53/109-06 Про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та уточненням до позовних вимог і просило стягнути з Приватного підприємства "Промінь" заборгованість за договором № 20/12-МиП1 від 20.12.2005 року про організацію перевезень вантажів автомобільним

Доповідач Гоголь Т.Г.

транспортом на загальну суму 24464,40 грн., серед яких: 21483 грн. основного боргу, 1543,34грн. пені, 644,49 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 243,67 грн., 550 грн. штрафу за простій автомобіля, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Господарський суд Харківської області рішенням від 24.07.2006 року (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 21483 грн. основного боргу, 644,49 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 243,67 грн., 1543,34 грн. пені, 239,15 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обгрунтованість позовних вимог в цій частині. В стягненні штрафу за простій автомобіля у розмірі 550 грн. суд відмовив, пославшись на те, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що простій стався з вини відповідача.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2006 року ( судді Могилєвкін Ю.О., Плужник О.В., Гагін М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2006 року змінив, скасувавши його в частині стягнення 1543,34 грн. пені та 15,43 грн. держмита та в позові в цієї частині відмовив. Постанову вмотивовано тим, що договором № 20/12-МиП1 від 20.12.2005 року не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не встановлений розмір пені.

Приватне підприємство "Промінь" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 4-2,43, 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статті 47 Статуту автомобільного транспорту.

Скаржник посилається на те, що не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вказує, що господарським судом не застосовано статтю 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , за якою товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями; доданий до матеріалів справи дорожній лист № 966762 від 07.12.2005 року не містить ніяких відміток митних органів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" надало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з підстав викладених в постанові Харківського апеляційного господарського суду, вважає її такою, що ухвалена з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в постанові Харківського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" та Приватним підприємством "Промінь" було укладено договір № 20/12 - МиП1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" (перевізник) на підставі письмових заявок Приватного підприємства "Промінь" (експедитор) здійснює транспортне перевезення вантажів шляхом залучення належних йому транспортних засобів, згідно з умовами договору та заявками. Строк дії договору встановлено до 31.12.2006 року,

На виконання умов договору сторонами було підписано заявку № ДБ 000000572 від 20.12.2005 року, за якою перевізник повинен був надати експедитору транспортні послуги на перевезення вантажів за маршрутом місто Lugau (Германия) місто Полтава - місто Харків (Україна) на загальну суму 18183,00 грн., а експедитор зобов'язався за наданні йому транспортні послуги провести оплату впродовж 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника (позивача) оригіналів перевізних документів, а саме рахунку-фактури, акта виконаних робіт, податкової накладної, СМR, договору та заявки.

30.12.2005 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до заявки № ДБ -000000572 від 20.12.2005 року, за якою сторони домовились змінити маршрут та вартість перевезення, а саме вантаж в кількості 7 палет проволоки повинно бути відвантажено згідно товарно транспортної накладної в місто Одесу, вул. Бугаєвська, 21 отримувачу ТВФ "Кан-ТАЛ" 30.12.2005 року. Вартість перевезення за маршрутом місто Харків - місто Одеса складала 3300,00 грн.

Господарськими судами передніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпромаштранс" були надані транспортні послуги з перевезення вантажів за маршрутом місто Харків - місто Одеса, місто Lugau (Германия) місто Полтава - місто Харків (Україна) на загальну суму за маршрутом (місто Харків - місто Одеса) 3300 грн. і за маршрутом місто Lugau - місто Полтава - місто Харків (Україна) 18183 грн., всього на суму 21483 грн. Факт виконання договірних зобов'язань позивачем та отримання вантажу вантажоотримувачами підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною А № 001000 від 25.12.2005 року, товарно-транспортною накладною серії 02ААС № 522755 від 28.12.2005 року, подорожнім листом № 966762 від 07.12.2005 року.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав. Оскільки відповідач оплату за наданні транспортні послуги не здійснив, заборгованість склала 21483,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами при попередньому розгляді справи, натомість у касаційній скарзі порушується лише питання оцінки доказів, доведеності обставин справи, які не можуть бути предметом касаційного провадження.

Враховуючи, що в ході розгляду справи встановлено порушення Приватним підприємством "Промінь" своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 20/12-МиП1 від 20.12.2005 року про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, Харківський апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21483 грн. основного боргу, 644,49 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 243,67 грн. В іншій частині постанова Харківського апеляційного господарського суду не оскаржувалася, а відтак в касаційному порядку не переглядалась.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що в оскаржуваній частині, Харківський апеляційний господарський суд надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та вирішив спір відповідно до вимог Закону у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

З цих же підстав доводи касаційної скарги є непереконливими.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року у справі № 53/109-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Промінь"- без задоволення.