ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 р.
№ 17/171
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
третьої особа, яка не
заявляє самостійних вимог
на предмет спору не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод
феросплавів"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2006
у справі
господарського суду
№ 17/171
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод
феросплавів"
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору
Державного підприємства "Донецька залізниця"
Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь" -металургійний
завод"
про
стягнення 612,70 грн.
В С Т А Н О В И В:
17.05.2005 відкрите акціонерне товариство "Стаханівський
завод феросплавів" (далі -ВАТ "Стаханівський завод феросплавів")
пред'явило в господарський суд Донецької області позов до
Донецької залізниці про стягнення 612,70 грн. збитків.
В обгрунтування позову позивач послався на те, що 21.08.2004
ним було виставлено відповідачу претензію у зв'язку із тим, що
18.07.2004 на адресу позивача за накладною № 50592143 надійшов
вантаж -кокс, при видачі з перевіркою вантажу у вагоні № 66207861
було встановлено нестачу коксу в кількості 1,676 т, що
підтверджується комерційним актом БИ 566108/29 від 18.07.2004.
Відповідач відповіді на претензію не надіслав. Позивач просив
стягнути 612,70 грн. вартості недопоставленого коксу на підставі
ст. 110 Статуту залізниць України (далі -Статут), ст. 925 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач у відзиві на позов послався на сплив позовної
давності і просив відмовити у позові з цієї підстави.
Рішенням господарського суду Донецької області від
06.06.2005, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.08.2005, в позові відмовлено з мотивів
спливу позовної давності. Суди послались на ст. 136 Статуту, якою
встановлено позовну давність у шість місяців за позовами до
залізниць. Згідно пункту "а" частини 2 статті 134 Статуту перебіг
позовної давності починається з дня видачі вантажу. На підставі
цих положень Статуту суди зазначили, що право на пред'явлення
позову виникло 19.07.2004 -з дня, наступного за датою видачі
вантажу; позивач звернувся до суду з позовом 17.05.2005; позивачем
не наведено поважних причин пропущення ним позовної давності.
Вказані судові рішення були скасовані постановою Вищого
господарського суду України від 11.01.2006 з підстав неправильного
застосування норм матеріального права, оскільки відповідно до ч. 3
ст. 925 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для пред'явлення позовів, що
випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна
давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до
транспортних кодексів (статутів).
За результатами нового розгляду господарським судом Донецької
області ухвалено рішення від 05.07.2006 (суддя Приходько I.В.),
яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 05.09.2006 (колегія у складі суддів:
Акулової Н.В., Гези Т.Д., М'ясищева А.М.), про відмову в позові у
зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк позовної давності,
передбачений ст. 136 Статуту. Судові рішення мотивовані посиланням
на ті ж обставини та норми права, що і судовими рішеннями при
попередньому судовому розгляді справи.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ВАТ
"Стаханівський завод феросплавів" звернулось з касаційною скаргою,
в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм
чинного законодавства щодо строків позовної давності.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Донецька
залізниця" зазначило прохання постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 05.09.2006 залишити без змін, а касаційну
скаргу ВАТ "Стаханівський завод феросплавів" залишити без
задоволення.
23.11.2006 до Вищого господарського суду України надійшло
клопотання від Закритого акціонерного товариства
"Донецьксталь" -металургійний завод" про розгляд касаційної скарги
ВАТ "Стаханівський завод феросплавів" без участі представника
третьої особи.
В судове засідання 11.12.2006 представники сторін не
з'явились. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні
повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає
за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи застосування норм матеріального і
процесуального права при вирішенні оспорюваного судового акта,
знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково з
наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення господарського суду Донецької
області від 05.07.2006, Донецький апеляційний господарський суд
виходив з того, що стаття 136 Статуту передбачає, що позови до
залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який
обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема з
дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову;
оскільки згідно пункту "а" частини 2 статті 134 Статуту претензії
до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня
видачі вантажу, то і позови до залізниці можуть бути подані у
шестимісячний термін з дня видачі вантажу.
Вищий господарський суд України не може погодитись з такою
правовою позицією.
Згідно із ст. 136 Статуту позови до залізниць можуть бути
подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до
вимог пункту 134 цього Статуту.
Частиною 1 ст. 134 Статуту встановлено, що претензії до
залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Відповідно до п. 2 ст. 134 Статуту цей термін обчислюється:
а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для
претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу
вантажу, багажу та вантажобагажу;
б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для
претензій про відшкодування за втрату вантажу;
в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для
претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з
приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;
г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи
вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу
чи вантажобагажу;
д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для
претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або
вантажобагажу;
е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для
оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання
плану перевезень;
ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення
претензії, - в усіх інших випадках.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору
перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії
щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Суд апеляційної інстанції в постанові від 05.09.2006
зазначив, що "з матеріалів справи вбачається, що залізниця
отримала претензію 25.08.2004, що підтверджується повідомленням
про вручення поштового відправлення № 6828 (арк. с. 16-17).
Відповідно до ст. 135 Статуту залізниця повинна була розглянути
претензію протягом одного місяця, тобто 25.09.2004. Однак
залізниця претензію у встановлений строк не розглянула, відповіді
не надала".
Відповідно до частин 3 та 4 статті 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про
задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо
претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом
шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії
розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено
або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині
третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом
шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку,
встановленого для відповіді.
Зазначене узгоджується із ч. 3 ст. 925 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскаржені судові рішення підлягають скасуванню як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального права та порушенням вимог
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою передбачено, що вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Стаханівський завод феросплавів" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2006 та рішення господарського суду Донецької області від
05.07.2006 у справі № 17/171 скасувати.
Справу № 17/171 направити на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан