004р.
Підставою передачі в оренду земельних ділянок є рішення
міської ради від 18.06.2003р. № 34/10 та рішення виконкому міської
ради від 23.10.2003р. № 3178.
Зазначеними рішеннями міської ради та виконкому міської ради
взята до уваги дислокація існуючих торгівельних кіосків на 2003 -
2004 роки, прийнято рішення передати в оренду земельні ділянки для
розташування торгівельних кіосків.
Цільовим призначенням земельних ділянок відповідно до пункту
1.3. договорів оренди є фактичне розміщення кіоску.
Згідно технічного паспорта, виготовленого Комунальним
підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної
інвентаризації" (м. Дніпропетровськ) за станом на 27.06.2006р.
торгівельний кіоск, літ. Б-1, розташований на площі Петровського,
1к в м. Дніпропетровську. В технічному паспорті зазначено, що
кіоск збудовано самочинно. Площа кіоску - 9,5 кв.м.
Адреса кіоску - площа Петровського, 1к за повідомленням
Міського комунального підприємства "Земград" використовується як
тимчасова.
Таким чином, встановивши, що земельні ділянки відведені
позивачу у передбаченому законом порядку під уже збудований кіоск
суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення вимог щодо
визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно
до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, в
зв'язку з чим рішення та постанова в цій частині підлягають
залишенню без змін.
Щодо вимог, які стосуються введення в експлуатацію самочинно
збудованого об'єкта, то касаційна інстанція зазначає таке:
відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених
будівництво об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 22 вересня 2004 р. N 1243 ( 1243-2004-п ) (1243-2004-п)
, прийняття
в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у
підтвердженні готовності до експлуатації об'єктів нового
будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту
будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого
призначення.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі - підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчості справи у
спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів та з інших підстав.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені
статтею 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та полягають,
зокрема у визнанні права або у припиненні дії, яка порушує право.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Введення в експлуатацію спірного об'єкта до виникнення спору
про право з цього приводу не віднесене ніяким законодавчим актом
до компетенції господарських судів, в зв'язку з чим провадження у
справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Що ж стосується доводів відповідача про порушення судами
процесуальних норм, то як зазначено вище спори про визнання права
підвідомчі господарським судам.
Заперечення відповідача щодо порушення судами норм
матеріального права касаційна інстанція також не приймає до уваги,
оскільки судами встановлено, що земельні ділянки відведені
позивачу у передбаченому законом порядку на підставі рішення
міської ради від 18.06.2003р. № 34/10 та рішення виконкому міської
ради від 23.10.2003р. № 3178 згідно з договорами оренди від
03.03.2004р.
Що ж стосується закінчення дії договору оренди, то ці
правовідносини взагалі не стосуються предмету спору про визнання
права власності. Крім того, відповідно до частини 3 статті 33
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
у разі якщо орендар
продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку
договору оренди, то за відсутності письмових заперечень
орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку
договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих
умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення
здійснюється листом-повідомленням.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктами 1, 4 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
06.07.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.08.2006 року у справі № 7/ 144 (25/215)
господарського суду Дніпропетровської області скасувати в частині
задоволення вимог про введення в експлуатацію самочинно
збудованого об'єкта.
Провадження у справі в цій частині припинити.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач