ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р.
№ 41/164-48/135
Вищий господарський суду України в складі колегії:
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Глос О.I.,
Бакуліної С.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Фонду державного майна України
на постанову
від 11.09.2006
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 41/164-48/135
за позовом
ТОВ "Економічна Клініка "Український Менеджмент -Iнтелект"
до
Фонду державного майна України
про
стягнення 113782,69 грн.
за участю представників:
- позивача
Мозенкова О.В., Сокора О.М.
- відповідача
не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 у
справі № 41/164-48/135 (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін
постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 11.09.2006 (у складі головуючого судді Корсак В.А.,
суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.), позовні вимоги ТОВ "Економічна
Клініка "Український Менеджмент -Iнтелект" (з врахуванням
уточнень) задоволені, стягнуто з Фонду державного майна України
основний борг в сумі 90000 грн., пеню у сумі 9475,92 грн., 3%
річних у розмірі 5617,95 грн., інфляційні витрати у розмірі 21785
грн. за невиконання зобов'язань за договором від 11.12.2002 № 1001
про створення (передачу) науково-технічної продукції.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позовні
вимоги є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи,
натомість відповідач їх не спростував та не довів своїх заперечень
проти позову щодо недоліків створеної позивачем науково-технічної
документації і її невідповідності темі дослідження.
Відповідач, не погодившись з рішенням та постановою у справі,
в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, як такі, що
винесені внаслідок неповно з'ясованих обставин, що мають значення
для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального
права, зокрема, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 526, 614,
897 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що виконаний позивачем
аналітичний звіт не відповідає темі дослідження, потребує значного
доопрацювання та вдосконалення, про що Фонд державного майна
України повідомив позивача листом від 06.01.2005 № 10-17-120,
однак, позивач в порушення вимог ч. 5 ст. 897 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не усунув допущені недоліки у технічній документації,
які спричинили відступи від техніко-економічних показників,
передбачених у технічному завданні відповідача; судом не враховані
положення п.4.4 договору, яким передбачено поетапне приймання
науково-технічної продукції замовником, позивачем не доведено
фактів поетапної передачі виконаних за договором робіт і,
відповідно, виникнення у відповідача прострочення в оплаті цих
робіт.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2006
розгляд касаційної скарги у цій справі відкладався на 07.12.2006
за клопотанням позивача і в зв'язку з неявкою представників сторін
в судове засідання 30.11.2006.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
залишити її без задоволення, як необгрунтовану, а рішення та
постанову у справі -без змін.
Представники скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, 11.12.2002 між сторонами у справі укладено
договір № 1001 про створення (передачу) науково-технічної
продукції, згідно умов якого Фонд державного майна України
(замовник) зобов'язується надати виконавцю необхідну для виконання
робіт за цим договором інформацію та своєчасно сплатити вартість
робіт, а ТОВ "Економічна Клініка "Український
Менеджмент -Iнтелект" (виконавець) бере на себе виконання
науково-дослідної роботи "Методичні рекомендації по організації
моніторингу фінансово-економічного стану великих та соціально
значущих підприємств з метою запобігання банкрутству" з наступним
переданням у власність замовника науково-технічного продукту.
Згідно п. 1.2 договору обсяг і зміст виконаних робіт
визначаються технічним завданням, що є невід'ємною частиною цього
договору.
Вартість робіт та порядок розрахунків регулюються розділом 3
договору, згідно якого за виконані роботи по створенню
науково-технічної продукції замовник перераховує виконавцю 180000
грн. (п. 3.1) і протягом 10 календарних днів з дати підписання
договору починає поетапне часткове фінансування робіт за договором
у розмірі 90000 грн. щомісячними платежами по 10000 грн. (з
15.12.2002 по 15.08.2003) згідно з рахунками, виставленими
виконавцем (п. 3.2), остаточний розрахунок по договору в розмірі
90000 грн. здійснюється замовником в повному обсязі в місячний
термін з дати передачі Аналітичного звіту, а у разі неможливості
здійснення повної оплати в місячний термін, оплата по цьому
договору здійснюється в строк до 15 березня 2004 року, щомісячними
частками по 10000 грн. (з 15.09.2003 по 15.03.2004) протягом 15
календарних днів з дати підписання акту приймання-передавання
робіт по кожній частині зданого Аналітичного звіту згідно з
рахунками, що виставляються виконавцем в день підписання актів
приймання-передавання кожної частини роботи (п. 3.3).
Відповідно до п. 5.4 договору виконавець приступає до
виконання робіт негайно після підписання договору, строки
виконання робіт встановлені у відповідності з календарним планом з
15.12.2002 по 30.09.2003 (п. 7.2), у разі затримки фінансування на
строк більше місяця, виконавець може призупинити виконання робіт
за договором до відновлення фінансування, при цьому строки
виконання робіт автоматично продовжуються на термін запізнення в
перерахуванні відповідної суми грошових коштів.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій
встановлено, що фінансування робіт після сплати 40000 грн. було
припинено 15.04.2003 і здійснено відповідачем лише 29.12.2004 за
рішенням Господарського суду м. Києва шляхом його примусового
виконання і стягнення 50000 грн. боргу, тому, враховуючи дані
обставини та умови договору, кінцевий строк здачі завершеної
роботи продовжився для виконавця до 15.06.2005.
