ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р.
№ 2-24/6870-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О.Волковицької,
Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
Піскарьов I.В., дов. від 12.07.2006р.
відповідача
Васіна Л.О., дов. від 21.12.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної акціонерної компанії "Титан"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.09.2006 року
у справі
№ 2-24/6870-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Міського виробничого управління житлово-комунального
господарства міста Армянська
до
Державної акціонерної компанії "Титан"
про
стягнення 118695,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Міське виробниче управління житлово-комунального господарства
міста Армянська звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Державної акціонерної компанії
"Титан" про стягнення 118695,68грн. заборгованості за
зобов'язаннями по договору про співпрацю за 4 квартал 2002р.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на статті
527, 530, 903 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 4,
27, 125 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, вважаючи, що за
умовами договору відповідач зобов'язався приймати дольову участь в
утриманні житлового фонду та комунального господарства.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що
договірні відносини між ним та позивачем щодо відшкодування
вартості послуг, наданих його працівникам, у спірний період не
існували, отже, предмет спору відсутній; також відповідач заявив
про закінчення позовної давності для судового захисту порушеного
права та про судове рішення, яким у задоволенні тотожних позовних
вимог за попередній період позивачу було відмовлено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.05.2006 року (суддя Колосова Г.Г.) у задоволенні позовних вимог
відмовлено з посиланням на недосягнення сторонами у встановленій
законодавством формі згоди щодо істотної умови договору -строку
його дії, внаслідок чого договір не може вважатись укладеним, на
припинення дії договору відповідно до статей 631 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та 180 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
за умовами, викладеними у екземплярі договору позивача,
на відсутність між сторонами зобов'язань в розумінні статті 151
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також на
підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки рішенням господарського суду Автономної
Республіки Крим у задоволенні позову про стягнення суми
заборгованості за договором № 1801 було відмовлено, а договір
визнано неукладеним.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.092006 року (судді: Горошко Н.П. - головуючий, Борисова
Ю.В., Плут В.М.) рішення господарського суду скасовано; позов
міського виробничого управління житлово-комунального господарства
міста Армянська до Державної акціонерної компанії "Титан"
задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто
118695,68грн. заборгованості та 1304,96грн. судових витрат.
Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд вказав про
необгрунтованість висновків місцевого господарського суду про
строк дії договору до 31.12.2000р., відсутність судового рішення
про визнання договору неукладеним; покликався на статтю 205
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що визначає можливість
укладення угод як в усній, так і в письмовій формі, та зазначив,
що між сторонами продовжували існувати договірні відносини, про що
свідчить кошторис на утримання гуртожитку на 4 квартал 2002р.,
акти звірки між сторонами, лист від 08.09.2005р. № 01-02-37/1062,
яким відповідач визнав надання позивачем послуг.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення суду
першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неповне
з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та
процесуального права, зокрема статей 205, 509, 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 173 Господарського Кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 4, 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 104, 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
спричинило невідповідність висновків господарських судів щодо
обставин справи наявним доказам. Зокрема, відповідач зазначає про
відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, що
підтверджують позовні вимоги.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно в судовому
засіданні відхилив її доводи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно положень частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є
наявність та зміст цивільних зобов'язань сторін за договором про
співробітництво на протязі четвертого кварталу 2002року.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторонами
підписано договір про співпрацю № 1801 від 05.09.2000р., предметом
якого є спільна діяльність в дольовій участі по утриманню
житлового фонду та комунального господарства.
Умовами договору передбачено обов'язок відповідача
здійснювати оплату витрат по утриманню та ремонту місць загального
користування в гуртожитках, витрат за електроенергію більш
встановлених в колективному договорі норм витрат робітниками
державної акціонерної компанії "Титан", щоквартально по
узгодженому кошторису здійснювати оплату за комунальні послуги,
надані об'єктам соцкультпобуту.
Також судами встановлено, що у наданих сторонами екземплярах
договору № 1801 від 05.09.2000р. містяться розбіжності стосовно
строку його дії; у екземплярі позивача строк дії договору не
визначено, а у екземплярі відповідача строк дії договору
встановлено до 31.12.2000р.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої
інстанції вказав, що сторонами не досягнуто угоди щодо істотної
умови -строк дії договору, внаслідок чого він є неукладеним, а
належних та допустимих доказів щодо його виконання сторонами після
31.12.2000р. позивачем не надано.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційна інстанція
спростувала висновок місцевого господарського суду щодо
неукладеності договору та відсутності підстав для виникнення між
сторонами договірних зобов'язань, покликаючись на статтю 205
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та зазначила, що між
сторонами існували договірні правовідносини з надання позивачем
відповідачу послуг, що підтверджується кошторисом на утримання
гуртожитку за 4 квартал 2002р., актами звірок між сторонами,
пунктом 13 колективного договору між відповідачем та профспілкою,
листом відповідача від 08.09.2005р. № 01-02-37/1062.
Також апеляційною інстанцією зазначено, що за різних періодів
стягнення заборгованості у даній справі та справі №
2-14/1338-2006, стаття 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не підлягає застосуванню.
Однак судова колегія вважає, що постанова апеляційного
господарського суду прийнята за неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, звертаючись до господарського суду за
захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач
подає позовну заяву, що повинна містити, зокрема, виклад обставин,
на яких грунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що
підтверджують позов.
Приймаючи судове рішення, господарський суд може виходити за
межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних
інтересів позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами на
предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив у якості
підстав звернення з позовом невиконання відповідачем його
зобов'язань за договором про співпрацю № 1801 від 05.09.2000р.,
предметом якого є спільна діяльність в дольовій участі по
утриманню житлового фонду та комунального господарства, а змістом
зобов'язань - здійснення оплати витрат по утриманню та ремонту
місць загального користування в гуртожитках, витрат за
електроенергію більш встановлених в колективному договорі норм
витрат робітниками державної акціонерної компанії "Титан",
щоквартально по узгодженому кошторису здійснювати оплату за
комунальні послуги, надані об'єктам соцкультпобуту.
Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд вказав на
існування між сторонами договірних відносин з надання послуг,
вартість яких підлягає оплаті відповідачем з огляду на докази, що
підтверджують існування між ними таких договірних відносин. Однак
у матеріалах справи відсутні акти звірок між сторонами, на які
покликається у своїй постанові апеляційний господарський суд, так
само, як і лист відповідача від 08.09.2005р.
Крім цього, предметом позову є зміст та ступінь виконання
договірних зобов'язань за договором про співробітництво; вимоги
про відшкодування вартості будь-яких наданих відповідачу послуг
позивачем не заявлялись та не розглядались судом першої інстанції.
Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі та додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. В апеляційній інстанції не
приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами
касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом
норм процесуального права, що спричинило прийняття незаконного
рішення.
Разом з тим дослідження доказів, про які зазначено у
постанові апеляційної інстанції, та встановлення обставин справи,
на які покликався апеляційний суд виходить за межі повноважень
касаційної інстанції.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 частини 1 статті
111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Титан"
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.09.2006 року у справі 2-24/6870-2006 господарського суду
Автономної Республіки Крим скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Севастопольського
апеляційного господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач