ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 Справа N 1/1146-4/254 ( rs61032 ) (rs61032)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С. - головуючого, Панової І.Ю., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу СТОВ "Миколаївська птахофабрика"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2006
у справі N 1/1146-4/254
господарського суду Львівської області
за позовом СТОВ "Миколаївська птахофабрика"
до
- ТОВ "Сапфір"
про визнання недійсною угоди
за участю представників сторін: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У справі оголошувалась перерва з 05.12.2006 по 12.12.06
відповідно до вимог ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Львівської області від
12.05.2006 у справі N 1/1146-4/254 (суддя: Гриців В.М.) задоволено
позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Миколаївська птахофабрика" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Сапфір" та визнано недійсною угоду
продажу майна підприємства іншим юридичним особам, укладену
10 жовтня 2000 року між ліквідаційною комісією Миколаївського
птаходержгоспу та ТОВ "Сапфір".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2006 у справі N 1/1146-4/254 (судді: Дух Я.В.,
Зданкевич 3.І., Краєвська М.В.) апеляційну скаргу задоволено,
рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2006 р. у
справі N 1/1146-4/254 скасовано. Прийнято нове рішення.
В задоволенні позову відмовлено. Пункт 6 ухвали господарського
суду Львівської області від 02.12.2005 року у справі
N 1/1146-4/254 про забезпечення позову скасовано. Судові витрати
за розгляд позову та апеляційної скарги віднесено на
СТОВ "Миколаївська птахофабрика".
Не погоджуючись з вказаною постановою, СТОВ "Миколаївська
птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.07.2006, а рішення
господарського суду Львівської області від 12.05.2006 у справі
N 1/1146-4/254 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх
інстанцій не прийнято до уваги те, що Закон України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачає продаж майна саме боржника, а не
будь-яких інших осіб. На момент укладення спірної угоди відчужене
за нею майно перебувало у власності не Миколаївського
птаходержгоспу, а СТзОВ " Миколаївська птахофабрика", відповідно
до вимог ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
право продажу майна, крім
випадків примусового продажу, належить власникові, от спірна угода
є недійсною в силу ст. 48 ЦК УРСР. Перебіг строку позовної
давності почався в 2005 р., коли про укладення спірної угоди стало
відомо позивачу в особі ліквідатора, а не з моменту укладення
спірної угоди, про що помилково і всупереч законодавству зробив
висновок суд апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна угода укладена
з порушенням законодавства, а тому є недійсною в силу ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в свою чергу суд апеляційної інстанції
взагалі не надав спірній угоді ніякої оцінки стосовно її
відповідності законодавству обмежившись лише питаннями позовної
давності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку рішення місцевого
господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції,
перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою
арбітражного суду Львівської області від 05.04.1999 року за заявою
ЗАТ "Укренергопродукт" порушено справу N 2/644-23/156 про
банкрутство Миколаївського птаходержгоспу.
На виконання ухвали суду у справі N 2/644-23/156 від
11.05.1999 розпорядником майна боржника - АК АПБ "Україна" в
м. Миколаїв, опубліковано оголошення в газеті "Голос України"
N 113 від 23.06.1999 про порушення справи про банкрутство
Миколаївського птаходержгоспу.
Постановою Арбітражного суду Львівської області від
27.07.1999 р. у справі N 2/644-23/156 задоволено вимоги кредиторів
і визнано банкрутом Миколаївський птаходержгосп та призначено
ліквідаторами: ДПІ у Миколаївському районі Львівської області;
Райфінвідділ Миколаївського району; Відділення АК АПБ "Україна";
Дрогобицькі електромережі ВАТ "Львівобленерго"; Львівську дирекцію
УДПЕЗ "Укртелеком" та ТзОВ "Мізар ЛТД", яких зобов'язано створити
ліквідаційну комісію і провести процедуру задоволення вимог
кредиторів згідно ст. 16 Закону України "Про банкрутство"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
В процесі здійснення ліквідаційної процедури 10.10.2000 року
між ліквідаційною комісією Миколаївського птаходержгоспу та
ТзОВ "Сапфір" укладено угоду продажу майна підприємства іншим
юридичним особам (т.1, а.с.8, 9).
16.11.2005 СТОВ "Миколаївська птахофабрика" звернулося до
місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсною
угоди у продажу майна підприємства іншим юридичним особам від
10.10.2000 року на підставі ст.ст. 48, 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на час укладення спірної
угоди ДП "Миколаївський птаходержгосп" як юридичної особи не
існувало, а майно, що було предметом цієї угоди, на цей момент
передано у власність СТзОВ "Миколаївська птахофабрика", яке
зареєстроване 03.06.1998 року як правонаступник ДП "Миколаївський
птаходержгосп".
Рішення господарського суду від 12 травня 2006 про
задоволення позову про визнання недійсною угоди продажу майна
підприємства іншим юридичним особам, укладену 10 жовтня 2000 року
між ліквідаційною комісією Миколаївського птаходержгоспу та
ТОВ "Сапфір" мотивовано тим, що предметом спору є угода продажу
майна підприємства іншим юридичним особам від 10 жовтня 2000 року.
Як зазначено в угоді, така укладена між ліквідаційною комісією
Миколаївського птаходержгоспу (Продавець) в особі голови
Дуплики П.Г., який діє на підставі рішення арбітражного суду від
27 липня 1999 року, справа N 2 644-23 І56 і згідно рішення зборів
ліквідаторів від 4 лютого 2000 року та Закону України "Про
банкрутство" ( 2343-12 ) (2343-12)
з однієї сторони, і товариством з
обмеженою відповідальністю "Сапфір" (Покупець) в особі директора
Сьома Б.А., що діє на підставі статуту, з іншої сторони -
Предметом угоди є майно, а саме: цех N 2 в якому два
моноблоки - 14 пташників і санпропускник; цех N 3 в якому два
моноблоки - 12 пташників і санпропускник; цех N 4 в якому два
моноблоки - 2 пташників і санпропускник: цех N 5 в якому два
моноблоки - 10 пташників і санпропускник; цех N 6 в якому два
моноблоки - 10 пташників і санпропускник; цех N 7 в якому два
моноблоки - 10 пташників і санпропускник: забійний цех N 1;
забійний цех N. 2; тарний склад; коптильний цех; адмінбудинок;
їдальня; кормоцех: лабораторія; водозабір; котельня; приміщення
очисних споруд; очисні споруди; приміщення пожежної. Як зазначено
в угоді, вартість майна згідно звіту про експертну оцінку станом
на 1 вересня 2000 року становить 210000,00 грн. Угодою
встановлено, що 20000.00 грн. Покупець сплачує до дня укладення
угоди, як авансовий платіж, повний розрахунок здійснюється до
31 грудня 2001 року шляхом перерахування коштів на рахунок
ліквідаційної комісії Миколаївського птаходержгоспу, а передача
майна здійснюється з моменту підписання угоди сторонами. Проте на
момент укладення спірної угоди, майно, яке є предметом угоди,
перебувало у власності не Миколаївського птаходержгоспу, а
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Миколаївська птахофабрика".
В силу положень ст. 12 закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна, переданого
йому засновниками та учасниками у власність. А відповідно до вимог
ст. 34 закону України "Про підприємства" ( 887-12 ) (887-12)
при
перетворенні одного підприємства в інше і до нього нового
підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього
підприємства.
Отже, майно, що є предметом спірної угоди продажу майна
підприємства іншим юридичним особам від 10 жовтня 2000 року,
укладеної в судовій процедурі банкрутства Миколаївського
птаходержгоспу, належало сільськогосподарському товариству з
обмеженою відповідальністю "Миколаївська птахофабрика" і таке не
могло бути проданим у процедурі банкрутства Миколаївського
птаходержгоспу, якого, до того ж, як юридичної особи не існувало.
Постанова суду апеляційної інстанції від 20.07.2006 у справі
N 1/1146-4/254, якою скасовано рішення господарського суду
Львівської області від 12.05.2006 та прийнято нове рішення про
відмову в задоволенні позову мотивована тим, що доводи ліквідатора
СТОВ "Миколаївська птахофабрика" про те, що йому стало відомо про
вкладення спірної угоди в 2005 році не можна ототожнювати що саме
з цього моменту про це довідалося і саме товариство.
В матеріалах справи N 2/644-23/156 про банкрутство
Миколаївського птаходержгоспу міститься оголошення, опубліковане в
газеті "Голос України" N 113 від 23.06.99 р. про порушення справи
про визнання банкрутом Миколаївського птаходержгоспу, а тому про
початок процедури банкрутства із всіма наслідками позивачу повинно
бути відомо у 1999 році під час розгляду даної справи позивач
жодним чином не обгрунтував поважність причин пропуску строку
позовної давності, як і не просив його поновити.
Оскільки станом на момент звернення з позовом - 16.11.2005
трьохрічний строк позовної давності про визнання недійсною угоди,
укладеної 10.10.2000 року сплинув 10.10.2003 року то до даного
позову застосовуються правила про позовну давність, встановлені
положеннями Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивач втратив
право на захист свого порушеного права та охоронюваного законом
інтересу в зв'язку із спливом встановленого законом строку
позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні
позовних вимог, при цьому позивачем в силу вимог ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не подано жодних доказів на підставність
поновлення йому такого строку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові акти попередніх інстанцій прийняти при неправільному
застосуванні норм матеріального права, а також в порушення вимог
ст.ст. 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при неповному з'ясуванні
обставин, що мають значення для справи, виходячи з такого:
Суд апеляційної інстанції, встановивши в постанові факт
втрати позивачем права на захист свого порушеного права, не
з'ясував коли позивач - СТОВ "Миколаївська птахофабрика" дізнався
про укладення саме спірної угоди між іншими юридичними особами та
яка є предметом позову.
Крім того, в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної інстанції не надав спірній угоді ніякої оцінки
стосовно її відповідності законодавству, обмежившись лише
питаннями позовної давності.
Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що права
особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту
шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в
якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму,
встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення
віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суди при розгляді справи на дані вимоги
закону уваги не звернули, що потягло за собою ухвалення судових
рішень, які не відповідають вимогам закону.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СТОВ "Миколаївська птахофабрика"
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.07.2006 та рішення господарського суду Львівської області від
12.05.2006 у справі N 1/1146-4/254 скасувати.
Справу N 1/1146-4/254 направити на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді І.Ю.Панова
О.В.Яценко