Судами також встановлено, що 20.08.2004 позивач супровідним
листом № 01/090/2004 зв'язку з завершенням науково-дослідної
роботи "Методичні рекомендації по організації моніторингу
фінансово-економічного стану великих та соціально значущих
підприємств з метою запобігання банкрутству" згідно умов
Технічного завдання, календарного плану та договору № 1001 від
11.12.2002 надіслав на адресу замовника Аналітичний звіт по
вищенаведеній науково-дослідній роботі, акт приймання -
передавання науково-технічної продукції, а також рахунки - фактури
з метою оплати вартості фактично виконаних робіт згідно розділу 3
договору.
Замовник своїх зобов'язань з оплати робіт та підписання акту
приймання - передавання науково-технічної продукції не виконав,
своїм правом, передбаченим пунктом 4.5 договору, протягом 15
календарних днів від дня отримання від виконавця Аналітичного
звіту сформулювати у письмовому вигляді відмову від підписання
акту, яка має містити мотивовані зауваження до науково-технічної
продукції, не скористався, натомість лише 06.01.2005 надіслав на
адресу позивача лист № 10-17-120, в якому викладались сумніви щодо
виконання науково-дослідних робіт на належному рівні та можливості
використання Аналітичного звіту у практичній діяльності, при
цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, не повертав
позивачеві Аналітичний звіт на доопрацювання на умовах, визначених
у пунктах 4.7 та 4.9 договору, отже, у відповідності до п. 4.6
договору звітні матеріали вважаються затвердженими, акт
приймання - передавання робіт -підписаним.
Крім того, зобов'язання замовника прийняти і оплатити
повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські
та технологічні роботи узгоджується з приписами ч. 1 ст. 894, п. 3
ст. 898 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, з врахуванням того, що відповідач здійснив
часткове фінансування робіт в сумі 40000 грн. в добровільному
порядку та ще 50000 грн. стягнуто з нього в примусовому порядку на
виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 31/260,
роботи на суму 90000 грн. залишились не оплаченими, що також
підтверджується сумісними актами звірки взаєморозрахунків станом
на 01.12.2004 та на 23.03.2005, в зв'язку з чим і на підставі п.
5.3 договору, ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позивачем також нарахована пеня в розмірі подвійної облікової
ставки НБУ за 6 місяців, інфляційні та річні за період
прострочення виконання зобов'язання з оплати робіт, ці нарахування
частково визнавались в контррозрахунках відповідача (а. с. 14-16,
т. 2), позовні вимоги результатами розгляду справ в судах
попередніх інстанцій визнані такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, погоджуючись з таким висновком, приймає до
уваги той факт, що судами попередніх інстанцій було встановлено,
що Фонд державного майна України належним чином не обгрунтував та
не довів невідповідність наукового дослідження тематиці та
технічному завданню, а також вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до приписів Положення про порядок проведення Фондом
державного майна України науково-дослідних робіт із залученням
сторонніх організацій, затвердженого наказом ФДМ України № 965 від
05.06.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.06.2001 за № 514/5705 ( z0514-01 ) (z0514-01)
, контроль за ходом і якістю
виконання НДР покладається на науково-експертну раду Фонду
державного майна України (п. 3.1), а також на відповідального за
виконання НДР керівника структурного підрозділу Фонду (п. 7.1),
однак, відповідні висновки, анотації, підсумки, довідки про хід
виконання НДР тощо, які мали б бути надані цим органом та
відповідальною особою, відповідачем під час розгляду справи в
судах не представлялись, його заперечення якості НДР не були
належним чином обгрунтовані такими документами, а встановлення
цихих обставин не відноситься до компетенції суду касаційної
інстанції.
Крім того, державний реєстратор в особі відділу
держреєстрації УкрIНТЕI видав офіційну облікову картку НДР і ДКР
(ОК) № 0202U002745, з якої вбачається, що результати виконаної НДР
повністю співпадають з очікуваними результатами, зафіксованими в
попередній реєстраційній картці НДР і ДКР (РК) № 0103U004070.
При таких обставинах, висновок судів попередніх інстанцій про
відсутність підстав вважати, що виконавцем порушені обов'язки,
передбачені п. 5 ст. 897 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
договором № 1001, слід визнати законним та обгрунтованим.
Не може бути прийнято до уваги колегії суддів і твердження
скаржника про порушення позивачем етапності передачі наукової
продукції, оскільки ці обставини були предметом розгляду в судах
попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка, зокрема,
за умовами договору № 1001 виконавець має право передати
науково-технічну продукцію замовнику раніше строку, визначеного
календарним планом (п. 4.1), у випадку дострокового виконання
робіт замовник зобов'язаний прийняти і оплатити їх згідно з
умовами п. 3.1 договору (п. 4.8), яким передбачено лише два строки
оплати виконаних робіт, а саме - місячний термін з дати передачі
аналітичного звіту або в строк до 15 березня 2004 року (п. 3.3).
При цьому судами попередніх інстанцій достеменно встановлено,
що виконавець передав замовнику наукове дослідження у два етапи
22.10.2003 та 20.08.2004, тобто, у відповідності з календарним
планом, а інших етапів виконання роботи з визначенням їх обсягів,
змісту, найменувань тощо договором № 1001 та додатками до нього не
передбачено.
З врахуванням того, що відповідач в порушення вимог ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не довів належними і допустимими доказами
своїх заперечень проти законних і обгрунтованих вимог позивача, а
суди попередніх інстанцій наявності підстав для відмови у позові
не встановили, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги
такими, що не спростовують висновки судів про задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
рішення та постанова у справі відповідають вимогам чинного
матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування
або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.09.2006 у справі № 41/164-48/135 господарського суду міста
Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без
задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.I.Глос
С.В.Бакуліна