38/85 Про зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвали Вищого господарського суду України від 07.09.2006, від 19.10.2006 надіслані сторонам у справі відповідно-11.09.2006, 20.10.2006року).

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 19.10.2006 оголошувалася перерва до 07.12.2006року.

30.12.2005 року Українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання відповідачів виконати свої обов'язки, передбачені Установчим договором про створення і діяльність позивача та додатком до нього, а саме:

-ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" - забезпечити залучення додаткового фінансування для будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі довгострокового інвестиційного або кредитного договору, або договору позики у розмірі не менше 18,7 мільйонів доларів США, або еквівалент цієї суми у національній валюті України за ринковим курсом на відповідний момент;

-Фонд Державного майна України - підготувати та передати в установленому законодавством порядку за рахунок Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" у довгострокове користування компанії майно, у тому числі земельні ділянки, необхідні для будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів і подальшого його функціонування на підставі довгострокових договорів оренди з ЗАТ "КАФА";

-ТОВ "ВIТА-ХХI" - передати ЗАТ "КАФА" об'єкти інтелектуальної власності, необхідні для функціонування технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі ліцензійних договорів, а також зобов'язати провести загальні збори акціонерів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2006 до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача - I без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами".

10.02.2006 позивач звернувся до суду з уточненнями до позовних вимог, в яких повідомив суд про виконання Фондом Державного майна України та ТОВ "ВIТА-ХХI" своїх зобов'язань за Установчим договором, а у зв'язку з невиконанням в повній мірі ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" додаткових зобов'язань, які призвели до фактичної зупинки реалізації проекту, за для якого створювалося ЗАТ "КАФА", просив суд:

-виключити ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" із числа учасників Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА";

- змінити Установчий договір про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА" у частині участі у ньому ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС";

-зобов'язати акціонерів Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА" (Фонд Державного майна України та ТОВ "ВIТА-ХХI") внести зміни до Статуту ЗАТ "КАФА", пов'язані із виключенням ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" із числа акціонерів -засновників ЗАТ "КАФА" та виплатити вартість акцій, що належали ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" у статутному фонді ЗАТ "КАФА" у розмірі 1000188,00 доларів США;

-акції Українського-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА", що належали ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" на суму 1000188,00 дол. США, анулювати;

-реалізувати акції, що складають 50% статутного фонду ЗАТ "КАФА" плюс одна акція новому інвестору, враховуючи переважне право акціонерів ЗАТ "КАФА" на придбання акцій, що пропонуються до продажу.

Фонд Державного майна України у клопотанні від 20.03.2006 просив суд припинити провадження у справі відповідно до статі 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що зобов'язання забезпечити фінансування має відкладальну умову; додаткові зобов'язання акціонерів товариства про невиконання яких стверджує позивач, встановлюються відповідними угодами між ними як - то передбачено розділом 10 Установчого договору, проте такі угоди не укладалися. Зауважує на тому, що виключення учасника зі складу товариства можливе лише у випадках та у порядку, встановлених установчими документами або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВIТА-ХХI" позовні вимоги ЗАТ "КАФА" щодо спонукання ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" виконати зобов'язання, передбачені Установчим договором щодо забезпечення залучення додаткового фінансування, підтримало, в іншій частині позовних вимог просило суд у позові відмовити.

Фонд Державного майна України у відзиві на позов зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, посилаючись на внесення ним коштів в оплату за акції ЗАТ "КАФА", виконання додаткових зобов'язань щодо реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу, які виразилися у погодженні необхідних рішень щодо оформлення земельної ділянки для будівництва. Заперечуючи проти позовної вимоги щодо внесення змін до Статуту ЗАТ "КАФА" Фонд послався на те, що він відповідно до частини 4 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та статті 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) не має на це повноважень, оскільки внесення змін до Статуту товариства належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства -загальних зборів акціонерів цього товариства.

28.04.2006 року позивачем у справі подані до суду доповнення до позовної заяви, в яких останній просив суд:

-визнати, що ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" не виконало свої зобов'язання щодо залучення додаткового фінансування для реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі довгострокового інвестиційного або кредитного договору, або договору позики, що передбачено пунктом 1 додатку до Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА";

-зобов'язати ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" виконати свої зобов'язання щодо залучення додаткового фінансування для реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі довгострокового інвестиційного або кредитного договору, або договору позики, що передбачено пунктом 1 додатку до Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА".

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2006 (суддя: Власов Ю.Л.) -позов задоволений частково.

Встановлено, що ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" не виконало в повному обсязі свої зобов'язання з забезпечення залучення додаткового фінансування для реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів, які були визначені пунктом 1 додатку до Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА".

Зобов'язано ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" виконати в повному обсязі свої зобов'язання по залученню додаткового фінансування для реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі довгострокових інвестиційних або кредитних договорів, або договорів позики, які визначені пунктом 1 додатку до Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА".

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване умовами Установчого договору та додатку до нього, а також приписами статей 526, 527, 610 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд зазначив, що ці вимоги не грунтуються на нормах чинного законодавства України.

За апеляційною скаргою Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 (судді: Сотніков С.В. -головуючий, Дикунська С.Я., Пантелієнко В.О.) -змінено, резолютивна частина рішення викладена у наступній редакції:

"Позов ЗАТ "КАФА" до Фонду Державного майна України, ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" та ТОВ "ВIТА-ХХI", третьої особи Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" - задовольнити частково.

Визнати, що ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" не виконало свої зобов'язання, передбачені пунктом 1 додатку до Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА" від 22.04.2003 щодо залучення додаткового фінансування будівництва ЗАТ "КАФА" технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі довгострокового інвестиційного або кредитного договору, або договору позики у розмірі 12700000,00 грн.

Розірвати Установчий договір про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА" від 22.04.2003 в частині прав та обов'язків ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС".

Зобов'язати ЗАТ "КАФА" сплатити на користь ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" вартість оплачених ним 5331 акцій загальною номінальною вартістю 5331000,00 грн.

Акції у кількості 5331 шт. сумарною вартістю 5331000,00грн., що становить 50 % статутного фонду плюс 1 акція ЗАТ "КАФА" записати на особовий рахунок (як нерозміщені цінні папери) емітента - Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "КАФА".

В решті позовних вимог відмовити."

Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "ЮКОС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування прийнятих у справі судових рішень через порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обгрунтування касаційної скарги товариство наводить наступні доводи:

-судом в порушення вимог статей 213, 637 Цивільного кодексу України (435-15) здійснено тлумачення умов Установчого договору в частині визначення обсягу зобов'язань товариства і на цій підставі зроблений висновок про невиконання зобов'язань у повному обсязі;

-судом не враховано, що підпунктом 1.1.1. "б", пункту 1.1. додатку до Установчого договору визначений строк, на протязі якого ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" зобов'язалось забезпечити залучення додаткового фінансування, а саме -не менше 10 років, а тому об'єктивно відсутні підстави для твердження про порушення строків надання фінансування;

-згідно з пунктом 5.11 Статуту ЗАТ "КАФА" зобов'язання ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" щодо забезпечення залучення додаткового фінансування не виникають доти, доки товариством або будь -яким з акціонерів товариства не будуть виконані всі визначені умови, необхідні для надання позикових коштів і які зазначені у відповідному договорі, тобто сторони обумовили настання або зміну прав та обов'язків відкладальною обставиною;

-суд апеляційної інстанції розглянув вимоги щодо переміщення акцій, які позивачем не були заявлені;

-судом помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 651 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, проте матеріали справи свідчать, що ЗАТ "КАФА" не є стороною Установчого договору, а тому не може заявляти вимогу про його зміну або розірвання, судом не встановлювалися обставини, які б свідчили про порушення прав позивача в результаті укладення Установчого договору, оскільки до його укладання не існувало такого суб'єкта господарювання як ЗАТ "КАФА", а відновлення становища, яке нібито існувало до порушення прав позивача об'єктивно повинно мати наслідком ліквідацію товариства;

-за умови визнання судом апеляційної інстанції, що акції, які є власністю ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" є нерозміщеними цінними паперами, об'єктивним і незаперечним наслідком цього є висновок, що відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації ЗАТ "КАФА";

-приймаючи рішення про наслідки розірвання Установчого договору шляхом повернення 5331 акцій, які є власністю скаржника емітенту (позивачу), як нерозміщених цінних паперів і зобов'язуючи позивача сплатити вартість цих акцій відповідачу-2 апеляційний господарський суд порушив норми матеріального права в частині застосування наслідків розірвання договору та всупереч статтям 316, 321, 346 Цивільного кодексу України (435-15) припинив право власності товариства на належні йому акції ЗАТ "КАФА";

-судом не враховано, що розірвання Установчого договору в частині прав та обов'язків ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС", тобто позбавлення його статусу акціонера, призводить до того, що до Статуту ЗАТ "КАФА" необхідно внести зміни щодо юридичного статусу товариства; визначення переліку його акціонерів; розподілу акцій та інше, проте, ці питання за чинним законодавством України віднесені до виключної компетенції загальних зборів, а відтак суд вийшов за межі своєї компетенції і здійснив не функції правосуддя, а прийняв суто управлінське рішення;

-судом допущені порушення приписів Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , положень Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , статті 9 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , відповідно до якої внесення інформації до реєстру та зміни до нього, у т.ч. щодо "записання" на особовий рахунок (як нерозміщені цінні папери) емітента акцій, що належать товариству, є виключною компетенцією реєстратора і може бути здійснено ним лише у встановленому законом порядку. Реєстратор, який веде реєстр власників цінних паперів, емітованих ЗАТ "КАФА" до участі у справі не був залучений.

Українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що рішенням арбітражного суду м. Москви від 01.08.2006 Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "ЮКОС" визнано банкрутом та ставить питання про легітимність довіреності представника ОСОБА_1

Від Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін. Зауважує, що через невиконання Відкритим акціонерним товариством "Нафтова компанія "ЮКОС" своїх інвестиційних зобов'язань, реалізація проекту по будівництву зупинилася, а отже майно підприємства не використовується належним чином як - це планувалось при створенні Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА".

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВIТА-ХХI" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому йдеться про залишення без змін постанови апеляційної інстанції, оскільки невиконання Відкритим акціонерним товариством "Нафтова компанія "ЮКОС" зобов'язань щодо залучення фінансування проекту будівництва призвело до збитків не тільки позивача, а й інших акціонерів, у тому числі ТОВ "ВIТА-ХХI", так як останнє мало отримувати від ЗАТ "КАФА" роялті за використання об'єктів інтелектуальної власності. Звертає увагу суду, що враховуючи розмір пакету акцій, які належать ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС", систематична відсутність його представників на загальних зборах акціонерів та засіданнях Спостережної Ради призвели до блокування роботи цих органів і неможливості приймати рішення для забезпечення функціонування компанії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке:

В силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 22.04.2003 року ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС", Фонд Державного майна України, ТОВ "ВIТА-ХХI", Державне підприємство "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" підписали Установчий договір про створення і діяльність Українсько - російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА". Для забезпечення діяльності компанії за рахунок внесків акціонерів створено статутний фонд у розмірі 10660000,00грн. Акції розподілено між акціонерами: ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС"-50% статутного фонду плюс одна акція, Фонд Державного майна-25% статутного фонду компанії плюс одна акція, ТОВ "ВIТА-ХХI"-25% статутного фонду мінус дві акції.

Розділом 10 Установчого договору передбачені зобов'язання акціонерів та визначено, що останні крім загальних обов'язків, передбачених положеннями даного Установчого договору і Статуту, беруть на себе додаткові зобов'язання на умовах, визначених угодами між ними, що стосуються реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів і несуть відповідальність за їх виконання.

Так, ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" згідно Установчого договору та додатку до нього бере на себе зобов'язання: забезпечити залучення додаткового фінансування для реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів в сумі не менше 18,7 мільйонів доларів США або еквівалент цієї суми у національній валюті України за ринковим курсом на відповідний момент; забезпечити компанію обсягами перевалювання мазуту та інших темних нафтопродуктів на підставі відповідних договорів.

В якості підстави фінансування зазначено довгостроковий інвестиційний або кредитний договір, або договір позики, що укладається між компанією та ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" або між компанією і третьою стороною.

Термін фінансування не менш ніж на 10 років.

Фонд Державного майна України за рахунок Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" бере на себе такі зобов'язання: підготувати і передати у встановленому законодавством порядку в довгострокове користування компанії майно, у т.ч. земельні ділянки, необхідні для будівництва технологічного комплексу перевалювання темн их нафтопродуктів і подальшого його функціонування на підставі довгострокових договорів оренди з компанією і відповідно до основних умов, визначених у додатку до Установчого договору; забезпечити на договірних засадах надання в користування компанії об'єктів інфраструктури, необхідних для будівництва комплексу.

ТОВ "ВIТА-ХХI" бере на себе зобов'язання передати компанії об'єкти інтелектуальної власності, необхідні для функціонування технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на підставі ліцензійних договорів.

Судами під час розгляду справи встановлено, що Фондом Державного майна України та ТОВ "ВIТА-ХХI" зобов'язання за Установчим договором виконані в повному обсязі, тоді як ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" було забезпечено укладення позивачем з акціонерним комерційним банком "МЕНАТЕП-Санкт-Петербург" договору про надання позивачеві кредитної лінії лімітом до 6000000,00 дол. США, залучення інших коштів для фінансування реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу товариством забезпечено не було.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ЗАТ "КАФА".

Київський апеляційний господарський суд судове рішення змінив, дійшовши висновку про додаткове задоволення позовних вимог в частині розірвання Установчого договору про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "КАФА" від 22.04.2003 в частині прав та обов'язків ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" та про зобов'язання позивача сплатити на користь ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" вартість акцій у кількості 5331 штук, а самі акції записати на особовий рахунок емітента ЗАТ "КАФА" -як нерозміщені цінні папери.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій судова колегія погодитися не може з огляду на таке.

Задовольняючи позов в частині визнання ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" таким, що не виконало свої зобов'язання, передбачені пунктом 1 додатку до Установчого договору, суди ретельно не дослідили та не надали належної правової оцінки визначеному у цьому додатку строку, на протязі якого товариство мало забезпечити залучення додаткового фінансування та твердженням останнього про наявність відкладальної умови виконання зобов'язань.

Суди задовольнили позов в певних частинах, застосувавши до правовідносин сторін норми Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, статті 526, 527, 610, 651, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань, зміну або розірвання договорів, проте залишили поза увагою те, що до спорів, пов'язаних із вирішенням питань щодо виконання зобов'язань за Установчим договором, слід було застосовувати положення спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Відповідно до статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) акціонерні товариства створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Перелік відомостей, які повинен містити установчий договір, визначений у відповідних статтях вказаного Закону. Враховуючи, що установчий договір є специфічним видом угод, до нього застосовуються відповідні загальні положення Цивільного кодексу (435-15) щодо підстав та порядку укладання договорів і виникнення зобов'язань. Установчий договір не може бути розірваний, оскільки спеціальне законодавство та глава VIII Цивільного кодексу України (435-15) не містить таких норм.

Як вбачається із позовної заяви, з урахуванням уточнень до неї, ЗАТ "КАФА" ставилася вимога про внесення змін до Установчого договору, виключення ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" із числа засновників та про анулювання акцій, що належали цьому товариству на суму 1000188,00грн.

Проте, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного перегляду справи та заявлених позовних вимог, розірвавши Установчий договір в частині участі у ньому ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" та здійснивши переміщення акцій, що є порушенням приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . При цьому, в оскаржуваному судовому акті відсутні висновки суду про те, яким чином порушення додаткових зобов'язань, передбачених Установчим договором та додатком до нього тягне такий наслідок, як позбавлення засновника товариства належних йому на праві власності акцій, тим більш у спосіб, що не передбачений законодавством України.

Можливість придбання акціонерним товариством власних акцій встановлена статею 32 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Статею 321 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом.

Статею 346 цього Кодексу визначені правові підстави для припинення права власності.

При прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не враховані положення зазначених статей Цивільного кодексу України (435-15) , прийнято рішення з питань, які не належать до його компетенції, а відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та інших органів управління товариства. Постанова не містить нормативних посилань щодо обгрунтування висновку про застосування такого наслідку розірвання Установчого договору як позбавлення відповідача -2 права власності на належне йому майно (акції) та вимоги щодо їх переміщення на рахунок позивача.

При цьому, судом не враховано, що акції розподіляються серед засновників товариства, тоді як позивач у справі не є акціонером або засновником товариства.

Згідно зі статею 11 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасники товариства зобов'язані: додержувати Установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у т.ч. і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; нести інші обов'язки, якщо це передбачено законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Умовами Установчого договору від 22.04.2003 встановлено, що під час виконання цього договору, якщо терміни виконання прийнятих акціонерами зобов'язань суттєво будуть порушені з вини кого небудь з акціонерів, інші акціонери мають право вимагати перегляду умов чинного Установчого договору або його скасування. Дія даного Установчого договору може бути припинена за взаємною згодою акціонерів.

Як вже зазначалося, позивач у справі не є акціонером за Установчим договором, а тому суд повинен був з'ясувати правову природу відносин між акціонерами та створеною ними юридичною особою, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, адже від цього залежить яке саме законодавство слід застосовувати до цих відносин та врахувати, що питання про внесення змін до Статуту товариства та його статутного капіталу віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Крім того, що судом не досліджено та не надано належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту права та не встановлено правове обгрунтування кожної із заявлених позивачем вимог.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також не була надана належна правова оцінка твердженням ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС", які останнє наводило під час розгляду справи у судах першої та другої інстанцій.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13 (v0013700-92) , від 25.05.1998 №15 (v0015700-98) ), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності-на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Переглянуті судові акти цим вимогам повністю не відповідають, а тому, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи слід усунути допущені порушення, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.