ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     12 грудня 2006 р.
     № 3/294-06
     Вищий господарський суд України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
     розглянув касаційну  скаргу  відділення  виконавчої  дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та  професійних  захворювань  України   в   м.   Суми,   м.   Суми
(далі -відділення виконавчої дирекції Фонду)
     на постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду
від 13.09.2006
     зі справи № 3/294-06
     за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
     до товариства з обмеженою відповідальністю  "Альфа-група"  м.
Суми (далі - ТОВ "Альфа-група")
     про стягнення 8 516, 19 грн.,
     третя  особа  -  приватне  підприємство  "Полісан",  м.  Суми
(далі - ПП "Полісан")
     Судове засідання проведено за участю представників:
     позивача - не з'яв.,
     відповідача -Цимбала Б.П.,
     третьої особи - не з'яв.
     За   результатами   розгляду    касаційної    скарги    Вищий
господарський суд України
                            ВСТАНОВИВ:
     Позов було подано про стягнення в порядку регресу суми 8 516,
19 грн.
     Рішенням господарського суду Сумської області від  05.06.2006
(суддя  Левченко  П.I.)   позов   задоволено   повністю:   з   ТОВ
"Альфа-група" стягнуто на користь відділення  виконавчої  дирекції
Фонду 8 516, 19  грн.;  на  назване  товариство  віднесено  судові
витрати  зі  справи.  У  прийнятті  зазначеного  рішення  місцевий
господарський суд з посиланням, зокрема, на приписи Закону України
"Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне   страхування   від
нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату  працездатності"  ( 1105-14 ) (1105-14)
          (далі  -  Закон),
статті  1166,  1172,  1187  і  1191  Цивільного  кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
           (далі   -   ЦК   України   ( 435-15 ) (435-15)
        ),   виходив   з
обгрунтованості та правомірності позовних вимог.
     Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від
13.09.2006 (колегія суддів у складі: Бухан А.I. -головуючий, судді
Гагін М.В. і Шевель О.В.) рішення  місцевого  господарського  суду
скасовано та прийнято нове  рішення,  яким  у  задоволенні  позову
відмовлено; з відділення виконавчої  дирекції  Фонду  стягнуто  на
користь ТОВ "Альфа-група" 51 грн. державного  мита  з  апеляційної
скарги. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції
виходив з того, що ТОВ "Альфа-група" не є належним відповідачем  у
даній справі.
     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України
відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову
апеляційної   інстанції    скасувати,    а    рішення    місцевого
господарського  суду  з  цієї  справи  залишити  в  силі.   Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням названою судовою  інстанцією
норм матеріального і процесуального права, неповним  встановленням
нею обставин справи та невірною юридичною оцінкою цих обставин,  а
також протиправним віднесенням  на  скаржника  державного  мита  з
апеляційної скарги.
     У відзиві на касаційну  скаргу  ТОВ  "Альфа-група"  заперечує
проти доводів скаржника, зазначаючи про правильність  застосування
апеляційним  господарським  судом  норм,  зокрема,  процесуального
права, і про відсутність підстав для задоволення скарги.
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.
     Перевіривши правильність застосування  господарськими  судами
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність  підстав  для  задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
     Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
     - відділенням  виконавчої  дирекції  Фонду  в   обгрунтування
позовних вимог зазначено таке:
     згідно  з  наказом  ПП  "Полісан"   від   08.02.2005   №   10
менеджер-маркетолог  Скринник  Юлія  Львівна  була  направлена   у
відрядження до  м.  Києва  на  попутному  автомобілі  АУДI  А8  за
домовленістю з керівництвом ТОВ "Альфа-група";
     О 7 год. 50 хв. на автодорозі Київ -  Харків  водій  Зимогляд
Віталій Миколайович, керуючи зазначеним автомобілем,  що  належить
ТОВ "Альфа-група", допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ  2108  під
керуванням його власника Маслова Олександра Петровича, що  рухався
у попутному напрямку;
     після зіткнення автомобіль ВАЗ 2108 перекинувся  в  кювет,  а
автомобіль  АУДI  А8,  продовжуючи  рух,  зіткнувся   з   деревом;
внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди  пасажир  останнього   з
названих автомобілів Скринник Ю.Л. отримала закриту травму шийного
відділу хребта;
     - згідно з пунктом 10 акта від 17.03.2005 №  1  про  нещасний
випадок,  пов'язаний  з  виробництвом,   особою,   яка   допустила
порушення законодавства про охорону праці, є Зимогляд В.М.,  водій
належного ТОВ  "Альфа-група"  автомобіля  АУДI  А8,  оскільки  він
порушив вимоги Правил дорожнього руху (пункти 12.1, 12.3, 13.1);
     - відділенням виконавчої дирекції Фонду відповідно до  статей
21,  34  Закону,  а  також  постанови  названого  відділення   від
26.10.2005 № 2615 "Про призначення страхової  виплати  потерпілому
на виробництві Скринник  Ю.Л."  проведено  виплату  Скринник  Ю.Л.
одноразової   допомоги   в   разі   стійкої   втрати   професійної
працездатності в сумі 6 600 грн.; крім того,  для  зарахування  до
страхових внесків шляхом взаємозаліку цьому відділенню було подано
листки  непрацездатності,  виписані  Сумською  обласною  клінічною
лікарнею Скринник Ю.Л., на  загальну  суму  1  916,  19  грн.,  що
підтверджується  довідкою  про  оплату   коштів   за   лікарняними
листками.
     Судом апеляційної інстанції у справі  додатково  встановлено,
що:
     - "ні  позивачем,  ні   місцевим   господарським   судом   не
перевірено, на  підставі  якої  домовленості  з  керівництвом  ТОВ
"Альфа-група" Скринник Ю.Л. була відправлена у відрядження  та  чи
взагалі була така  домовленість";  у  матеріалах  справи  відсутні
докази  на  підтвердження  факту  належності  автомобіля  АУДI  А8
названому товариству і того, що  Зимогляд  В.М.  дійсно  працює  в
цьому товаристві водієм;
     - як свідчать додані ТОВ "Альфа-група" до апеляційної  скарги
докази, на час завдання шкоди автомобіль АУДI А8  "утримувався  ПП
"Полісан" на підставі договору оренди  транспортних  засобів"  від
01.09.2004 № 09-01-ОС, укладеним ТОВ "Альфа-група" і ПП "Полісан";
     - за період з дати прийняття зазначеного автомобіля в  оренду
і по дату завдання шкоди ПП "Полісан" сплачувало ТОВ "Альфа-група"
орендну  плату,   що   підтверджується   платіжними   дорученнями.
Відповідний факт був  відомий  ПП  "Полісан",  працівникові  якого
завдано  шкоду,  та  підтверджений  ПП  "Полісан"  у   клопотанні,
поданому до апеляційного господарського суду.
     У зв'язку з цим апеляційна інстанція дійшла висновку про  те,
що ТОВ "Альфа-група" не є належним відповідачем  у  даній  справі,
оскільки  на  час  завдання  шкоди  джерело  підвищеної  небезпеки
(автомобіль АУДI А8) знаходилося у  володінні  третьої  особи  -ПП
"Полісан" на підставі договору оренди.
     Принципи та  загальні  правові,  фінансові  та  організаційні
засади загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування
громадян в Україні визначені Основами  законодавства  України  про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
     Відповідно до статті 21 Основ внески  на  загальнообов'язкове
державне  соціальне   страхування   від   нещасного   випадку   на
виробництві   та   професійних   захворювань   сплачує    виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється  у  відсотках  до  сум
фактичних  витрат  на  оплату  праці  та  інших  виплат   найманим
працівникам, які  підлягають  обкладенню  прибутковим  податком  з
громадян.
     Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий
ризик  -це  обставини,  внаслідок  яких  може  статися   страховий
випадок, а страховим випадком є нещасний  випадок  на  виробництві
або  професійне   захворювання,   що   спричинили   застрахованому
професійно зумовлену  фізичну  чи  психічну  травму  за  обставин,
зазначених у статті 14 Закону,  з  настанням  яких  виникає  право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.
     Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб,  які
працюють на умовах трудового договору.
     Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами  страхування  від
нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках -
члени  їх  сімей  та  інші  особи,  страхувальники  та  страховик.
Застрахованою  є  фізична  особа,  на  користь  якої  здійснюється
страхування  (працівник).  Страхувальниками  є  роботодавці,  а  в
окремих  випадках  -  застраховані   особи.   Страховик   -   Фонд
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України.
     З  установлених  апеляційною   інстанцією   обставин   справи
вбачається, що титульним володільцем (згідно з  договором  оренди)
джерела  підвищеної  небезпеки  (автомобіля  АУДI   А8)   на   час
дорожньо-транспортної пригоди було ПП "Полісан",  і  потерпілою  в
цій пригоді була працівниця того ж самого підприємства, яке, таким
чином, виступає страхувальником  стосовно  застрахованої  особи  -
Скринник Ю.Л. Тобто правовідносини ПП "Полісан"  з  цією  фізичною
особою   охоплюються   сферою   загальнообов'язкового   державного
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві,  і
тому взаємовідносини між відділенням виконавчої дирекції  Фонду  і
заподіювачем шкоди з приводу виплати названим відділенням коштів у
сумі 8 516, 19 грн. підпадають під дію Основ і  Закону;  цивільних
же чи інших правовідносин з приводу завдання  шкоди  між  названим
відділенням і  відповідачем  зі  справи  -  ТОВ  "Альфа-група"  не
виникло, і отже, у господарського суду відсутні були підстави  для
задоволення позову в даній справі.
     Прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів,
які свідчили про існування відносин оренди між ТОВ "Альфа-група" і
ПП "Полісан", у даному разі не призвело до  ухвалення  незаконного
чи необгрунтованого судового рішення, а тому  посилання  скаржника
на приписи  статті  101  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          не  може  бути
підставою для скасування оскаржуваної постанови.
     Твердження скаржника про неправомірність  стягнення  з  нього
сплаченої ТОВ "Альфа-група" суми  державного  мита  з  апеляційної
скарги з посиланням на  звільнення  його  (скаржника)  від  сплати
державного мита спростовується приписом частини  четвертої  статті
49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , згідно з яким стороні, на користь якої
відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито  за  рахунок
другої сторони і в тому разі, коли  друга  сторона  звільнена  від
сплати державного мита.
     Керуючись статтями 111-9 - 111-11  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     Постанову Харківського апеляційного господарського  суду  від
13.09.2006 зі справи № 3/294-06 залишити  без  змін,  а  касаційну
скаргу   відділення   виконавчої   дирекції   Фонду    соціального
страхування від нещасних випадків на  виробництві  та  професійних
захворювань України в м. Суми -без задоволення.
     Суддя В. Селіваненко
     Суддя I. Бенедисюк
     Суддя Б. Львов