ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 43/242пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на рішення
господарського суду Донецької області від 18.10.06
у справі
№ 43/242пн
господарського суду
Донецької області
за позовом
Управління міського майна Маріупольської міської ради
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників від:
позивача
не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
ОСОБА_2 (дов. від 06.03.06)
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Управління міського майна Маріупольської міської
ради, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом
про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
передати у комунальну власність нежиле приміщення, розташоване за
адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,0 кв.м., яке знаходиться у
володінні відповідача без відповідної правової підстави.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.06
(суддя Зубченко I.В.) позовні вимоги Управління міського майна
Маріупольської міської ради задоволені. Своє рішення суд з
посиланням на ст. 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
мотивував тим, що власник майна має право витребувати своє майно
від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави
заволоділа ним. Також в обгрунтування рішення суд послався на те,
що у відповідності зі ст. 785 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, п. 3.2 "к" договору оренди, у
разі припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний негайно
повернути об'єкт оренди орендодавцю по акту приймання-передачі.
Відповідач не виконав цього зобов'язання.
Не погоджуючись з даним рішенням, Суб'єкт підприємницької
діяльності ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, справу
передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Касаційна скарга, з посиланням на приписи ст.ст.27, 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
мотивована невірним застосуванням судом норм процесуального права,
а саме тим, що суд не залучив до участі у справі на стороні
відповідача третю особу. Скаржник також не погоджується з
висновком суду щодо необхідності повернення прибудованого нежилого
приміщення, в якому знаходиться об'єкт оренди, мотивуючи незгоду
відсутністю прибудованого нежилого приміщення по реєстрації БТI у
комунальній власності.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Донецької області встановлено, 19.05.04
між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був
укладений договір № НОМЕР_1 на оренду нежилого приміщення, що
знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя, розташованого
по АДРЕСА_1, загальною площею 81,5 кв.м. Постановою Донецького
апеляційного господарського суду у справі № 32/296пд від 04.04.06
вказаний договір був розірваний.
Наслідком розірвання договору в судовому порядку, відповідно
до
ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є
припинення зобов'язання з моменту набрання рішенням суду про
розірвання договору законної сили. Згідно зі ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційної інстанції набирає законної сили
з дня її прийняття, а отже договір оренди між сторонами
№ НОМЕР_1 від 19.05.04 є розірваним з 04.04.06. Також суд
встановив, що оспорюване приміщення на час укладення договору
оренди, належало до комунальної власності, тому позивач мав право
на укладання договору оренди як особа, наділена такими
повноваженнями. Підстави вважати, що з часу укладання договору
оренди змінився власник майна: здійснено приватизацію майна,
передачу його до інших форм власності, у суду відсутні. В такому
випадку орендар зобов'язаний негайно повернути об'єкт оренди
орендодавцю по акту приймання-передачі, але ним повернуто лише
частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1площею 41,5 кв.м., друга
частина приміщення площею 40,0 кв.м. до цього часу не повернута.
З наведених обставин суд зробив висновки, що позов підлягає
задоволенню, оскільки позивачем належними засобами доказування
доведено суду право власності територіальної громади на належне
користування та розпорядження цим майном. Відповідачем не надано
суду доказів правомірності утримування майна. Колегія суддів
Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою
позицією господарського суду Донецької області з огляду на
наступне.
У відповідності зі ст. 387 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник має право витребувати своє майно від особи,
яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В
даному випадку договір оренди розірвано в судовому порядку і
об'єкт оренди, нежиле приміщення, підлягає обов'язковому
поверненню. Подальше користування цим приміщенням є
неправомірним. Положення ст. 27 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, а також п. 3.2 "к"
договору оренди також встановлюють, що в разі припинення дії
договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути об'єкт
оренди орендодавцю по акту приймання-передачі.
До того ж, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі припинення договору найму наймач
зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому
вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,
який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку
щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача
сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю
за час прострочення.
За таких обставин місцевий господарський суд цілком
правомірно задовольнив позов. Доводи скаржника про те, що суд не
залучив до участі у справі на стороні відповідача третю особу
(Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_3) не
приймаються до уваги, оскільки з резолютивної частини рішення не
вбачається, що воно зачіпає права та обов'язки згаданої особи.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не
можуть бути підставою для скасування рішення у справі, а тому,
рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, так
як воно ухвалене при повному з'ясуванні всіх обставин справи та
при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької
області від 18.10.06 у справі № 43/242пн залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко